30 вересня 2025 року Справа № 280/7803/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду, заявлене в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.08.2020 року по 02.11.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 - 2024 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та розрахункової величини 2684,00 грн у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок на користь позивача грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 19.08.2020 року по 02.11.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 - 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року - 2102 гривні 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року - 2270 гривень 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року - 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року - 2684 гривні 00 копійок, розрахункової величини 2684 гривні 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Ухвалою від 19.09.2025 суд відкрив провадження у даній справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
23.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2025 року з пропуском строку, встановленого ст.233 КЗпП. Крім того, вказує, що наразі триває перегляд в касаційному провадженні адміністративної справи за позовом до Кабінету Міністрів України про оскарження в частині Постанови КМУ №481, тому на цій підставі просимо суд за власною ініціативою визначити чи може це бути підставою для зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи по суті.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд не знайшов підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Щодо залишення позовної заяви без розгляду суд звертає увагу представника відповідача, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішується судом під час відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 171 КАС України) та зазначене питання вирішено судом в ухвалі суду від 19.09.2025.
Слід зазначити, що за приписами частини першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження суд врахував правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до якої якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), тобто без обмеження будь-яким строком.
Беручи до уваги правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що звернувшись до суду 05.09.2025 із позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 02.11.2024, позивач пропустив тримісячний строк, установлений частинами першою-другою статті 233 КЗпП України, який сплив 02.02.2025. Разом з тим, враховуючи, що позивач не одержував письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який взятий до розрахунку грошового забезпечення у спірному періоді, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд уважав за необхідне визнати наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Суд звертає увагу, що жодних доказів ознайомлення позивача з нарахованими та виплаченими сумами при звільненні (грошовий атестат) на підтвердження своїх доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду та передчасність висновку суду про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку звернення до суду відповідач не надав.
Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо можливості зупинення провадження у цій справі до справи за позовом до Кабінету Міністрів України про оскарження в частині Постанови КМУ №481, то судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, позов задоволено частково та -визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24.
Враховуючи закріплені Кодексом адміністративного судочинства України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд вважає, що рішення у справі №320/29450/24 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Наявність відкритого касаційного провадження у Верховному Суді не може сама по собі бути підставою для зупинення розгляду, адже рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі вже набрали законної сили та є чинними, а отже підлягають врахуванню судом під час розгляду цієї справи. Водночас відповідачем не доведено, що встановлення фактів у межах справи № 320/29450/24 має преюдиційне значення для вирішення даного спору, чи що без остаточного вирішення тієї справи неможливо оцінити докази і обставини, наявні у цій справі.
Суд зазначає, що положення пункту 3 частини першої статті 236 КАС України не допускають формального підходу до питання зупинення справи; підстави для цього мають бути доведені як такі, що унеможливлюють розгляд по суті. Оскільки ж наявні матеріали дозволяють встановити та оцінити фактичні обставини самостійно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.
Таким чином, з огляду на відсутність об'єктивної неможливості вирішення цієї справи до набрання чинності судовим рішенням в адміністративній справі № 320/29450/24, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 236, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №280/7803/25 відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 30.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва