ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" жовтня 2025 р. справа № 300/5013/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здорова родина" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 862 780,20 гривень, -
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі по тексту також - позивач, ІФ ОВФСЗОІ, ІФ ФСЗІ, Відділення Фонду, Фонд) звернулося в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здорова родина" (надалі - відповідач, платник внесків, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина", товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 862 780,20 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №875-ХІІ), не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році 6 особи з інвалідністю та в строк до 16.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, розрахованої із розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника в сумі 856 357,50 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу за період часу з 16.04.2025 по 30.04.2025 нарахована пеня в розмірі 6 422,70 гривень.
Таким чином утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 862 780,20 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, Відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.
За наслідками виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 21.07.2025 (а.с.13, 15-16), Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.07.2025 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.17).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі по тексту також - підсистема "Електронний суд" ЄСІТС, підсистема "Електронний суд", система "Електронний суд") від адвоката Романюка А.Б. надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 14.08.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 14.08.2025 (а.с.20-42). Платник внесків не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, необґрунтованість та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.
Враховуючи середньооблікову чисельність штатних працівників ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина", відповідачем вказує на розрахунок, відповідно до якого у 2024 році відповідач мав створити 5 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
В той же час, у 2024 році товариством створено 20 робочих місць для працевлаштування, в тому числі осіб з інвалідністю, та у встановленому порядку проінформовано Калуську філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості про ці вакантні робочі місця.
ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" у грудні 2023 році подало до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (надалі по тексту також - Центр зайнятості) звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " на 2024 рік, в якій зазначено про чотири вакансії на посаду "фармацевт" та ще про чотири вакансії на посаду "асистент фармацевта", загалом надано інформацію про 8 вакансій. В розділі II звіту зазначено про необхідність направляти "осіб з інвалідністю".
Також, у 2024 році в відкрито ще 6 нових вакансій на посаду "фармацевт" та ще 6 нових вакансій на посаду "асистент фармацевта". Цього ж дня ТОВ подало до Центру зайнятості нову первинну звітність форми №3-ПН щодо цих нововідкритих вакансій, в якій також відзначено про необхідність направляти "осіб з інвалідністю".
Таким чином, ТОВ Фармацевтична компанія "Здорова родина" у 2024 році повідомлено Центр зайнятості про 20 вакантних посад, однак вказаний суб'єкт владних повноважень не направив жодної особи з інвалідністю для зайняття вакантних робочих місць.
Отже, на переконання відповідача, подавши звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ", ТОВ вчинило усі залежні від нього передбачені законом заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відтак, платник внесків у 2024 році виконав обов'язки, покладені на нього частиною 3 статті 18 Закону №875-XII, зокрема, виділено та створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування, тому товариство просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження адвокат Романюк А.Б. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подав додаткові пояснення у справі із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 28.08.2025" до яких долучив витребувані судом документ, реєстрацію вказаного клопотання проведено судом 29.08.2025 (а.с.43-51).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здорова родина" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 22174462, здійснює підприємницьку діяльність та використовує найману працю.
Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 268 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 171 271,50 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 45 900 761,96 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 04.03.2025 (а.с.4).
За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено впродовж 2024 року працевлаштування 5 осіб з інвалідністю на вакантні посади для осіб із обмеженими фізичними властивостями.
Із урахуванням встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, позивач при наявності 268 працівників (середньооблікової чисельності) у 2024 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягало 11 осіб з інвалідністю (4% від 268 середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік), з яких 6 робочих місць були зайняті особами з інвалідністю, та 5 робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю.
На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи обставину не забезпечення працевлаштування відповідачем 5 (п'яти) осіб з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 862 780,20 гривень, - у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (45 900 761,96 гривень : 268) х 5 - 0 = 856 357,50 гривень, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 6 422,70 гривень та склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, вказане також підтверджується розрахунком позову (а.с.4, 9).
Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" 04.03.2025 о 12:09 год., свідченням чого є відповідний розрахунок і квитанція, які наявні в матеріалах справи (а.с.4-5).
Зважаючи на зміст виявлених порушень, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося в суд про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.
Оцінюючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, суд зазначає, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", а також Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ.
У досліджуваному випадку окремі положення статті 18 і 19 Закону №875-ХІІ діяли у відповідній редакції з 01.01.2022 по 05.11.2022, так як останні з 06.11.2022 були змінені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 за №2682-IX (надалі по тексту також - зміни в редакції Закону №2682-IX).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частина 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 181 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Частинами 1-3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
З 06.11.2022 частина 3 статті 19 Закону №875-ХІІ викладена в наступній редакції Закону №2682-IX підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 6 статті 19 Закону №875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Згідно частини 12 статті 19 Закону №875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Частиною 14 статті 19 Закону №875-XII передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Як вказано вище, згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 268 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 171 271,50 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 45 900 761,96 гривень, не забезпечено впродовж 2024 року працевлаштування 5 осіб з інвалідністю на вакантні посади для осіб із обмеженими фізичними властивостями, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 04.03.2025.
Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із твердженнями позивача щодо не забезпечення впродовж 2024 року працевлаштування 5 осіб з інвалідністю на вакантні посади для осіб із обмеженими фізичними властивостями, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування.
Згідно із наданою ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" інформацією відповідач подав:
- 28.12.2023 до Центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на 2024 рік, в якій зазначено про 4 вакансії на посаду "фармацевт" та 4 вакансії на посаду "асистент фармацевта" та в розділі II звіту зазначено про необхідність направляти осіб з інвалідністю (а.с.25-30);
- 01.05.2024 до Центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на 2024 рік, в якій зазначено про 6 вакансій на посаду "фармацевт" та 6 вакансій на посаду "асистент фармацевта" та в розділі II звіту зазначено про необхідність направляти осіб з інвалідністю (а.с.31-36).
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції чинній у 2024 році) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством економіки України прийнято наказ від 12.04.2022 за №827-22 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання (надалі по тексту також - Порядок №827-22).
Пунктами 1.4 - 1.5 Порядку №827-22 встановлено, що Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (надалі по тексту також - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З аналізу пунктів 1.4 - 1.5 Порядку №827-22 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України (надалі по тексту також - ГК України) передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, з метою отримання інформації, 13.08.2025 ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" направило до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції лист-запит за №1094, у якому просило підтвердити, чи надавало ТОВ Центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з інформацією про створення нових робочих місць для працевлаштування, в тому числі осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю у 2024 році, та чи направлялись Центром зайнятості особи з інвалідністю до ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" (а.с.38).
26.08.2025 Калуська філія Івано-Франківського центру зайнятості надала відповідь №1992-17.2/25-25 на запит від 13.08.2025, та підтвердила, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Здорова родина" в 2024 та 2023 роках подавала звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з інформацією про створення нових робочих місць для працевлаштування. Також підтвердила, що протягом 2024 року особи з інвалідністю за професіями "фармацевт" чи "асистент фармацевта" за сприянням в працевлаштуванні в Калуську філію Івано-Франківського центру зайнятості не звертались (а.с.46-51).
До відповіді №1992-17.2/25-25 від 26.08.2025 Калуською філією Івано-Франківського центру зайнятості додано копію Звітності від 28.12.2023, яку зареєстровано 10.01.2024, яку при поданні відзиву на позов відповідач подав до суду.
Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Проте, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону №875-XII.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19, від 24.03.2021 у справі №440/2371/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
У даній справі позивач не заперечує обставину фактичного створення відповідачем у звітному 2024 році п'яти (5) робочих місць для їх зайняття особами з інвалідністю за посадами/професіями "фармацевт" чи "асистент фармацевта", по яких 28.12.2023 сформовано і 10.01.2024 подано до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в діях платника внесків відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб'єктом владних повноважень відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, а також і те, що позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300), вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здорова родина" (реєстраційний номер облікової картки платника податків 22174462), вул.Дністровська, буд. 22А, м. Івано-Франківськ, 76000;
представник відповідача - Романюк Андрій Романович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №553 від 31.03.2006, ордер на надання правничої (правової допомоги) серії АТ №1110217), вул. Мазепи, 160/5, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76000.
Суддя Чуприна О.В.