01 жовтня 2025 року м.Київ справа №640/22644/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про стягнення штрафу,
Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про стягнення штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2021 та від 09.12.2021 зустрічний позов ТОВ «Споживчий центр» у справі №640/22644/21 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0111 від 27.04.2021 повернуто відповідачу.
На виконання Прикінцевих положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, матеріали адміністративної справи №640/22644/21 передані до Київського окружного адміністративного суду .
Відповідно до ухвали від 27.12.2023 (суддя Балаклицький А.І.) судом адміністративну справу № 640/22644/21 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Відповідно до ухвали від 30.09.2024 судом адміністративну справу №640/22644/21 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позову суб'єкт владних повноважень зазначив, що Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області виявлено розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, рекламоносій на фасаді будинку по вул. Шота Руставелі, 44 у м. Львові. Посадовими особами відповідача встановлено порушення законодавства. Керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу» позивачем було прийнято Рішення від 27.04.2021 №0111 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн за порушення вимог законодавства про рекламу. Оскільки станом на серпень 2021 року штраф за рішенням від 27.04.2021 №0111 не сплачено, позивач звернувся до суду про його стягнення в судовому порядку.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій. Крім того, вказав, що з наявних фото в матеріалах справи неможливо встановити той факт, що саме відповідач є замовник даної реклами, тому в даному випадку відповідач не може вважатись розповсюджувачем реклами, а відповідно не несе відповідальність за порушення частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу». Також вказав, що фотознімки, які долучені позивачем до матеріалів справи та на підставі яких було прийнято рішення про накладення штрафних санкцій, не мають юридичної сили, так як не підписані уповноваженими особами у порядку, передбаченому законодавством.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На адресу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області надійшло подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 29.09.2020 року № 23/Р-3-1838 про порушення відповідачем Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами, на рекламоносій на фасаді будинку м. Львів, вул. Шота Руставелі, 44. Також, до подання була долучена вимога від 27.08.2020 №23/Р-3-1492 про демонтування самовільно встановленої конструкції та повідомити про це КП «Адміністративно-технічне управління».
Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області на адресу відповідача скеровано вимогу у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» від 23.11.2020 року № 07_4-12/7325 про надання належним чином завірених копій документів, що мають відношення до справи та письмових пояснень по факту вчинення порушення законодавства про рекламу, яке отримано відповідачем.
Як зазначає у позовній заяві позивач та не заперечується відповідачем, на вказану вимогу відповідачем надано письмове пояснення від 02.12.2020 вих №1631, проте жодних документів про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушення вимог рекламного законодавства, всупереч вимог статей 26, 27 Закону України «Про рекламу» Головному управлінню Держпродспоживслужби у Львівській області не надав та на розгляд справи про порушення законодавства «Про рекламу» не з'явився.
23.03.2021 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол № 0101 про порушення законодавства про рекламу відповідачем, зокрема частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».
14.04.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області прийнято рішення № 0113 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу щодо відповідача, яке направлено на адресу відповідача поштовим відправленням.
За порушення частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», а саме: не подання інформації щодо вартості розповсюдження реклами рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 27.04.2021 № 0111 на відповідача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Несплата відповідачем вказаної суми штрафу зумовила звернення позивача з даним позовом до суду про його стягнення у примусовому порядку, з приводу чого суд зазначає таке.
Законом України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 (в редакції, чинній на час виникнення спору, надалі - Закон № 270/96-ВР) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону № 270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 270/96-ВР недобросовісна реклама забороняється.
Частиною другою статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно з частиною 6 статті 27 Закону № 270/96-ВР за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку № 693).
Пунктом 9 Порядку № 693 визначено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою
Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Згідно з пунктом 19 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.
Пунктом 20 Порядку № 693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що вищенаведене рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідача у судовому порядку не оскаржено, а сума визначеного рішенням штрафу добровільно не сплачена.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що даному випадку відповідач не може вважатись розповсюджувачем реклами, а відповідно не несе відповідальність за порушення частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», так як він не встановлював рекламу на фасаді будинку, оскільки позивачем накладено штраф на відповідача за ненадання інформації щодо вартості розповсюдження реклами, а не за встановлення реклами.
У той же час, суд зазначає, що відповідач не скористався свої правом бути присутнім на розгляді справи про порушення законодавства «Про рекламу», де міг надати свої пояснення та заперечення з приводу встановленого порушення.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що фотознімки, які долучені позивачем до матеріалів справи та на підставі яких було прийнято рішення про накладення штрафних санкцій, не мають юридичної сили, так як не підписані уповноваженими особами у порядку, передбаченому законодавством. Проте, судом було зазначено вище, що штрафні санкції були накладені на відповідача саме за неподання витребуваної у вимозі інформації, а не за встановлене порушення щодо розміщення на фасаді реклами.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач під час розгляду справи обставин наявності у нього спірної заборгованості, не сплаченої у встановлені законом строки, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, не спростував.
Як наслідок, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адерса: 01032, вул. П. Саксаганського, буд 133-А, м. Київ) на користь державного бюджету штраф у розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.10.2021 № 0362.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.