30 вересня 2025 року Справа № 280/6473/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), третя особа- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним рішення відповідача №084150005926 від 27.03.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивачу періоди трудової діяльності згідно вкладиша, що дає право на призначення пенсії за віком згідно вкладиша в трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , періоди в колгоспі з 01.01.1982 по 01.01.1983 та з 01.01.1986 по 14.01.1991 згідно довідки про вихододні;
3) зобов'язати відповідача призначити та виплатити з 07.04.2025 позивачу пенсію за віком.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення позивач був змушений звернутися до Державного архіву Запорізької області, який видав три архівні довідки, якими додатково підтверджуються незараховані до стажу періоди роботи. Вказує, що не може нести відповідальність за дотримання роботодавцем формальних вимог щодо заповнення трудової книжки, а відмова в зарахуванні спірних періодів роботи не відповідає критеріям співмірності та фактично позбавляє позивача конституційного права на пенсійне забезпечення. Вважає, що рішення відповідача прийняте без урахування усіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.
05.08.2025 на адресу суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у яких зазначено, що відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивача. Згідно з матеріалами з електронної пенсійної справи до заяви про призначення пенсії не були додані довідки від 16.05.2025 №05-07/3-966, №05-07/3-967, №05-07/3-968, повідомлення з Державного архіву Запорізької області, отже взагалі не надавалися відповідачу для розгляду. Натомість, позивачем долучено зазначені довідки безпосередньо до позову, і позивач намагається оминути пенсійний орган, зарахувавши оспорювані періоди до страхового стажу і призначивши пенсію в судовому порядку. Отже, врахування при розгляді справи довідок від 16.05.2025 №05-07/3-966, №05-07/3-967, №05-07/3-968, повідомлень з Державного архіву Запорізької області є передчасним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
15.08.2025 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказує, що позивачем не надано підтверджуючі документи щодо спірних періодів, а саме довідки господарства, в якому набуто стаж, або довідку правонаступника, тому відсутні підстави для врахування спірних періодів. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці та навчанні згідно з довідками Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025 та за вих.№ 02-35/25/88 від 23.09.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), місцем реєстрації якої є Запорізька область, 19.03.2025 звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.03.2025 № 084150005926, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника становить 59 років 11місяців 12 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 23 роки 06 місяців 03 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
*за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди трудової діяльності згідно вкладиша НОМЕР_1 в трудову книжку колгоспника оскільки дата заповнення вкладиша неповна (тільки місяць і рік) та відсутня трудова книжка до нього, без якої вкладиш не є дійсний. Для зарахування необхідно долучити трудову книжку, до якої видано вкладиш або/та уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів, про встановлений мінімум членства в колгоспі та вироблені вихододні, при необхідності про перейменування/реорганізацію підприємств;
- період роботи в колгоспі з 01.01.1982 по 01.01.1983 та 01.01.1986 по 14.01.1991 згідно довідки про вихододні, оскільки в довідці відсутній номер та дата видачі.
Стаж роботи з 01.01.1999 враховано по даних що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 статті 24 Закону 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право на пенсійну виплату згідно поданих документів особа матиме з 08.04.2030. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
До заяви було долучено, серед іншого, вкладиш в трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 (дата заповнення: грудень 1993 року) на ім'я позивача, відповідно до записів якого ОСОБА_1 :
31.08.1991 - прийнятий у члени колгоспу «Заповіт Леніна» та на роботу в автогараж водієм (наказ №12 від 30.08.1991);
15.03.1995 - переведений механізатором тракторної бригади №1 (наказ №3 від 13.03.1995);
КСП «Заповіт Леніна» реорганізований в СПК «Зоря» (розпорядження №112 від 13.03.2000 Василівської райдержадміністрації).
21.08.2001 - звільнений з членів СПК «Зоря» (наказ №6 від 21.08.2001);
22.08.2001 - прийнятий на роботу у фермерське господарство «Пролісок» трактористом-водієм (розпорядження від 22.08.2001);
30.01.2006 - звільнений відповідно до заяви за власним бажанням (розпорядження №1-к від 30.01.2006);
01.02.2006 - прийнятий на роботу в фермерське господарство «Пролісок-5» трактористом-водієм (розпорядження №2-к від 01.02.2006);
18.02.2008 - звільнений відповідно до поданої заяви за власним бажанням (розпорядження №1-к від 18.02.2008);
03.03.2008 - прийнято на ВАТ «Запорізький завод феросплавів» охоронцем у цех воєнізованої охорони (наказ №143к від 29.02.2008).
У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» вкладиша до трудової книжки позивача зазначено інформацію про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі, виконаний річний мінімум трудової участі, причини невиконання річного мінімуму, підстави внесення записів.
Згідно з довідкою колгоспу імені Гагаріна Кам'янської сільради Василівського району Запорізької області ОСОБА_1 був членом колгоспу з 01.01.1982 по 01.01.1983, з 01.01.1986 по 14.01.1991. Довідка видана підставі таких документів книжних записів з обліку праці та розрахунку з члена колгоспу. Також зі зворотного боку довідки зазначені відомості про кількість вироблених трудоднів трудової участі в колгоспному виробництві та суми.
Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 03.03.2008 містить відомості про трудову діяльність позивача, починаючи з 03.03.2008.
Відповідно до форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано наступні періоди: з 11.04.1983 по 26.04.1985 (військова служба строкова), з 01.01.1999 по 31.03.1999, з 01.05.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.06.2000, з 01.08.2000 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 31.08.2001, з 01.09.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 29.02.2008, з 03.03.2008 по 20.08.2008, з 01.09.2008 по 31.01.2009, з 01.02.2009 по 30.11.2009, з 11.01.2010 по 30.11.2012, з 01.04.2013 по 31.10.2013, з 01.06.2014 по 31.12.2019, з 07.02.2020 по 06.08.2020 (безробіття), з 05.09.2023 по 28.02.2025. Всього 23 роки 6 місяців 3 дні.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з пунктом 1.7 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 19.03.2025, тобто в межах місяця до досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Під час розгляду заяви позивача з доданими до неї документами пенсійним органом було встановлено, що страховий стаж особи становить 23 роки 06 місяців 03 дні, у зв'язку з чим з огляду на відсутність необхідного страхового стажу (32 роки) рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.03.2025 № 084150005926, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.
Як встановлено судом, на розгляді у пенсійного органу під час вирішення питання про зарахування періодів роботи до страхового стажу та призначення пенсії перебувала довідка, видана колгоспом імені Гагаріна Кам'янської сільради Василівського району Запорізької області, відповідно до якої ОСОБА_1 був членом колгоспу з 01.01.1982 по 01.01.1983, з 01.01.1986 по 14.01.1991. Довідка підписана головою правління колгоспу та головним (старшим) бухгалтером, засвідчена печаткою колгоспу. Також зі зворотного боку довідки зазначені відомості про кількість вироблених трудоднів трудової участі в колгоспному виробництві та суми.
Разом з тим, відповідач не зарахував вказані періоди трудової діяльності позивача до його страхового стажу у зв'язку з тим, що в довідці відсутній номер та дата видачі.
Суд зазначає, що відсутність номеру та дати видачі в довідці не може свідчити про недостовірність викладених в ній обставин та інформації. Відповідач не врахував, що не всі недоліки у складанні довідки про вихододні можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність оформлення записів в такому документі.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист .
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, позивач не несе відповідальності за складання спірної довідки, оскільки записи в ній вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, тому недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення довідки.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі № 127/16245/17.
Суд також зауважує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
Таким чином, недоліки оформлення довідки відповідачем виявлені правильно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до загального страхового стажу на підставі довідки про вихододні, оскільки вина позивача в тому, що довідка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. За таких обставин відповідач протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.1982 по 01.01.1983 та з 01.01.1986 по 14.01.1991, записи про які містяться у довідці колгоспу імені Гагаріна Кам'янської сільради Василівського району Запорізької області, не врахував усі обставини, а тому оскаржуване рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності у колгоспі відповідно до записів вкладиша до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно вкладиша НОМЕР_1 в трудову книжку колгоспника, оскільки дата заповнення вкладиша неповна (тільки місяць і рік) та відсутня трудова книжка до нього, без якої вкладиш не є дійсний.
Суд погоджується з доводами позивача, що наявність неповної дати заповнення вкладиша є формальним недоліком, більш того, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, тому вказаний дефект не може мати негативні наслідки для позивача та впливати на його особисті права.
На час заповнення вкладиша до трудової книжки колгоспника позивача (дата початку заповнення 31.08.1991) діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (по тексту - Інструкція № 162), та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (по тексту - Інструкція №58).
Пунктами 3.1-3.3, 5.1 Інструкції 162 зазначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.
У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник.
Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Аналогічні положення містять пункти 3.1-3.3, 5.1 Інструкції № 58.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Положення № 310).
Відповідно до пункту 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Відповідно до пунктів 7, 8, 11 Положення № 310, в тих випадках, коли у трудовій книжці колгоспника заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Особа яка втратила трудову книжку колгоспника, зобов'язана негайно заявити про це правлінню колгоспу. Не пізніше 15 днів після заяви правління колгоспу видає іншу трудову книжку колгоспника із надписом «Дублікат».
У зразку вкладиша в трудову книжку колгоспника зазначено, що вкладиш без трудової книжки недійсний.
При зверненні позивача 19.03.2025 із заявою про призначення пенсії за віком позивач разом з іншими документами надав пенсійному органу вкладиш в трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , на титульній сторінці якого зазначено «Вкладиш без трудової книжки недійсний», при цьому позивач не надав саму трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , а також будь-який інший документ на підтвердження стажу роботи, зазначеного у вкладиші трудової книжки, про що свідчать копії матеріалів пенсійної справи позивача.
З матеріалів позовної заяви та пенсійної справи судом не встановлено, з яких причин позивач не надав до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , а надав тільки вкладиш до вказаної трудової книжки, позивач не зазначив, чи була вона втрачена та з яких підстав про вказані підстави не заявлено правлінню колгоспу і не отримано дублікат трудової книжки колгоспника, чи обумовлені такі обставини об'єктивною неможливістю - надзвичайною ситуацією, внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних тощо. При цьому у чинних на момент внесення записів до вкладиша до трудової книжки інструкціях про порядок ведення трудових книжок працівників та положенні про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників чітко зазначено, що вкладиш без трудової книжки недійсний.
Таким чином, за відсутності достатніх доказів трудової діяльності позивача у колгоспі, у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування такого стажу, у зв'язку з чим оскаржуване рішення від 27.03.2025 № 084150005926 у цій частині є правомірним.
При цьому суд враховує те, що архівні довідки Державного архіву Запорізької області від 16.05.2025 №05-07/З-966, від 16.05.2025 №05-07/З-967, від 16.05.2025 №05-07/З-968, які долучені позивачем до позовної заяви, не надавалась пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, що слідує з розписки-повідомлення від 19.03.2025 (№2060) прийнятих від ОСОБА_1 документів та дати видачі вказаних архівних довідок. Документи, які не були подані при зверненні із заявою про призначення пенсії, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття відповідачем оскаржуваної відмови
Із положень, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, слідує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії є не що інше, як виконання судом функції підтвердження права на зарахування певних періодів до страхового стажу особи, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.
Отже, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються підтвердження права на зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу особи на підставі архівних довідок, які не були предметом дослідження відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.
За змістом частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
Тобто, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи, що дає право на встановлення його достатність для призначення пенсії, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити з 07.04.2025 позивачу пенсію за віком є помилковим.
Отже з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи відповідно до довідки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Квитанцією від 30.05.2025 № 24 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.03.2025 № 084150005926 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з в колгоспі з 01.01.1982 по 01.01.1983 та 01.01.1986 по 14.01.1991 згідно з довідкою колгоспу імені Гагаріна Кам'янської сільради Василівського району Запорізької області, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва