29 вересня 2025 року Справа № 280/6481/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (Запорізька область, м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, ЄДРПОУ 35037364) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73353384 від 04 березня 2025 року головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулакова Едуарда Івановича;
- зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження та вжити заходи щодо виконання Військовою частиною НОМЕР_2 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 280/10386/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року з базовим місяцем березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, шляхом витребування належного розрахунку помісячно, із зазначенням виплачених сум виплаченої індексації та належних до виплати, документів (квитанцій, платіжних доручень тощо), що підтверджують виплату вказаних у розрахунку сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова про закінчення виконавчого провадження №73353384 від 04 березня 2025 року винесена головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулаковим Едуардом Івановичем передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення боржником та є такою, що порушує права стягувача у виконавчому провадженні та підлягає скасуванню. Позовну заяву просить задовольнити.
Також, у прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про залучення Військової частини НОМЕР_2 НГУ у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України та несплатою судового збору.
06 серпня 2025 року позивач усунув вказані вище недоліки.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6481/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також, вказаною ухвалою судді від Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витребувано належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 73353384.
Окрім того, ухвалою суду від 08 вересня 2025 року Військову частину НОМЕР_2 НГУ залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до участі у справі № 280/6481/25, а також витребувано у третьої особи інформацію щодо нарахування та виплати позивачу коштів на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/10386/21.
09 вересня 2025 року від третьої особи до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними доказами подано пояснення, які містять заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Військовою частиною НОМЕР_2 на виконання рішення суду від 29 грудня 2021 року у справі № 280/10386/21 були проведені розрахунки та виплати індексації грошового забезпечення за визначені судом періоди. Платіжні документи та довідку про виплату індексації надані органу державної виконавчої служби. Водночас, представник третьої особи визнає, що у частині нарахувань за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року розрахунки не здійснювалися із застосуванням положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки у резолютивній частині рішення суду відсутня пряма вказівка на такий спосіб визначення базового місяця та методику розрахунку. На думку третьої особи, питання щодо необхідності застосування саме цього положення Порядку № 1078 виходить за межі предмета виконавчого провадження та може бути вирішене виключно судом у межах окремого спору. Таким чином, хоча виконання рішення суду могло відбуватися без урахування вищезазначеної норми Порядку № 1078, для цілей виконавчого провадження вважає, що рішення суду виконано, оскільки основна його частина реалізована, а нарахування та виплати індексації позивачу фактично проведено. Вказує, що на думку Військової частини НОМЕР_2 НГУ, відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку № 1078, індексація нараховується, якщо підвищення перевищує суму індексації. Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078, базовим місяцем для розрахунку є березень 2018 року. Поріг індексації (103%) перевищено лише в жовтні 2018 року. Однак, після підвищення окладів індексація "обнуляється" до наступного перевищення порогу. Зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 не нарахувала позивачу "індексацію-різницю", оскільки фактичне підвищення доходу зробило її неналежною, у зв'язку із чим вважає рішення суду виконаним у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач також не погодився із заявленими позовними вимогами та 12 вересня 2025 року подав до суду разом із витребуваними документами через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в обґрунтування якого вказує, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 73353384 з примусового виконання виконавчого листа № 280/10386/21 від 02 жовтня 2023 року. Зазначає, що 13 січня 2025 року на адресу відповідача надійшов лист третьої особи за вих. № 3/33/13/1-10077 щодо виконання рішення суду. Згідно вказаного вище листа встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2569 від 15 серпня 2022 року та довідкою щодо виплаченої індексації грошового забезпечення. 04 березня 2025 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення. Оскільки рішення суду виконано третьою особою в повному обсязі, підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №73353384 від 04 березня 2025 року та задоволення позовних вимог не вбачає. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 280/10386/21, яке набрало законної сили 29 січня 2022 року, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та в період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року та в період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
02 жовтня 203 року позивачу видано виконавчий лист по справі № 280/10386/21, який 14 листопада 2023 року пред'явлено до виконання до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у зв'язку із чим головним державним виконавцем Сулаковим Едуардом Івановичем 20 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73353384 з примусового виконання виконавчого листа № 280/10386/21 в частині, що стосується зобов'язального характеру.
13 січня 2025 року на адресу відповідача надійшов лист Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 19 грудня 2024 року за вих. № 3/33/13/1-10077, яким головного державного виконавця повідомлено про виконання рішення суду у справі № 280/10386/21 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, а також з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2028 року в сумі 44 457,00 грн. На підтвердження факту виконання судового рішення відповідачу надано копію платіжного доручення від 15 серпня 2022 року № 2569 та довідки щодо виплаченої ОСОБА_1 індексації.
З огляду на вказаний лист, 04 березня 2025 року, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73353384.
Вважаючи винесення постанови про закінчення вищезазначеного виконавчого провадження передчасною та такою, що винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно статті 39, статті 40, статті 41 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).
У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналіз наведених вище норм закону дозволяє зробити висновок, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе виключно у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року та в період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Водночас при цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати усіх заходів, необхідних для своєчасного виконання судового рішення в повному обсязі. Для досягнення цієї мети наділений широким обсягом повноважень, в тому числі витребовувати у боржника належні та достатні докази на підтвердження факту виконання вимог виконавчого документа, а також застосовувати штрафні санкції у випадку, якщо боржник не виконує рішення без поважних причин.
У постановах Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020 сформовано висновок, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Також, необхідно зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Так, 04 березня 2025 року, головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулаковим Едуардом Івановичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73353384, якою встановлено, що згідно листа Військової частини НОМЕР_2 НГУ № 3/33/13/1-10077 від 19 лютого 2024 року рішення суду у справі № 280/10386/21 виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2569 від 15 серпня 2022 року та довідкою щодо виплаченої індексації грошового забезпечення.
В той же час, суд зазначає, що на підтвердження факту виконання третьою особою судового рішення у справі у справі № 280/10386/21 відповідачем надано лист від 19 грудня 2024 року, а не 19 лютого 2024 року, як вказано в оскаржуваній постанові.
Окрім того, згідно листа третьої особи, на підставі якого головним державним виконавцем закінчено виконавче провадження № 73353384, вбачається лише констатація факту нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року.
В той же час, суд звертає увагу відповідача, що резолютивною частиною судового рішення у справі № 280/10386/21 третю особу, окрім індексації за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2014 року, з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року та з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції, чинній станом на дату ухвалення судового рішення у справі № 280/10386/21 передбачалось, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Інформації щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року та з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (індексації-різниці) лист на підставі якого закінчено виконавче провадження №73353384 від 04 березня 2025 року, як і довідка про виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення, додану до нього, не містить.
У довідці про виплачу позивачу індексацію грошового забезпечення міститься інформація про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у період з грудня 2018 року по червень 2021 року без зазначення базового місяця, який використовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення у період з березня по листопад 2018 року позивачу взагалі не проводилась.
Відтак, вищезазначена довідка жодним чином не підтверджує виконання третьою особою судового рішення у справі № 280/10386/21 в частині періоду з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року.
Також, платіжне доручення № 2569 від 15 серпня 2022 року, додане третьою особою до листа, на підставі якого закінчено виконавче провадження №73353384 від 04 березня 2025 року, не містить інформації про нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року.
Більш того, вказане платіжне доручення містить інформацію про нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів на виконання рішення суду у справі № 280/2186/22 від 31 травня 2022 року, а не рішення у справі № 280/10386/21 від 29 грудня 2021 року на підставі якого судом 02 жовтня 2023 року видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 73353384.
Тобто, третьою особою відповідачу надано платіжне доручення, яке містить інформацію щодо виконання судового іншого рішення, яке не було предметом виконавчого провадження №73353384 та не підлягало виконанню в ньому.
Також, суд враховує, що у поясненнях представник третьої особи підтверджує, що за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2021 року розрахунки не здійснювалися із застосуванням положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, що свідчить про часткове виконання рішення суду у справі № 280/10386/21.
Вказане свідчить про невиконання рішення суду по справі № 280/10386/21 в повному обсязі.
Тобто, закінчення виконавчого провадження № 73353384 головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулаковим Е.І. здійснено без отримання, перевірки відповідних доказів на підтвердження факту виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/10386/21. Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.
Також, суд враховує, що матеріали справи не містять (та відповідачем до суду також не надано) доказів вчинення головним державним виконавцем всіх вичерпних заходів з метою перевірки реального виконання рішення суду у справі № 280/10386/21 у повному обсязі, що в свою чергу, свідчить про невжиття державним виконавцем всіх вичерпних заходів з метою реального виконання рішення суду у повному обсязі та вказує на передчасність висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 73353384 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.
Таким чином, з огляду на вказане, з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 73353384 від 04 березня 2025 року, оскільки остання прийнята передчасно й за відсутності повного виконання судового рішення.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов'язок державного виконавця відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що головним державним виконавцем у встановлений законом строк не будуть вчинені дії, визначені статтею 41 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині зобов'язання відповідача відновити провадження та наявність підстав про задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 73353384 від 04 березня 2025 року
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73353384 від 04 березня 2025 року головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сулакова Едуарда Івановича.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частиною 6 статті 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено в повному обсязі 29 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов