30 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/5469/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
02 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі по тексту - відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі по тексту - відповідач 2), яким, з урахуванням зміни предмету позову, просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2025 року за №181 в частині що стосується зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ; 3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військової служби з подальшим виключенням його з списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 ; 4. Судовий збір та інші судові витрати покласти на Відповідачів.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року було прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміни предмету позову.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року було витребувано докази.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року було витребувано докази.
В обґрунтування позову указано, що оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією позивача є протиправними, а їх подальше виконання порушує основоположні права, свободи та законні інтереси позивача. В обґрунтування незаконності оскаржуваних наказів зазначено про те, що згідно витягу з мобільного застосунку “Резерв +» від 24 листопада 2024 року у позивача наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації до 25 листопада 2025 року на підставі статті 23 частити 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», у зв'язку зі вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. Проте відповідачами всупереч волі позивача здійснено заходи щодо його призову на військову службу. Позивач жодних заяв про його добровільний призов за загальною мобілізацією не надавав. Належним способом захисту порушених прав позивача, на його думку, є необхідність, у тому числі, зобов'язання Військову частину НОМЕР_6 здійснити дії щодо звільнення позивача від проходження військової служби.
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі було надіслано відповідачу 1 з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 07 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 39).
Проте відповідачем 1 відзив на позов у встановлений судом строк не подано, про причини неподання суд не повідомлено, про продовження процесуальних строків для подання такого не клопотав.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача 1 про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем 1 відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.
Згідно із статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на вимоги статті 162 частини 6 КАС України, суд зауважує, що вирішення справи розгляд справи здійснюється на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_6 подано до суду відзив, у якому суб'єкт владних повноважень просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому вказано про правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішень. Зокрема, зазначено, що наказ щодо призову ОСОБА_1 та направлення для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 є повністю реалізованим та доконаним саме з моменту прибуття солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , прийняття справ та посади. Також відповідач зазначив про необхідність врахувати правові висновки Верховного суду, що викладені в постанові від 05 лютого 2025 року, що ухвалена у справі № 160/2592/23.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із витягу з мобільного застосунку “Резерв +» від 24 листопада 2024 року у позивача наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації до 25 листопада 2025 року на підставі статті 23 частити 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (а.с. 14).
Судом встановлено, що 19 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 , проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом якого складено Довідку військово-лікарської комісії, згідно якої останнього визнано придатним до військової служби (а.с. 72).
Ухваленню указаної довідки передувало складення направлення та карти обстеження та медичного огляду від 19 червня 2025 року, у якій вказано про придатність позивача до військової служби (а.с. 71).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року № м300 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації" ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 70).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 181 від 25 червня 2025 року солдата ОСОБА_1 , зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 45).
За таких обставин, не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із статтею 106 частиною 1 пунктом 20 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Дія воєнного стану та загальна мобілізація неодноразово продовжувалася. Як на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, так і станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи, воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" вирішено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі по тексту - Указ № 69/2022).
Відповідно до пункту 4 Указу № 69/2022, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За приписами статті 2 частин 1,2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону України № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 23 частини 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Отже, органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо осіб, яким надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з метою недопущення протиправних дій щодо особи.
Відповідно до пункту 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі Порядок №560) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно із пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із пунктом 63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
За змістом абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Також згідно з абзацом першим пункту 63 Порядку № військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
24 травня 2023 року, 19 листопада 2024 року та 12 травня 2025 року позивач особисто звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 частини 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачем до зазначених заяв надано до відповідача докази на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі статті 23 частини 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які передбачені Порядком № 560, зокрема, свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ; довідку ЛКК від 06 серпня 2024 року №183; посвідчення серії НОМЕР_8 ; рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2015 року у справі № 308/12212/14-ц про розірвання шлюбу; військовий квиток (а.с.а.с. 74-82).
Суд зауважує, що вищевказані докази були подані до суду відповідачем 1 на виконання ухвали суду про витребування доказів.
За результатом розгляду поданих документів, позивачу було погоджено відстрочку від призову на весь період проведення мобілізації та строк дії документів За результатом розгляду поданих документів, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 листопада 2024 року № В122/18 (а.с. 73).
Згідно із витягу з мобільного застосунку “Резерв +» від 24 листопада 2024 року у позивача наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації до 25 листопада 2025 року на підставі статті 23 частити 1 пункту 5 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (а.с. 14).
Таким чином, на момент призову на військову службу позивач був особою, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, скористатися правом на відстрочку та відповідно така відстрочка йому була надана.
В зв'язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року № м300 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, оскільки винесений відповідачем не на підставі, не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 181 від 25 червня 2025 року солдата ОСОБА_1 , зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 45).
Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання Військової частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби з подальшим виключенням його з списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 , суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу про призов на військову службу під час мобілізації від 24 червня 2025 року № м300.
Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Хоч, Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов'язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Щодо доводів відповідача 2, що процедура призиву військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05 лютого 2025 року, що ухвалена у справі №160/2592/23, то суд не приймає такі до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.
У справі, на яку посилається відповідач, основний акцент позивача - військовослужбовця був на тому, що він не проходив ВЛК, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Позивач оскаржував саме акт індивідуальної дії в частині, яка безпосередньо його стосується, предметом судового розгляду у даній справі не було дослідження процедури проведення ВЛК та/ або інших дій (бездіяльності) районного ТЦК та СП, тобто справи не є тотожними.
При цьому, висновки Верховного суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання відповідача.
Таким чином обрані позивачем способи судового захисту є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб'єкта владних повноважень прав та законних інтересів.
Підсумовуючи вищевказане необхідно вказати.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками відповідача 1 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі, не було проведено повної перевірки щодо наявності у позивача відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу на підставі статті 23 частини 1 пункту 5 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.
При виданні наказу військової частини № 181 від 25 червня 2025 року, військова частина не мала підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.
За таких обставин, виданий на підставі мобілізації позивача, (проведення якої скасовано в судовому порядку в даній справі) наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 181 від 25 червня 2025 року в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини підлягає скасуванню, оскільки він покладає на нього обов'язок щодо проходження військової служби в особливий період.
Поряд з цим, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року № м300 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 181 від 25 червня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко