30 вересня 2025 року Справа № 280/6414/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)"
до Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
24.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" (далі - позивач, БВК №99) до Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними вимоги викладені в листі №040807-15/690-2025 від 05.03.2025 від Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за виявлені порушення;
- скасувати в повному обсязі вимоги викладені в листі №040807-15/690-2025 від 05.03.2025 від Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за виявлені порушення;
- визнати вірними нові вимоги викладені в листі №040807-15/690-2025 від 05.03.2025 від Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за виявлені порушення: зайве нарахування особам рядового і начальницького складу колонії премію за виконання службових обов'язків в нічний час на загальну суму 51 025,66 грн, компенсації ПДФО - 7 783,57 грн, єдиного соціального внеску - 9 613,25 грн; покриття за рахунок коштів державного бюджету вартості земельного податку за споруди іншої юридичної особи на суму 33 438,10 грн; зайво нараховано та виплачено особам рядового та начальницького складу на відрядження у сумі 810,00 грн; не перераховано до доходів загального фонду бюджету коштів у сумі 648,74 грн; не відображено в бухгалтерському обліку та фінансовому звіті кредиторської заборгованості перед звільненими особами рядового та начальницького складу на суму 278 113,37 грн щодо нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно; не відображення заборгованості на суму 253 586,68 грн по розрахункам з юридичною особою; недоотримано добових особами рядового і начальницького складу за відрядження у сумі 33 660,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що що відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДУ «БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)» за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, якою встановлено порушення, що відображені в акті ревізії від 27.01.2025 №040807-20/02. На підставі акту ревізії, відповідачем складено та направлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства №040807-15/690-2025 від 05.03.2025. Позивач не погоджується з частиною встановлених порушень. Вважає, що спірна вимога в частині необхідності нарахування і виплати недоотриманої в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 особами рядового і начальницького складу СІЗО додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови №168, у розмірі 16 998 027,48 грн, та перерахування із спеціального фонду установи до загального державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300) коштів у сумі 421 464,98 грн підлягають скасуванню. В іншій частині спірну вимогу вважає правомірною.
29.07.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору або надання доказів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору.
30.07.2025 від позивача надійшло клопотання, разом з яким долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
31.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6414/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області позов не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 20.08.2025 за вх.№42051, вказав, що в порушення абзаців 16, 17 частини четвертої статті 13 БК України протягом ревізійного періоду отримані надходження доходів спеціального фонду (з основної та додаткової діяльності) не спрямовано на організацію основної та додаткової діяльності по наданню цих послуг на покриття витрат за комунальні послуги оплата яких проведена за рахунок загального фонду державного бюджету на загальну суму 421 464,98 грн.
Також ревізією встановлено, що особам рядового і начальницького складу БВК №99 в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 проводилось обчислення та виплата щомісячної додаткової винагороди, визначеної в розмірі 30 000 грн згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пропорційно та за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). При цьому, пункт 1 Постанови №168 (в редакції, яка діяла в період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки..., а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно - територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Таким чином, через нарахування додаткової винагороди не у відповідності до пункту 1 Постанови №168, особами рядового і начальницького складу недоотримано додаткової винагороди на загальну суму 16 998 027,48 грн.
З вищевикладених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач із наведеною позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, що надійшов до суду 12.09.2025. Зазначає, що рішення судів стосовно перерахунку та виплати особам рядового і начальницького складу БВК №99 були оскаржені в апеляційному порядку, станом на подання позову в рамках виконавчих проваджень виконані у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Управлінням Східного офісу Дсржаудитслужби в Запорізькій області на виконання п. 6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України па IV квартал 2024 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" за період з 01.01.2022 по 30.09.2024.
За результатами ревізії було складено акт від 27.01.2025 №040807-20/2, який підписаний посадовими особами Колонії 04.02.2025 із запереченнями, які отримано 17.02.2025. Висновок на заперечення направлено об'єкту контролю з супровідним листом від 03.03.2025 № 040807-15/642-2025.
В подальшому відповідач направив позивачу вимоги, оформлені листом №040807-15/690-2025 від 05.03.2025, в яких в описовій частині зазначені встановлені ревізією ряд порушень законодавства, заявлено вимоги наступного змісту:
1. Розглянути матеріали проведеної ревізії та видати відповідний розпорядчий документ, яким визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення. Розглянути питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності;
2. Перерахувати із спеціального фонду установи до загального фонду державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300), кошти у сумі 421 464,98 гривень;
3. Відповідно до статей 130-136 Кодексу Законів про працю України, забезпечити відшкодування зайвих видатків Колонії на виплату премій за виконання службових обов'язків в нічний час у сумі 51 025,66 грн, з подальшим їх перерахуванням то загального фонду державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300). Провести коригування єдиного внеску на суму 9 513,25 гривень;
4. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» кошти у сумі 33 438,10 грн, які в подальшому перерахувати до загального фонду державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300), або зарахувати в рахунок майбутніх платежів з відшкодування земельного податку;
5. Відповідно до статей 130-136 Кодексу Законів про працю України, забезпечити відшкодування зайвих витрат на відрядження у сумі 810,00 грн, з подальшим їх перерахуванням до загального фонду державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300);
6. Перерахувати із спеціального фонду установи до загального фонду державного бюджету (код доходів 21080500 або 24060300), кошти у сумі 648,74 гривень;
7. Здійснити нарахування і виплату 179 особам рядового і начальницького складу Колонії додаткової винагороди в сумі 16 998 027,48 грн, відповідно до чинного, в період з 24.02.2022 по 31.05.2022, п. 1 Постанови КМУ №168;
8. З урахуванням господарських операцій, які відбулись в діяльності Колонії з 30.09.2024, а також наявної (проте не відображеної) станом на 30.09.2024 кредиторської заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненими особами рядового і начальницького складу на суму 278 113,37 грн, в бухгалтерському обліку та під час складання наступної фінансовій звітності Колонії, відобразити актуальну заборгованість з виплати такої компенсації;
9. З урахуванням господарських операцій, які відбулись в діяльності Колонії з 30.09.2024, а також невідображеної по розрахункам з Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» (далі -Підприємство) станом на 30.09.2024 кредиторської заборгованості у сумі 253 586,68 грн грн, в бухгалтерському обліку та під час складання наступної фінансовій звітності Колонії, відобразити актуальну заборгованість по розрахункам з Підприємством;
10. Здійснити нарахування і виплату добових персоналу Колонії на суму 33 600,00 гривень.
Позивач не згоден з частиною заявлених вимог, а саме з п.2 та п.7, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939 - ХІІ) передбачає, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до статті 2 Закону № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Відповідно до пункту 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939, органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно пункту 1 частини першої статті 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).
Відповідно до пунктів 32, 33 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою про усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10,11,14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку встановленому статтею 120 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 118 Бюджетного кодексу України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939 - ХІІ органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп).
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 вказано, що при визначенні природи “правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, “розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 березня 2023 року у справі №160/17775/21.
Щодо неправомірного використання позивачем загального фонду на оплату комунальних послуг, які необхідно було провести за рахунок спеціального фонду, що призвело до покриття витрат спеціального фонду коштами загального фонду на загальну суму 421 464,98 грн, суд зазначає про таке.
Відповідно до Звітів про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма №4-1д), до БВК №99 як плата за послуги надійшло коштів на загальну суму 2 750 059,54 грн, в тому числі: за 2022 рік - 587 651,55 грн, за 2023 рік - 598 806,40 грн, за 9 місяців 2024 року - 1 563 601,59 грн.
Відповідно до Звітів про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (форма № 4-2д), до БВК № 99 надійшло благодійних внесків, грантів та дарунків на загальну суму 1 263 691,00 грн, в тому числі: за 2022 рік - 255 004,00 грн, за 2023 рік - 871 150,00 грн, за 9 місяців 2024 року - 137 537,00 гривень.
Крім того, за 9 місяців 2024 року відповідно до Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як окремі субвенції з місцевого бюджету (форма 4-4д), БВК №99 отримано субвенцію з місцевого бюджету на виконання програм соціального-економічного та культурного розвитку регіонів на загальну суму 22 000,00 гривень.
Також перевіркою встановлено, що протягом 2022-2023 років та 9 місяців 2024 року, засудженими БВК №99 відшкодовано вартість витрат на їх утримання на загальну суму 524 598,46 грн, в тому числі за 2022 рік - 124 832,93 грн, за 2023 рік - 36 580,95 грн, за 9 місяців 2024 року - 363 598,46 грн.
Частиною 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КВК України, у виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КВК України, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.
Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 № 80 (далі - Порядок № 80), засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 80, вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов'язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.
Утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг (п. 6 Порядку № 80).
Згідно з п. 8 Порядку № 80, кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.
За період з 2022-2023 років та 9 місяців 2024 року позивачем до власних надходжень спеціального фонду на спеціальний реєстраційний рахунок зараховувались кошти, що утримувались із заробітної плати засуджених за спожиті ними житлово-комунальні та побутові послуги.
Показники витрат у зазначених Розрахунках розподілені БВК № 99 за кодами економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ).
Так, до Розрахунків, що складалися у 2022-2023 роках, включалися витрати за наступними КЕКВ: 2271 «Оплата теплопостачання», 2272 «Оплата водопостачання і водовідведення», 2273 «Оплата електроенергії», 2274 «Оплата природного газу» (за квітень 2022 року).
За січень-вересень 2024 року до розрахунків додатково включені виграти за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», 2120 «Нарахування на заробітну плату», а також непрямі витрати - витрати на заробітну плату працівників котелень та нарахування на неї.
Враховуючи обсяги відшкодування засудженими витрат на утримання, що надійшли до БВК №99, структуру витрат (в розрізі КЕКВ) у Розрахунках фактичної вартості на житлово-комунальні та побутові послуги, що підлягають відшкодуванню із нарахованого засудженим заробітку, ревізією встановлено, що із нарахованого засудженим заробітку протягом 2022-2023 років та 9 місяців 2024 року засудженими відшкодовано витрат на житлово-комунальні та побутові послуги в розрізі КЕКВ в наступних обсягах:
1) за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» за 9 місяців 2024 року - 28 368,32 грн;
2) за КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання»: за 2022 рік - 75 974,98 грн, за 2023 рік - 1 942,78 грн, 9 місяців 2024 року - 0,00 грн;
3) за КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання і водовідведення»: за 2022 рік - 15 150,66 грн, за 2023 рік - 12 842,06 грн, за 9 місяців 2024 року - 149 602,38 грн;
4) за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії»: за 2022 рік - 27 453,94 грн, за 2023 рік - 24 715,58 грн, за 9 місяців 2024 року - 153 962,19 грн;
5) за КЕКВ 2274 «Оплата природного газу»: за 2022 рік - 34,33 грн, за 2023 рік - 12 010,48 грн, за 9 місяців 2024 року - 54 347,95 гривень.
Водночас, ревізією встановлено, що видатки на оплату комунальних послуг (в тому числі спожитих та відшкодованих засудженими і зарахованих до спеціального фонду, як утримання із заробітку, пенсії або іншого доходу засуджених, здійснювалися за рахунок коштів загального фонду, а саме КЕКВ 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України».
При цьому, за рахунок спеціального фонду БВК №99 здійснювались видатки на сплату комунальних послуг та енергоносіїв на оплату водопостачання та водовідведення лише у 2023 році в сумі 960,00 грн, та оплату електроенергії у 2023 році - на суму 15 786,27 грн, за 9 місяців 2024 року - 231 193,66 гривень. Інші видатки (оплата теплопостачання, водопостачання та водовідведення за 2022 рік та 9 місяців 2024 року, оплата електроенергії за 2022 рік, оплата природного газу) за рахунок коштів спеціального фонду за КЕКВ ДБ 3601020. БВК № 99 не здійснювались.
Аналогічно по наданню БВК №99 в користування кімнат короткострокових та тривалих побачень, у розрахунок планової вартості включалися витрати на комунальні послуги та енергоносії (електроенергія, теплопостачання, водопостачання).
Також відповідно до Калькуляцій (визначення ціни) інших платних послуг, що надавалися БВК №99 (чистка горіхів, сортування полімерних матеріалів, виготовлення нард, столів, очистка металевих кришок тощо), до вартості надання таких послуг включалися витрати на електроенергію.
Враховуючи обсяги надходження до БВК №99 коштів від надання платних послуг (користування кімнатами для короткострокових та тривалих побачень, чистка горіхів, сортування полімерних матеріалів, виготовлення нард, столів, очистка металевих кришок тощо), кількість наданих послуг, величину витрат на комунальні послуги, що закладені до Калькуляцій (розрахунків) вартості надання послуг, калькуляцій надання інших платних послуг, встановлено, що у складі вартості платних послуг протягом 2022-2023 років та 9 місяців 2024 року відшкодовано витрат на житлово-комунальні та побутові послуги в розрізі КЕКВ у сумі:
1) за КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання і водовідведення»: за 2022 рік - 8,96 грн, за 2023 рік - 87,08 грн, за 9 місяців 2024 років - 66,08 грн;
2) за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії»: за 2022 рік - 19 804,80 грн, за 2023 рік - 26 336,04 грн, за 9 місяців 2024 року - 17 785,93 грн;
3) за КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» за 2022 рік - 2 480,80 грн;
4) за КЕКВ 2274 «Оплата природного газу»: за 2023 рік - 8 240,04 грн, за 9 місяців 2024 року - 6 932,31 грн.
За змістом частин 1-4 статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.
Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:
- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);
- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);
- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);
- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);
- господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);
- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);
- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).
Також, відповідно до п. 10.2 розділу X «Здійснення операцій за рахунок власних надходжень бюджетних установ» Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 на спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Казначейства, або на поточні рахунки, відкриті в банках державного сектору, зараховуються власні надходження з рахунків, призначених для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень бюджетних установ, а також кошти, які відносяться на відновлення касових видатків, проведених у поточному бюджетному періоді.
Таким чином кошти, отримані як відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання (за житлово-комунальні та побутові послуги), закладені витрати з надання платних послуг (користування кімнатами для короткострокових та тривалих побачень, чистка горіхів, сортування полімерних матеріалів, виготовлення нард, столів, очистка металевих кришок тощо), повинні спрямовуватись на оплату комунальних послуг та витрати з надання побутових послуг на спеціально визначений рахунок за КЕКВ.
За таких обставин, суд вважає, що орган державного фінансового контролю правильно вказав у спірній вимозі на те, що покриття витрат спеціального фонду коштами загального фонду на вищевказану суму є порушенням бюджетного законодавства, а тому підстави для визнання протиправним та скасування спірної вимоги в цій частині відсутні.
Щодо встановленого у спірній вимозі недоотримання особами рядового і начальницького складу БВК №99 додаткової винагороди на загальну суму 16 998 027,48 грн судом враховано наступне.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі - Постанова №168), пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вищезазначеної постанови вносилися зміни.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року № 350 “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», набрання чинності якої відбулось з 24 березня 2022року, в пункт 1 внесено зміни доповнивши абзац перший після слів “та поліцейським» словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», норми якого застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка», затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка».
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 оку №168» (далі - Постанова №754), яка набирає чинності з дня її опублікування (тобто з 08 липня 2022 року) та застосовується з 01 червня 2022 року, внесені наступні зміни:
- слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка»» замінити словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;
- після слова “щомісячно» доповнити словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Тобто, відповідно до Постанови №168, виплата додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу в період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року мала здійснюватись у фіксованому розмірі 30 000 грн щомісячно, а починаючи з 01 червня 2022 року відповідно до внесених Постановою №754 змін пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
З системного аналізу вищезазначених положень вбачається, що призначення та виплата додаткової винагороди у відповідності до постанови № 168 в редакції, чинній станом від 24 березня 2022 року, мала виплачувалась за наявності наступних умов:
- належність працівника до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу;
- несення особою служби в органах і установах зазначеної служби, що розташовані в межах адміністративно - територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка»;
- видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди, що є підтвердженням факту участі у відповідних заходах.
Суд звертає увагу позивача на те, що постановою КМУ № 168 у період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року факт безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. не вимагався.
У мотивувальній частині позову вказано, що на думку позивача положення постанови КМУ № 168 діють на період воєнного стану та спрямовані на стимулювання військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських на виконання своїх обов'язків в умовах посиленого графіку несення служби або суттєвої зміни умов несення служби» та “виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), які у свою чергу володіють даними щодо реального навантаження під час воєнного стану на персонал, та особовий склад підлеглих підрозділів чи структур».
Суд із вказаними доводами позивача не погоджується та зазначає, що додаткова винагорода особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України виплачується виключно відповідно до Постанови №168, якою в період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року передбачено її фіксований розмір 30 000 грн щомісячно, тобто незалежно від графіку несення служби та кількості годин несення служби.
Застосування вказаних положень Постанови №168 досліджено також у зразковій справі №260/3564/22, за результатами розгляду якої, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року виснувала наступне:
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість “30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 у первинній редакції.
З урахуванням частини 5 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже висновок, що через нарахування та виплати додаткової винагороди не у відповідності до пункту 1 Постанови №168 за періоди, де передбачено її фіксований розмір 30 тисяч гривень щомісячно (тобто за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року) особами рядового і начальницького складу БВК №99 недоотримано додаткової винагороди на загальну суму 16 998 027,48 грн, є обґрунтованим та правомірним.
Розрахунок додаткової винагороди, яка на думку відповідача недоотримана працівниками позивача, додана відповідачем до відзиву на позов.
З огляду на вказане, висновки відповідача щодо наявності порушень у діяльності позивача є обґрунтованими та відповідають положенням нормативно-правових актів та дослідженим в ході ревізії документам.
В іншій частині спірної вимоги позивач заперечень не заявляв.
З огляду на вказане, висновки відповідача щодо наявності порушень у діяльності позивача є обґрунтованими та відповідають положенням нормативно-правових актів та дослідженим в ході ревізії документам.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" (70441, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32; код ЄДРПОУ 08563530) до Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129; код ЄДРПОУ 40477689) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 30.09.2025.
Суддя М.С. Лазаренко