23 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/116/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача 1 - не з'явився;
представник відповідача 2 - Зотов Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ №62 від 31.05.2022 року, виданий відповідачем, яким позивача безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме визнати протиправним та скасувати наказ №62 від 31.05.2022 року, виданий відповідачем, яким позивача безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . Вказує на те, що під час розгляду справи за 3260/4856/24йому стало відомо про існування наказу №62 від 31 травня 2022 року, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено попередження про неповну службову відповідність. Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняттю
рішення про накладення дисциплінарного стягнення має передувати службове озслідування.
У випадку позивача службове розслідування не проводилося, пояснення у встановленому порядку не відбиралися, акт службового розслідування відсутній.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
11.02.2025 року відповідачем (військова частина НОМЕР_1 ) подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема вказує на те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця без проведення службового розслідування має місце тоді, коли необхідності в уточненні причин умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини не має. Відповідач вважає, що мав право на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, а також те, що наказом №62 від 31.05.2022 встановлено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності із зазначенням дисциплінарного проступку, позивача було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
17.02.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зокрема вказує на те, що не міг скористатися правом подання скарги, оскільки з наказом №62 не був ознайомлений ні особисто, ні перед строєм, ні іншим передбаченим способом. Вказує на порушення вимог ст. 97 Дисциплінарного Статуту ЗСУ.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії: наказу №62 від 31.05.2022 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 " та інформацію щодо ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом; рапортів - начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 вх. №253 від 11.05.2022 року; командира 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 вх. №515 від 30.05.2022 року; командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 вх. №514 від 30.05.2022 року; ТВО командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року до участі у даній справі залучено Військову частину НОМЕР_3 в якості співвідповідача.
20.06.2025 року Військова частина НОМЕР_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову, зокрема вказує на те. що відповідачем 1 в оскаржуваному наказі чітко вказано дисциплінарний проступок, вчинений позивачем, зазначено рапорт, яким зафіксовано порушення та відповідальність за таке порушення.
24.06.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зокрема вказує на те, що його жодним чином н залучили до з'ясування обставин до та під час розгляду дисциплінарного провадження. Командири не брали від нього від нього ні письмових, ні усних пояснень щодо інциденту 11.05.2022 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві, відповідях на відзив.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_3 проти позову заперечив, просив суду у судовому засіданні, відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши позивача та представника відповідача, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 81 солдата запасу ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової часини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС -100868А, щоо не заперечується сторонами.
11.05.2022 начальник групи персоналу капітан ОСОБА_7 звернувся на адресу командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом за вхідним№253, в якому повідомив, що в травні 2022 року нижчепойменовані військовослужбовці відмовилися виконувати завдання в зоні проведення бойових дій, зокрема солдат ОСОБА_8 , старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (а.с. 106-107, Т. І).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 № 62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців» відповідно до отриманих рапортів Начальника групи персоналу в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 вх. №253 від 11.05.2022 р., командира 4-стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 вх. №515 від 30.05.2022 р., Командира 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 вх. №514 від 30.05.2022 р., в.о. командира 3-ї стрілецької роти старшого лейтенанта ОСОБА_9 вх. № 551 від 31.05.2022 р. встановлено перелік військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , які відмовились вибувати в район виконання завдання (населені пункти АДРЕСА_1 ), зокрема солдат ОСОБА_8 , старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, за порушення вимог статей 65, 68 Конституції України, статей 6, 11, 16, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у відповідності до вимог статей 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено попередження про неповну службову відповідність солдата ОСОБА_8 , старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Згідно п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 № 62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців» відповідно до вимог п. 5 розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, премію за травень місяць 2022 року не виплачувати військовослужбовцям, які вказані в п. 4 цього наказу.
Згідно п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 № 62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» (зі змінами) та на підставі рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року 248/1217 позбавити Додаткової винагороди за травень місяць 2022 року військовослужбовців, які вказані в п. 4 цього наказу.
Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, суд виходить з наступного.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Насамперед, статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені вказаним Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).
Положеннями статті 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Згідно зі статтею 92 Дисциплінарного статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Статтею 96 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках не пізніше ніж за три місяці від дня його складення.
Згідно зі статтею 97 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Як вже встановлено судом, оскаржуваний наказ №62 від 31.05.2022 року було винесено, зокрема на підставі рапорту №253 від 11.05.2022 начальника групи персоналу капітана ОСОБА_7 , в якому останній повідомив, що в травні 2022 року нижчепойменовані військовослужбовці відмовилися виконувати завдання в зоні проведення бойових дій, зокрема солдат ОСОБА_8 , старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Так, судом встановлено, що службове розслідування відносно позивача не проводилося, пояснення щодо невиконання ним завдання не відбиралися. Доказів про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом №62 від 31.05.2022 року суду не надано.
Разом з тим, як вбачається з рапорта №253 від 11.05.2022 начальника групи персоналу капітана ОСОБА_7 в такому вказано про те, що в травні місяці 2022 року нижчеперейменовані військовослужбовці, зокрема і позивач відмовилися виконувати завдання в зоні бойових дій.
Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що у вказаному рапорті начальником групи персоналу капітаном ОСОБА_7 не зазначено чітко, які завдання відмовся виконувати позивач у зоні бойових дій та коли саме це відбулося, оскільки у рапорті зазначено місяць травень вцілому.
Доводи відповідача, що призначення службового розслідування не є обов'язком в даному випадку є помилковими, оскільки підстави призначення службового розслідування є саме:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Суд критично оцінює позицію відповідача, яка зводиться до того, що в наказі чітко вказано дисциплінарний проступок, вчинений позивачем, яким зафіксовано порушення та відповідальність за таке порушення, оскільки ні в рапорті начальника групи персоналу капітана ОСОБА_7 , ні в самому оскаржуваному наказі не зазначено чітко, які завдання відмовся виконувати позивач у зоні бойових дій та коли саме ця подія мала місце.
Так, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Насамперед, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Отже, позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавствам, а саме: положенням Статуту внутрішньої служби, оскільки всупереч вимогам закону будь-яких належних та допустимих доказів про те, що встановлено факт невибуття в район виконання завдання позивачем у матеріалах справи не має, не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, оскільки з оскаржуваного наказу чітко встановити, коли саме мало місце невибуття позивача в район виконання дій, та чи був позивач ознайомлений з наказом про вибуття в район виконання, матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд вказує на те, що відповідачі не надали суду достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, а відтак не довели існування підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, без проведення службового розслідування, метою якого є саме встановлення обставини, причини та умови вчинення правопорушення, визначити осіб, винних у його скоєнні, а також встановити їхню ступінь вини та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) та наслідками, що настали.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військовової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №62 від 31.05.2022 року в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) до дисциплінарної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2025 року.
СуддяС.А. Гебеш