01 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/5425/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Національна академія внутрішніх справ із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 65 951,81 грн витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Позивач посилаючись на положення статті 74 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 6 та 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок №261) обґрунтовує своє звернення до суду за примусовим стягненням коштів через відмову особи відшкодувати їх у добровільному порядку.
Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється із проведенням судового засідання та викликом учасників справи.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на момент укладення контракту від 25.09.2018 року № 18-467 ОСОБА_1 була неповнолітню, проте позивачем не додано до позовної заяви підтверджень наявності згоди з боку батьків неповнолітньої ОСОБА_1 на вчинення нею правочину за контрактом, ані у вигляді записів на контракті, ані у вигляді окремого документу, що свідчить про те, що така згода відсутня. Отже, вказаний контракт не є правочином у розумінні положень Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача є безпідставними.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відмовлено у прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27.05.2025 залишено позовну заяву Національної академії внутрішніх справ без руху.
Ухвалою суду від 02.07.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом. Продовжено розгляд адміністративної справи.
У судове засідання 12.09.2025 представник позивача не з'явився, раніше подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що ухвалено рішення, яке відображено у протоколі судового засідання від 12.09.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Суд, враховуючи пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до пунктів 3, 7 Статуту НАВС (затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2020 року №555, у редакції наказу МВС України від 29 травня 2024 року №347) Академія є закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, одним із головних завдань якої є забезпечення підготовки кадрів для Національної поліції.
Наказом ректора НАВС від 23.07.2018 №119 о/с ОСОБА_1 з 13.08.2018 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за державним замовленням.
Між НАВС (виконавцем), ГУ НП України в м.Києві (замовником) та ОСОБА_1 укладено контракт від 25.09.2018 року №18-467 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (НАВС).
Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5 контракту закріплено обов'язок виконавця забезпечити навчання відповідача згідно з освітньо-професійною програмою підготовки для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра, а також створити умови для теоретичної та практичної підготовки згідно з освітньо-професійною програмою; після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за весь термін навчання.
Поряд з тим пунктом 2.3.5 контракту установлено, що відповідач зобов'язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно із витягом з наказу ректора НАВС від 05.03.2022 №252 ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра, видано документ про освіту здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право».
27.01.2025 на адресу НАВС надійшло повідомлення про те, що наказом ГУ Нацполіції у м.Києві від 14.10.2024 №1915 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 15.10.2024.
З матеріалів справи видно, що 15.10.2024 року відповідачу було вручено під особистий підпис повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі в розмірі 65 951,81 грн.
Листом від 31.01.2025 року НАВС додатково повідомила ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 65 951,81 грн, платіжні реквізити для відшкодування.
Станом на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази повного або часткового відшкодування відповідачем коштів в сумі 65 951,81 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою статті 74 Закону №580-VIII передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Тобто, вказані приписи зобов'язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби поліції протягом трьох років після закінчення навчання, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону, відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі.
Згідно із пунктом 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261(далі - Порядок №261), цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема: звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до пункту 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Як передбачено пунктом 5 Порядку №261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа (пункт 8 Порядку №261).
Представник відповідача, заперечуючи щодо позовних вимог, вказує, що на день укладення контракту відповідач була неповнолітньою, а тому за відсутності згоди батьків, такий правочин є недійсним.
Суд враховує, що відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як унормовано частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи із положень ст.222 ЦК України правочини, вчинені неповнолітньою особою поза межами її цивільної право здатності належать до оспорюваних правочинів.
Так, відповідно до вказаної статті правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.
Статтею 221 ЦК України передбачено, що правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.
Відповідно до ч.2 ст.222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить зокрема визнання правочину недійсним.
Отже, для визнання контракту від 25.09.2018 року №18-467 недійсним з підстав того, що його укладено неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, заінтересовані особи мали звернутись до суду з відповідним позовом.
Суд враховує, що відповідач зверталась до суду із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, проте, як зазначалось, ухвалою від 19.05.2025 було відмовлено у його прийнятті, оскільки він не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, в ході судового розгляду відповідачем не надано доказів щодо звернення у встановленому порядку заінтересованих осіб із позовом про визнання контракту від 25.09.2018 року №18-467 недійсним, як і доказів пред'явлення претензій другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли їм стало відомо про укладення відповідачем вказаного контракту, а тому в силу статті 204 ЦК України цей контракт є правомірним та підлягає виконанню його сторонами.
Як видно із матеріалів справи, відповідач повністю пройшла навчання згідно з освітньо-професійною програмою підготовки та здобула ступінь вищої освіти бакалавра, тобто позивач повністю виконав свої обов'язки за контрактом від 25.09.2018 року №18-467.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у НАВС, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач була звільнена із служби в поліції протягом трьох років після закінчення НАВС (вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських) з інших підстав, ніж через хворобу чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (а саме за власним бажанням), тому у відповідача згідно із частиною четвертою статті 74 Закону №580-VIII виник обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у НАВС у розмірі 65 951,81 грн.
Згідно із ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для стягнення судових витрат (сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн) відсутні, оскільки згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Національної академії внутрішніх справ (пл. Солом'янська, 1, м. Київ, 03035. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08751177) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 65 951 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) гривню 81 копійку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 01 жовтня 2025 р.
01.10.25