01 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/19521/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону Украї ни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 06 вересня 2024 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість ) років відповідно до ст. 55 За кону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позову вказує, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком як потерпілому від аварії на ЧАЕС із відповідним зниженням пенсійного віку. Відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю достатнього терміну періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач у позові стверджує, що відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити місця проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення. Вказує, що надав відповідачу необхідні документи щодо підтвердження місця проживання та роботи, у зв'язку з чим він має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що за доданими документами не зараховано до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період з 01.04.1992 по 16.10.1993, згідно довідки про навчання на денному відділенні від 29.08.2024 №187-С-332-2024/2024 в Житомирському державному університеті ім. І.Франка, оскільки м. Житомир не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. За доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 03.10.1986, з 28.11.1989 по 29.01.1990 становить 0 років 7 місяців 10 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону 796. Оскільки наданими особою документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону № 796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що за доданими документами період проживання (роботи) у зоні безумовного обов'язкового відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 06 місяців 29 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.
Станом на дату розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалося, відзиву на позовну заяву до суду не надіслало.
Згідно з ч. 5ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
06.09.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про ста тус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 13.09.2024 № 063950007402 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
За доданими документами не зараховано до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період:
- з 01.04.1992 по 16.10.1993, згідно довідки про навчання на денному відділенні від 29.08.2024 №187-С-332-2024/2024 в Житомирському державному університеті ім. І.Франка, оскільки м. Житомир не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон №1058).
Зокрема, частиною 1статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон №796-ХІІ).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XIIпередбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, вік виходу на пенсію зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (в даному випадку 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 4 пункту 2 частини 1статті 55 Закону № 796-XIIє факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 3 років.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом трьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відтак, зміст вищезазначених положень свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні гарантованого добровільного відселення, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XIIу випадку дотримання таких умов:
- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3-х років.
При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XII позивачем, на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення йому пенсії додав:
- копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 від 04.04.1994;
- архівну довідку архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації від 07.08.2024 №С-308;
- довідку Житомирського державного університету імені І.Франка №135-24 від 29.08.2024;
- архівну довідку Житомирського державного університету імені І.Франка №187-С-332-2024/2024 від 29.08.2024.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 25.08.1992 №501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501) (у редакції, чинній на дату видані посвідчення позивачу), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та коло осіб, яким вони видаються. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б (пункт 5 Порядку №501). Посвідчення є документом суворого обліку та звітності (пункт 13 Порядку №501).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та матеріали справи не містять доказів про анулювання/відкликання виданого йому посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.04.1994.
Суд зауважує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3статті 65 Закону №796-XII).
Таким чином, Законом №796-ХІта Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20 .
Водночас, як вже зазначалось судом, визначеними в абзаці 4 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XIIумовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще підтверджений факт проживання (роботи) такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.
Відповідно до архівної довідки архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації від 07.08.2024 №С-308 ОСОБА_1 дійсно постійно проживав та був зареєстрований в с. Ласки Народицького району Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) по 03 жовтня 1986 року, з 28 листопада 1989 року по 29 січня 1990 року, з 01 квітня 1992 року по 16 жовтня 1993 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 с. Ласки Народицького району, Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за доданими документами не зараховано до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період навчання з 01.04.1992 по 16.10.1993.
Так, відповідно до архівної довідки Житомирського державного університету №187-С-332-2024/2024 від 29.08.2024 ОСОБА_1 29.01.1990 був зарахований слухачем підготовчого відділення денної форми навчання Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. З 12.07.1990 був відрахований з підготовчого відділення денної форми навчання Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. З 01.09.1995 був відрахований з числа студентів.
Твердження відповідачів про те, що період проживання позивача перетинається з періодом навчання у Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка. в м. Житомир, не спростовують факту проживання позивача у цей період, зокрема, з 01.04.1992 по 16.10.1993 у с. Ласки Народицького району Житомирської області.
Водночас, суд вважає, що дані щодо місця навчання позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування, оскільки факт навчання особи у навчальному закладі, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у гарантованого добровільного відселення до фактичного місця проходження навчання поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази постійного проживання позивача на території м. Житомира у відповідний період, а тому доводи відповідачів про те, що в цей період (частину такого періоду) позивач, навчаючись у м. Житомир проживав в такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є лише їх припущенням.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 зазначив, що "…дані трудової книжки (диплому) не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи".
Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано період навчання в Житомирському державному університеті ім. І.Франка з 01.04.1992 по 16.10.1993 до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем протиправно не враховано відомості архівної довідки від 07.08.20524 №С-124, відповідно до якої ОСОБА_1 працював вчителем географії, ф-ри (так зазначено у документі) з 06.04.1992 по вересень 1992 в Гутомарятинській НСШ Народицького району Житомирської області.
Разом з тим, як свідчать матеріали пенсійної справи, до заяви про призначення пенсії позивач не надавав вказану довідку, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви від 06.09.2024, а відповідно їй і не могло бути надано та не надано оцінку відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, наданими разом із заявою про призначення пенсії позивача документами підтверджено період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 03.10.1986 (05 місяців 08 днів), з 28.11.1989 по 29.01.1990 (02 місяці 02 дні), з 01.04.1992 по 16.10.1993 (01 рік 06 місяців 16 днів), що загалом становить 2 роки 01 місяць 26 днів, що є недостатнім для прийняття рішення про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Однак, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 06.09.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІта прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.09.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви позивача та вирішити питання про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо повторного розгляду заяви позивача.
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області листом лише повідомило про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким протиправно відмовлено в призначенні пенсії.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №063950007402 від 13.09.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із врахуванням правових висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
01.10.25