01 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/11457/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач - 1) від 20.03.2025 №0642250010421 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, згідно з ст.26 №1058-IV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач - 2) призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 10.03.2025, згідно з ст.26 №1058 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989 та з 01.09.1980 по 15.01.1982.
У обґрунтування вимог позову зазначено, що 13 березня 2025 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). За результатами поданих позивачем документів 20.03.2025 Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення №0642250010421 про відмову у призначенні пенсії. Підставою для прийняття рішення про відмову стало не зарахування - періодів роботи з 15.01.1982 по 31.08.1985, оскільки зазначений період перетинається з періодом навчання, відсутня дата припинення роботи перед навчанням; з 15.01.1988 по 28.09.1989, з 29.09.1989 по 18.12.1989, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, робота в профкомі колгоспу ім. Леніна відсутня інформація про членство у колгоспі. До страхового стажу не враховано періоди навчання згідно довідки від 19.06.2019 №44 з 01.09.1980 по 23.07.1982, оскільки відсутня інформація про навчання. Враховуючи відсутність у заявника необхідного страхового стажу 32 роки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняте рішення. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та порушує її право на пенсію, що змусило звернутися до суду за захистом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
ГУ ПФ України в Донецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову та зазначило, що за розглядом документів про призначення пенсії позивачу встановлено, що страховий стаж становить 27 років 8 місяців 08 днів до загального страхового стажу не зараховано період роботи: з 15.01.1982 по 31.08.1985, оскільки зазначений період перетинається з періодом навчання, відсутня дата припинення роботи перед навчанням; з 15.01.1988 по 28.09.1989, з 29.09.1989 по 18.12.1989, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, робота в профкомі колгоспу ім. Леніна відсутня інформація про членство у колгоспі. До страхового стажу не враховано періоди навчання згідно довідки від 19.06.2019 №44 з 01.09.1980 по 23.07.1982, оскільки відсутня інформація про навчання. Враховуючи наведене, відповідач -1 вважає, що оскаржуване рішення №0642250010421 від 20.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком є законним та правомірним. Щодо вимоги позивача про призначення пенсії, то виключно Пенсійний фонд України має компетенцію в питаннях призначенні та виплаті пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. Враховуючи наведене, просять відмовити у задоволенні позову.
До відзиву долучені матеріали відмовної пенсійної справи позивача.
Відповідач - ГУ ПФ України в Житомирській області вважаючи правомірним оскаржуване рішення, у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 та, з 06.08.2025 о 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що 13.03.2025 ОСОБА_1 , в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернувся з заявою за призначення/перерахунок пенсії за віком та доданими документами, а саме: заява, паспорт НОМЕР_1 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 , довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 г. №Г-673, №Г-672, довідка про зміну назви організації Г-671, свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , трудова кннижка або документ про стаж № НОМЕР_6 .
Подану заяву від 13.03.2025, за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1), розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Розглянувши заяву позивача від 13.03.2025 та надані документи, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №0642250010421 від 20.03.2025, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи .
В рішенні зазначено, що вік заявника 60 років, необхідний страховий стаж становить: 32 роки. Страховий стаж заявника становить: 27 років 4 місяці 8 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 20.07.1982 НОМЕР_7 : з 15.01.1982 по 31.08.1985, оскільки зазначений період перетинається з періодом навчання, відсутня дата припинення роботи перед навчанням; з 15.01.1988 по 28.09.1989, з 29.09.1989 по 18.12.1989, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, робота в профкомі колгоспу ім. Леніна відсутня інформація про членство у колгоспі. До страхового стажу не враховано періоди навчання згідно довідки від 19.06.2019 №44 з 01.09.1980 по 23.07.1982, оскільки відсутня інформація про навчання. Право на призначення пенсійної виплати з 10.03.2028, за набуттям 63-річного віку.
На думку позивача, не зарахування в трудовий стаж періодів роботи: з 15.01.1982 по 31.08.1985 (3 роки 07 місяців 16 днів), "оскільки зазначений період перетинається з періодом навчання, відсутня дата припинення роботи перед навчанням". Навчання в училищі не може заперечувати чи спростовувати факт роботи на комбінаті при тому, що є запис в трудовій книжці. Також навчання можуть здійснюватись без відриву від виробництва для підвищення кваліфікації - отримання вищого розряду, категорії, зі збереженням робочого місця. 1 рік 01 місяць 03 дні ( період з 15.01.1988 по 28.09.1989 з 29.09.1989 по 18.12.1989, "оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, робота в профкомі колгоспу ім. Леніна відсутня інформація про членство у колгоспі", при тому, що в трудовій книжці під записами №№5-6 містяться печатки профкому, за якими відповідач -1 ідентифікував назву профкому про що зазначив у самому рішенні про відмову. Окрім того, не зазначив, яка норма законодавства передбачає членство у колгоспі при перебуванні у штаті профкому як керівника гуртка крою і шиття для підлітків. 01 рік 04 місяці 14 днів ( 01.09.1980 по 23.07.1982) - період навчання в міському професійно-технічному училищі Кіровоградського управління побутового обслуговування, а саме до дати фактичного працевлаштування згідно запису в трудовій книжці за №1 (15.01.1982), а не за датою закінчення училища (23.07.1982) за наявним атестатом про закінчення даного училища.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Згідно п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.
Судом встановлено, що в копії трудової книжки ОСОБА_1 від 20.07.1982 НОМЕР_7 , містяться відомості про працю та навчання у спірні періоди:
- запис №1 від 15.01.1982 "принята портной в шв.№1". Пр №4 от 14.01.1982;
- запис №2 від 24.10.1985 "Кировоградское профтех. училище ОБУ №18 (обучение професии закройщика)". Диплом №714299 от 27.08.1986 г.;
запис №3 01.09.1986 "зачислена закройщиком верхней одежд., п"ятого розряда. Пр92 от 02.09.1986;
запис №4 12.12.1988 "Уволена согласност.38 КЗОТ УССР (по собственному жиланию". Пр.99 от 12.12.1988;
запис №5 13.12.1988 "принята на должность руководителя кружка кройки и шитья подросткового клуба. Председатель профкома. Решение профкома колхоза им.Ленина. Протокол №20 от 25.11.88 г.;
запис №6 28.09.89 "Уволена согласно ст.38 КЗОТ УССР (по собственному жиланию". Решение профкома протокол №6 до 14.12.1989.
З цього приводу суд зазначає, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.
Підсумовуючи викладене, а також те, що в трудовій книжці наявні записи про роботу позивача у періоди з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989, суд вважає, що ці періоди роботи підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Стосовно не врахування до страхового стажу не враховано періоди навчання згідно довідки від 19.06.2019 №44 з 01.09.1980 по 23.07.1982, оскільки відсутня інформація про навчання, суд зазначає наступне.
Страховий стаж - це період, протягом якого людина підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески.
Поняття страховий стаж запроваджено Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 01.01.2004.
Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", а після 01.01.2004 - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно- технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням п.8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до копії атестату ОСОБА_1 закінчила професійно-технічне училище Кіровоградського управління побутового обслуговування. "За время обучения в училище с 01.09.1980 г. по 23.07.1982 г."
Вказана копія атестата не була долучена до заяви про призначення пенсії від 13.03.2025.
Як вказано у рішенні №0642250010421 від 20.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком до страхового стажу не враховано періоди навчання згідно довідки від 19.06.2019 №44 з 01.09.1980 по 23.07.1982, оскільки відсутня інформація про навчання.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб), в тому числі, перевірки періоду навчання позивача у професійно-технічному училищі Кіровоградського управління побутового обслуговування.
Держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливе лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке до того ж гарантується міжнародними зобов'язаннями, взятими на себе Україною.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В даному випадку, судом встановлено, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійними підставами для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Крім того, застосування вказаної підстави для відмови в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу є проявом надмірного формалізму з боку суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути взята судом до уваги.
Таким чином, трудова книжка та копія атестату, містять необхідні відомості для врахування страхового стажу позивача.
Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року по справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Отже, незарахування до страхового стажу період роботи з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989 та період навчання, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1980 по 15.01.1982, є протиправним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років періодів 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989 та період навчання, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1980 по 15.01.1982, згідно трудової книжки позивача та атестату.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989, з 01.09.1980 по 15.01.1982 є протиправними.
Щодо вимог зобов'язального характеру про призначення та виплату пенсії з 10.03.2025, згідно з ст.26 №1058 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989 та з 01.09.1980 по 15.01.1982, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії, в тому числі самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок стажу, в тому числі загального, який необхідний для призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та навчання: з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989 та з 01.09.1980 по 15.01.1982 та повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ: 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області(вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № №0642250010421 від 20.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та навчання з 15.01.1982 по 31.08.1985; з 13.12.1988 по 28.09.1989; з 29.09.1989 по 18.12.1989; з 01.09.1980 по 15.01.1982 та повторно розглянути її заяву від 13.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
01.10.25