29 липня 2025 року 15:01Справа № 640/24922/19 ЗП/280/853/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Власюка В.О. та представників
позивача Кравченка А.М.
відповідача Юзюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якій просило:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 00702615050103, № 00692615050103, винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «УКРЗІП» посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами-покупцями позивача - ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» (код ЄДРПОУ 40117743), ТОВ «АГРО ВИМПЕЛ» (код ЄДРПОУ 39515935), ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» (код ЄДРПОУ 39556510), ТОВ «БАФЕРД» (код ЄДРПОУ 41008289), викладені в акті документальної планової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Зауважує, що на виконання договорів поставки позивач передавав товар контрагентам у себе на складі, як це передбачено умовами EXW, у зв'язку із чим твердження відповідача про те, що у договорах не зазначено адресу поставки товару, є хибними. Зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Вказує, що підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій є те, що ТОВ «УКРЗІП» повністю виконало свої зобов'язання, а саме продало та фактично передало товар покупцям, що підтверджується банківськими виписками, та виконало податкові зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних по вказаним операціям. Крім того, стосовно наявності ухвал слідчих суддів у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача, зазначає про відсутність вироків суду. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому зазначає про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 28.08.2019 № 483/26-15-14-01-03/32524566. Так, дослідивши надані до перевірки документи, інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС, Єдиному державному реєстрі судових рішень та інформацію, отриману із зовнішніх джерел, перевіркою зроблено висновки про дефектність первинних документів; відсутність у контрагентів-покупців будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, короткотривалий період здійснення господарської діяльності, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності не підприємствах. Також, наявна інформація щодо кримінальних проваджень, в яких фігурують покупці позивача. Враховуючи викладене, складені ТОВ «УКРЗІП» первинні документи на поставку товарів для ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» (код ЄДРПОУ 40117743), ТОВ «АГРО ВИМПЕЛ» (код ЄДРПОУ 39515935), ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» (код ЄДРПОУ 39556510), ТОВ «БАФЕРД» (код ЄДРПОУ 41008289) не опосередковувалися реальним рухом активів. У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом передано справу Запорізькому окружному адміністративному суду.
03.04.2025 справа № 640/24922/19 за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Бойченко Ю.П.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/24922/19; розгляд справи розпочато спочатку; призначено підготовче засідання на 06.05.2025; запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення у випадку зміни обставин, якими обґрунтовано їх вимоги та заперечення.
Протокольною ухвалою суду від 06.05.2025 замінено відповідача з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011); оголошено перерву до 27.05.2025.
26.05.2025 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 26038) про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 11.06.2025.
В судовому засіданні 11.06.2025 оголошено перерву до 16.07.2025.
В судовому засіданні 16.07.2025 оголошено перерву до 29.07.2025.
16.07.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 35866).
У судовому засіданні 29.07.2025 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено скорочене судове рішення. Технічна фіксація здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності з'ясував наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП» (код ЄДРПОУ 32524566) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (код КВЕД 32.99.).
Відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.07.2019 № 9468 та направлень від 29.07.2019 № 1465/26-15-14-01-03, № 1466/26-15-14-01-03, від 31.07.2019 № 1523/26-15-14-06-05, № 1576/26-15-42-08, від 06.08.2019 № 6971/26-15-14-09-01, від 01.08.2019 № 2188/26-15-14-03-05, ГУ ДФС у м. Києві у період з 29.07.2019 по 20.08.2019 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «УКРЗІП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2019 № 483/26-15-14-01-03/32524566.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, крім іншого:
п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 42 050 грн, у т.ч. за І квартал 2019 року у сумі 42 050 грн; заниження податку на прибуток всього у сумі 832 553 грн, у т.ч. по періодах: за 2016 рік - 644 781 грн, за 2018 рік - 104 096 грн, за І квартал 2019 року - 83 675 грн.
Контролюючий орган посилається, серед іншого, на те, що господарські операції позивача із контрагентами-покупцями ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» (код ЄДРПОУ 40117743), ТОВ «АГРО ВИМПЕЛ» (код ЄДРПОУ 39515935), ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» (код ЄДРПОУ 39556510), ТОВ «БАФЕРД» (код ЄДРПОУ 41008289) не мали реального характеру, тобто відбувалось документування зазначених операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.
Висновки податкової базуються на тому, що проведеним аналізом документів, наданих до перевірки ТОВ «УКРЗІП», та проведеним аналізом інформації, наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС, Єдиному державному реєстрі судових рішень та податкової інформації, отриманої із зовнішніх джерел у сукупності, встановлено наступне:
дефектність використаних в ході перевірки первинних документів ТОВ «УКРЗІП» - документи не містять інформацію щодо фактичного отримання ТМЦ (в видаткових накладних не зазначено біля підпису особи - отримувача посаду та прізвище, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, договори та накладні не містять інформації щодо адреси, за якою фактично здійснюється поставка товарів постачальником);
відсутність у контрагентів - покупців будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, короткотривалий період здійснення господарської діяльності, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах;
в ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ», ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ», ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» одна й та сама фізична особа є засновником, директором та головним бухгалтером декількох суб'єктів господарювання, що декларують взаємовідносини в обсягах, які неможливі для виконання однією особою;
неможливість визначення реальних контрагентів - покупців товарів по ланцюгу постачання. В результаті аналізу податкових накладних встановлено, що вищезазначені контрагенти - покупці ТОВ «УКРЗІП» відображали придбання товарів, які в подальшому не були реалізовані та продаж товарів (послуг), які ними не придбавались та з урахуванням відсутності трудових ресурсів та основних засобів не могли бути вироблені власними силами. Отже, встановлено «розрив» ланцюга постачання товару, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (послуг);
наявність інформації щодо кримінальних проваджень, в яких фігурують покупці ТОВ «УКРЗІП».
На підставі акту перевірки від 28.08.2019 № 483/26-15-14-01-03/32524566 ГУ ДПС у м. Києві винесено, крім іншого, податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019:
№ 00702615050103 форми «П», яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 42 050,00 грн;
№ 00692615050103 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 040 691,00 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 832 553,00 грн, за штрафними санкціями - 208 138,00 грн.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 28.08.2019 № 483/26-15-14-01-03/32524566, однак рішенням ДПС України від 02.12.2019 № 11571/6/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 00702615050103 та від 26.09.2019 № 00692615050103 залишені без змін.
Незгода ТОВ «УКРЗІП» з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
З матеріалів справи судом установлено, що ТОВ «УКРЗІП» (Постачальник) укладено договори поставки із контрагентами - покупцями ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» (Договір від 25.08.2016 № М-10), ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ» (Договір від 07.09.2016 № 12), ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» (Договір від 27.09.2016 № УЗ-13), ТОВ «БАФЕРД» (Договір від 16.02.2017 № УЗ-03). Договори, укладені ТОВ «УКРЗІП» із зазначеними підприємствами-покупцями є типовими, істотні умови наданих до перевірки договорів співпадають, зокрема згідно п. 1.1. Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві товар, визначений у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та сплатити за нього визначену відповідно до умов цього Договору грошову суму. Згідно п. 2.2. поставка Товару згідно цього Договору здійснюється Постачальником на умовах ЕХW (Офіційні правила Тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) за адресою: (за домовленістю). За правилами п. 2.3. отримання Товару Покупцем оформляється накладною. Повноваження представника Покупця, який отримує Товар, підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. N 99). Відповідно до п. 6.3. оплата Товару здійснюється у гривні шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов'язується провести 100% попередню оплату.
ТОВ «УКРЗІП» виписано на адресу підприємств-покупців видаткові накладні, а саме:
ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» - видаткові накладні від 09.09.2016 № У-00000084 на загальну суму 695 187,17 грн, від 23.11.2016 № У-00000135 на загальну суму 640 341,52 грн, від 31.10.2016 № У-00000126 на загальну суму 1 224 151,22 грн;
ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ» - видаткова накладна від 12.09.2016 № У-00000086 на загальну суму 481 283,43 грн;
ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» - видаткові накладні від 09.11.2016 № У-00000127 га загальну суму 258 572,26 грн, від 30.11.2016 № У-00000107 на загальну суму 461 282,73 грн;
ТОВ «БАФЕРД» - видаткові накладні від 16.02.2017 № У-0016 на загальну суму 693 903,74 грн, від 28.02.2017 № У-021 на загальну суму 212 620,00 грн.
Отримання покупцями Товару відбувалось на підставі довіреностей, а саме:
ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ» - довіреності від 09.06.2016 № 62, від 23.11.2016 № 80, видані директору Гольдберг О.Д.;
ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ» - довіреність від 12.09.2016 № 60, видана Пермяковій Г.В.;
ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» - довіреність від 09.11.2016 № 96, видана Муруговій К.А.;
ТОВ «БАФЕРД» - довіреність від 16.02.2017 № 28, видана Макаровій Н.В.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ТОВ «УКРЗІП» по взаємовідносинам із ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ», ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ», ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С», ТОВ «БАФЕРД» за спірний період складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні. Також, товар, придбаний у позивача, оплачений зазначеними покупцями, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками.
Однак, контролюючий орган в акті перевірки посилається на дефектність наданих позивачем первинних документів, а саме: у видаткових накладних не зазначено біля підпису особи - отримувача посаду та прізвище, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; договори та накладні не містять інформації щодо адреси, за якою фактично здійснюється поставка товарів постачальником.
Суд зазначає, що за умовами п. 2.2. Договорів поставка Товару Постачальником здійснюється на умовах ЕХW (Офіційні правила Тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) за адресою: (за домовленістю).
Поставка товару за правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах ЕХW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Видаткові накладні складені у смт Барищівка, де позивач орендує офісне та складське приміщення (адреса: Київська область, смт Барищівка, вул. Торфяна, 26) у ПАТ «МОЛНІЯ» на підставі Договору оренди нерухомого майна від 01.07.2016 № 25, що також визнається відповідачем в акті перевірки.
Отже, враховуючи у сукупності умови поставки Товару - на умовах ЕХW, а також місце складання видаткових накладних, суд доходить висновку, що поставка Товару здійснювалась за місцезнаходженням складського приміщення позивача (Київська область, смт Барищівка, вул. Торфяна, 26), тому відхиляє посилання податкової на те, що договори та накладні не містять інформації щодо адреси, за якою фактично здійснюється поставка товарів постачальником.
Стосовно доводів податкової про те, що у видаткових накладних не зазначено біля підпису особи - отримувача посаду та прізвище, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, слід зазначити наступне.
Так, спірні видаткові накладні містять, крім іншого, печатку підприємств, підпис особи, яка отримала Товар, а також реквізити (дату та номер) довіреності, на підставі якої така особа діяла.
Наведене відповідає п. 2.3. Договорів (повноваження представника Покупця, який отримує Товар, підтверджуються довіреністю). Співставлення змісту видаткових накладних та довіреностей на отримання цінностей дає можливість установити осіб, які брали участь у господарських операціях, зі сторони покупців.
Стосовно того, що довіреності надані до перевірки частково, слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2020 у справі № 815/7235/15.
Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ», ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ», ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С», ТОВ «БАФЕРД» свідчить, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Слід зауважити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконано.
При цьому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його покупцями правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його покупців для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Отже, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а.
Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не мають будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, здійснюють господарську діяльність короткотривалий період, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах.
Суд уважає за необхідне також звернути увагу на те, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема в постановах від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19, від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19, від 31.10.2023 у справі № 520/18341/21, відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку. Такі обставини, зокрема як відсутність у контрагентів технічних, технологічних, трудових та інших ресурсів можуть свідчити на користь висновку про нереальність господарських операцій виключно за наявності підтвердження таких обставин належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та в сукупності з іншими встановленими обставинами, які також мають свідчити про безпідставність (неправомірність) формування даних податкового обліку.
Натомість контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій (навпаки встановлено отримання прибутку), або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.
Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на «розрив» ланцюга постачання товару, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (послуг), є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводять наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Відповідач, вказуючи у акті перевірки, що вищезазначені контрагенти - покупці ТОВ «УКРЗІП» відображали придбання товарів, які в подальшому не були реалізовані та продаж товарів (послуг), які ними не придбавались та з урахуванням відсутності трудових ресурсів та основних засобів не могли бути вироблені власними силами, посилається на наявну інформацію в інформаційних базах даних контролюючого органу.
При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).
Покликання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень суд відхиляє з огляду на наступне.
В силу норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд зазначає, що належним доказом порушення контрагентами позивача податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому досліджено та надано оцінку діяльності підприємства, а також встановлено порушення таким підприємством/посадовими особами вимог чинного законодавства України.
В даному випадку, за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювалася фіктивність контрагентів позивача і начебто постачання позивачем товарів, які в дійсності не постачалися, посилання контролюючого органу лише на фігурування в кримінальних провадженнях не є належними доказами у справі та не спростовують висновків суду про реальність господарських операцій ТОВ «УКРЗІП».
Стосовно доводів податкової про те, що в ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ», ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ», ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С» одна й та сама фізична особа є засновником, директором та головним бухгалтером декількох суб'єктів господарювання, слід зазначити, що законодавство не містить таких заборон і дана обставина не впливає на спірні правовідносини (придбання товарів у контрагента).
Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідні суми податку на прибуток по відносинам із ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ», ТОВ «АГРО-ВИМПЕЛ», ТОВ «ПЕРШОРЕМОНТ-С», ТОВ «БАФЕРД» за період, що перевірявся, тому висновки акта перевірки в цій частині є помилковими.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки від 28.08.2019 № 483/26-15-14-01-03/32524566 щодо порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 42 050 грн, у т.ч. за І квартал 2019 року у сумі 42 050 грн; заниження податку на прибуток всього у сумі 832 553 грн, у т.ч. по періодах: за 2016 рік - 644 781 грн, за 2018 рік - 104 096 грн, за І квартал 2019 року - 83 675 грн є помилковими, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.09.2019 № 00702615050103 та від 26.09.2019 №00692615050103 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.09.2019 № 00702615050103 та від 26.09.2019 №00692615050103.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 241 (шістнадцять тисяч двісті сорок одна) гривня 12 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП» (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18; код ЄДРПОУ 32524566) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 01.10.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко