01 жовтня 2025 року Справа № 280/5064/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, 25009), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16.06.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачці пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки;
зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки з 08.05.2025.
Крім того, просить залучити до участі у справі в якості третьої особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, стягнути на користь позивачки судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачка отримувала пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З травня 2025 року позивачці призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідачем неправомірно під час призначення пенсії за новим Законом, взято показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, як при переведенні на іншій вид пенсії. Позивачка вважає, що за цих обставин пенсія, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», їй була призначена вперше, тому при визначенні її розміру відповідач мав застосувати формули, які використовуються при первинному призначенні пенсії.
Ухвалою від 18.06.2025 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, розгляд справи призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування відзиву зазначено, що згідно пунктів 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. Виходячи з норм чинного законодавства, відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки при перерахунку пенсії позивачки. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
04.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову. В поясненнях пенсійний орган посилається на те, що оскільки позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років в 2010 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2025 році. Таким чином, пенсія позивачці розрахована та виплачується згідно з нормами чинного законодавства України, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивачки повністю відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
08.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Це звернення за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким проведено перерахунок пенсії позивача шляхом переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати за 2016 - 2017 роки у розмірі 8913,83 грн, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.06.2025 №0800-0209-8/59268 та матеріалами пенсійної справи.
У листі від 13.06.2025 №0800-0209-8/59268 ГУ ПФУ в Запорізькій області також зазначає, що оскільки ОСОБА_1 вже була призначена пенсія за вислугу років з 06.09.2010, відповідачем з 08.05.2025 переведено її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статей 40, 42, 45 Закону №1058, тому, на думку пенсійного органу, підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.2 ст.40 Закон №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з п.2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Водночас ч.3 ст. 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки.
Суд звертає увагу, що позивачці первісно було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, позивачка звернулась вперше 08.05.2025.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788.
При цьому, статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на іншій вид пенсії.
Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.
Також, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та інших.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачці із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Щодо інших доводів відповідача та третьої особи, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).
Інші доводи пенсійних органів не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Судовий збір, сплачений позивачкою, стягується відповідно до вимог ст. 139 КАС України на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким вчинені протиправні дії, а саме - ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, 25009), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, з 08.05.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано «01» жовтня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль