ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" жовтня 2025 р. справа № 300/3782/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Урсу І.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, просить:
визнати протиправним дії Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" № 56/95-ВР.
Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка України ОСОБА_1 до квітня 2023 року постійно проживала на території Первомайського району, АРК. У зв'язку з повномасштабною війною РФ проти України позивач разом з сім'єю була змушена переїхати з АРК на захід України. 08.05.2023 позивач взята на облік як внутрішньо-переміщена особа з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 08.05.2023 № 2605-7001778876. З травня 2023 року позивач постійно проживає на території с. Лужки, якому надано статус гірського. У квітні 2025 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації з заявою від 23.04.2025, в якій просила надати позивачу статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, а також видати їй посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні". Листом за вих. № 834/01-08 від 09.05.2025 Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації відмовило позивачу у видачі посвідчення у зв'язку з відсутністю в реєстрі постійного місця проживання у гірському населеному пункті. Позивач вважає дії Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо відмови йому у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, а також відмову видати їй посвідчення протиправними, тому звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 19.06.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що відповідно до пункту 8 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 р. № 345 зазначено, що посвідчення видається за умови пред'явлення паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 14 років), тимчасового посвідчення громадянина України і подання: заяви; витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей). Підставами для відмови у видачі посвідчення, крім іншого, є відсутність документів або відомостей, зазначених у цьому пункті. Крім цього, зазначено, що змін до Постанови № 345, які б регулювали можливість надання статусу осіб, які проживають, працюють (навчаються) на території населеного пункту на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не приймалось (а.с. 21, 22).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , та фактичним місцем проживання за адресою - АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 08.05.2023 № 2605-7001778876 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 6).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 23.04.2025 щодо встановлення статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка (а.с. 9-10).
За результатом розгляду заяви позивача від 23.04.2025, Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації відповіддю від 09.05.2025 № 834/01-08 повідомило про відсутність правових підстав щодо надання позивачу посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту у зв'язку із відсутністю в реєстрі постійного місця проживання у гірському населеному пункті. Зазначено, що відповідно до п. 8 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 № 345, посвідчення видається за умови пред'явлення паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 14 років), тимчасового посвідчення громадянина України і подання: заяви; витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей) (а.с. 8).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 15.02.1995 № 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі - Закон № 56/95-ВР) та Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закону № 1706-VII).
Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, встановлено Законом № 56/95-ВР.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
Згідно з ст. 2 Закону № 56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.
Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені статтею 6 Закону № 56/95-ВР.
Відповідно до Закону № 56/95-ВР Кабінет Міністрів України постановою № 345 від 19.03.1996 затвердив Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі - Положення № 345).
Відповідно до п. 4 Положення № 345 посвідчення видаються громадянам відповідними структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (в разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) за місцем постійного проживання.
Відповідно до пункту 7 Положення № 345 посвідчення видаються таким категоріям громадян:
а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських;
б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського);
в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських;
г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об'єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 8 Положення № 345 посвідчення видається за умови пред'явлення паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 14 років), тимчасового посвідчення громадянина України і подання: заяви; витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей); довідки з місця роботи - для громадян, які постійно працюють у гірському населеному пункті; довідки із закладу освіти - для громадян, які навчаються на денних відділеннях у закладах освіти, розташованих у гірському населеному пункті; фотокартки розміром 30 x 40 міліметрів.
Підставами для відмови у видачі посвідчення є:
відсутність документів або відомостей, зазначених у цьому пункті;
виявлення факту недостовірності даних, зазначених у заяві.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк із дня надходження заяви з необхідними документами до органу соціального захисту населення.
Видача посвідчення особі проводиться посадовою особою виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII.
Згідно з ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (частина 1).
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Як встановлено, за результатом розгляду заяви позивача від 23.04.2025, Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації відповіддю від 09.05.2025 № 834/01-08 повідомило про відсутність правових підстав щодо надання позивачу посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту у зв'язку із відсутністю в реєстрі постійного місця проживання у гірському населеному пункті. Зазначено, що відповідно до п. 8 Положення від 19.03.1996 № 345, посвідчення видається за умови пред'явлення паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 14 років), тимчасового посвідчення громадянина України і подання: заяви; витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей) (а.с. 8).
Суд зазначає, що у пункті 8 Положення № 345, в редакції Постанови КМ № 593 від 24.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, чітко визначено, що посвідчення громадянам, які постійно проживають, працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, видається на підставі, зокрема, витягу з реєстру територіальної громади/довідки з місця роботи/довідки навчального закладу.
Такий витяг з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей) позивач відповідачу не надала, а тому у відповідача були відсутні підстави для надання позивачу спірного статусу.
За правилами ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, а отже не може підтверджувати постійне проживання у гірському населеному пункті, носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин).
Представником позивача не надано доказів про наявність у позивача і подання відповідачу витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей), визначеного у пункті 8 Положення № 345.
Як зазначено вище пунктом 8 Положенням № 345 визначено підстави для відмови у видачі посвідчення, серед яких відсутність документів або відомостей, зазначених у цьому пункті.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка та зобов'язання Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" № 56/95-ВР.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193436, вул. Чорновола, 12, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.