про повернення позовної заяви
30 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/21539/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним дії відповідача щодо звільнення позивача з військової служби без проведення остаточного розрахунку зі сплати належного грошового забезпечення, включаючи одноразову грошову допомогу при звільненні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за 7 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17 червня 2025 року по 24 червня 2025 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на 7 днів затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав несплати судового збору та пропуску встановленого КАС України строку звернення до суду з позовом у такій категорії спорів, встановивши позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
23 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
У цій заяві представник позивача наполягає на тому, що спірні правовідносини є похідними та випливають із правовідносин щодо належного та гарантованого соціального захисту військовослужбовців, в тому числі щодо повного та своєчасного грошового забезпечення, що є спеціальною формою оплати праці. Тому вважає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації військовослужбовцям втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати, є його складовими. Тож цей спір стосується, як переконує представник, соціальних прав позивача, який має статус учасника бойових дій, а відтак у силу пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (надалі - Закон № 3674-VI) він звільняється від сплати судового збору.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо звільнення від сплати судового збору у цій справі з підстав, визначених пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд виходить такого.
Суд погоджується, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII).
Перевіряючи наявність підстав для звільнення позивача як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі суд виходить з того, що предметом спору цієї справи є виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які врегульовані статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у справі № 160/20070/21, де у постанові від 20 липня 2023 року Верховний Суд виснував, що позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону № 3551-XII, а отже, скаржник повинен сплачувати судовий збір під час розгляду цієї справи.
Такі ж висновки щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI в подальшому підтримано Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 520/23062/24, а також викладено в ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 380/6816/25, які мають бути враховані судом й у цій справі.
Таким чином вимоги позивача не пов'язані з порушенням права на соціальний захист в аспекті грошового забезпечення, тобто саме як учасника бойових дій, а тому судовий збір за подання позовної заяви у цій справі належав до сплати на загальних підставах.
Всупереч положенням частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та вимогам суду в ухвалі від 10 вересня 2025 року, позивачем не надано документа про сплату судового збору, як і документів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Окрім того, представник позивача наполягає на тому, що у цій справі оскаржується бездіяльність (рішення про відмову) відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки здійснення остаточного розрахунку в межах місячного строку, який слід відраховувати з дати отримання відмови, тобто з дати коли заявник (позивач) дізнався про таке, а саме з 08 серпня 2025 року з отриманням листа-відмови відповідача виплатити середній заробіток.
З цих підстав просить поновити строк звернення до суду із заявленими у позові вимогами.
Оцінивши доводи представника суд враховує, що за загальним правилом згідно з частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 07 лютого 2023 року у справі № 480/2878/22 Верховний Суд зауважив на тому, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Тому відсутні підстави вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише після отримання вказаної ним відповіді відповідача, адже саме порушення його прав, як вважає позивач, й зумовило таке звернення, тож отримання відповіді на адвокатський запит 08 серпня 2025 року не впливає на факт обізнаності позивача щодо проведення повного розрахунку при звільненні саме 24 червня 2025 року і саме з цієї дати бере початок відлік строку звернення до суду з позовом у цій справі.
При цьому суд зауважує, що питання визначення строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вже було предметом розгляду Верховного Суду у межах справи № 240/532/20, де Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що до таких правовідносин слід застосовувати частину п'яту статті 122 КАС України, яка визначає спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - місячний строк. Вирішуючи спір у справі № 240/532/20, Верховний Суд вважав датою початку відліку місячного строку день проведення остаточного розрахунку.
Аналогічно у постанові від 14 серпня 2025 року у справі № 620/7564/24 Верховний Суд виснував, що строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення виплати.
У позовній заяві позивач стверджує про те, що він був звільнений зі служби 17 червня 2025 року, проте розрахунок відповідачем проведено лише 24 червня 2025 року, тобто із затримкою, як зазначає позивач, на 7 днів, що вочевидь доводить обізнаність позивача про спірну затримку з отриманням грошового забезпечення 24 червня 2025 року. Отримання остаточного розрахунку при звільненні зі служби саме 24 червня 2025 року стверджується також і в заяві, поданій на усунення недоліків та на виконання ухвали про залишення позову без руху від 10 вересня 2025 року.
Залишаючи позовну заяву без руху судом встановлено строк для подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку та надання підтверджуючих поважність таких причин доказів.
Натомість у поданій заяві представником не наведено жодних доводів, окрім щодо звернення у межах місячного строку після отримання відмови відповідача виплатити середній заробіток, як і не надано жодних доказів у підтвердження поважності причин пропущення встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами.
Згідно з пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з даним позовом у межах встановленого у КАС України строку представником позивача не наведено, а судом не встановлено.
За таких обставин, вказані представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можна визнати поважними, що утворює підставу для повернення позовної заяви відповідно до вимог статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько