Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2025 року Справа№200/5720/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 Дружківської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
30 липня 2025 року до суду, через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» надійшов позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 Дружківської міської ради , в якому просить суд стягнути зз роботодавця ДРУЖКІВСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 052805 ДРУЖКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (код ЄДРПОУ 03343404) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 143379,37 грн та пеню у розмірі 7240,69 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
Позов обґрунтовувало тим, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році становив 1 робоче місце.
Проте, норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідач не виконав; адміністративно-господарські санкції за невиконання такого нормативу у встановлений строк не сплатив.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач із позовом не погодився та 18 серпня 2025 року надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказав, що 17.01.2024 та 13.06.2024 було сформована та подана до Донецького обласного центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН щодо наявності вакантних місць для осіб з інвалідністю у 2024 році, в яких вказано про 1 вакансію на посаду «вантажник». Отже, відповідачем було виконано вимоги Закону № 875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 11 серпня 2021 у справі № 260/557/19 вказує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Зазначає, що у 2024 році у відповідача працювали особи з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 (вантажник, довідка акту огляду МСЕК №031432), ОСОБА_2 (слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, довідка акту огляду МСЕК № 214623), ОСОБА_3 (директор, повідомлення підприємству про результати огляду МСЕК від 18.11.2021). Вказані особи з інвалідності працювали у відповідача на території бойових дій (віднесення Дружківської міської територіальної громади, у складі якої є місто Дружківка (Донецька область), до території, на якій проводяться бойові дії).
20 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує, що відсутність повноваження Державної служби України з питань праці на здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування на період дії воєнного стану жодним чином не скасовує обов'язок роботодавців як виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, так і сплачувати адміністративно-господарські санкції у разі його невиконання, та не є підставою для не притягнення порушників до відповідальності.
Також вказує, що виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. При цьому, Дружківське комунальне автотранспортне підприємство 052805 Дружківської міської ради було основним місцем роботи на протязі всього 2024 року лише для працевлаштованої особи ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дружківське комунальне автотранспортне підприємство 052805 Дружківської міської ради (далі - ДКАТП 052805 /відповідач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 03343404.
Відповідач перебуває на обліку в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Донецьким обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розміщено його в електронному кабінеті Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 Дружківської міської ради на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.
Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 49 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 2 особи;
- фонд оплати праці штатних працівників 7 025 589,21 гривень;
- середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 143 379,37 гривень;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 1 особа;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 143 379,37 гривень.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 23.06.2025 року № 04.2-06/535 звернулося до Донецького обласного центру зайнятості з проханням надати звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які надавалися ДКАТП 052805 (код ЄДРПОУ 03343404) у 2024 році для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Листом від 30.06.2025 року № 04.2/2308/01-42-25 Донецький обласний центр зайнятості повідомив, що роботодавцем ДРУЖКІВСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 052805 ДРУЖКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ДКАТП 052805) (код ЄДРПОУ 03343404; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 84200, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 6) надано звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2024 році: 17.01.2024 та 14.06.2024 надано звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю на посаду «вантажник» - 1 одиниця, у кожному звіті відповідно. 1 особу з числа зареєстрованих безробітних було направлено до роботодавця. Результат направлення - «відмова особи». Відмови у працевлаштуванні з боку підприємства відсутні.
Листом від 23.06.2025 року № 04.2-06/541 Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з проханням здійснити перевірку ДКАТП 052805 щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці листом від 30.06.2025 року № СХ/3.1/6449-25 повідомило Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що у Міжрегіонального управління відсутні підстави для проведення заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання, які зазначені у листах.
За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, ДКАТП 052805 нараховано пеню у розмірі 7240,69 гривень.
Судом також встановлено, що відповідачем протягом 2024 року було створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. Також, протягом 2024 року на у відповідача працювали особи з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Вказані обставини підтверджуються наступними документами:
- звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 17.01.20 року. та від 13.06.2024 року;
- довідка ДКАТП 052805 № 163 від 15.08.2025 року якою підтверджується факт роботи ОСОБА_2 на підприємстві з 05.04.2023 за сумісництвом слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів;
- наказ ДКАТП 052805 № 208л від 04.04.2023 про прийняття ОСОБА_2 на роботу за сумісництвом слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів з 05.04.2023;
- довідка МСЕК № 21463 від 14.06.2021 відповідно до якої ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності на строк до 01.07.2023;
- довідка ДКАТП 052805 № 161 від 15.08.2025 року якою підтверджується факт роботи ОСОБА_3 на підприємстві директором з 14.02.2024 по 23.05.2024;
- наказ ДКАТП 052805 № 89л від 14.02.2024 про прийняття ОСОБА_3 на посаду директора з 14.02.2024 року;
- довідка МСЕК від 18.11.2021 року відповідно до якої ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності безстроково;
- довідка ДКАТП 052805 № 162 від 15.08.2025 року якою підтверджується факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві вантажником з 01.04.2013 по 08.07.2025.
- довідка МСЕК № 031432 від 01.02.2010 відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності безстроково.
Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю та в строк до 25.07.2025, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 50 770,46 гривень і пені в розмірі 2564,39 гривень за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся за стягненням до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ).
Частинами першою та другою статті 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або
1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або
2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки.
1. Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.
2. Обов'язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
3. Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб'єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
4. До обов'язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.
5. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Питання подання до центру зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316).
Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання (набрав чинності 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".
Даним наказом від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником; роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна; первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії); уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії (й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (ів) тощо (пункти 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку).
При цьому, Законом № 875-XII визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
В той же час, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми № 3-ПН.
Судом встановлено, що відповідачем було сформовано та направлено до Донецького обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 17.01.2024 року та 13.06.2024 року щодо наявності вакантних місць для осіб з інвалідністю у 2024 році, в яких вказано про 1 вакансію на посаду «вантажник».
Також, листом від 30.06.2025 року № 04.2/2308/01-42-25 Донецький обласний центр зайнятості повідомив, що роботодавцем ДРУЖКІВСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 052805 ДРУЖКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ДКАТП 052805) (код ЄДРПОУ 03343404; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 84200, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 6) надано звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2024 році: 17.01.2024 та 14.06.2024 надано звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю на посаду «вантажник» - 1 одиниця, у кожному звіті відповідно. 1 особу з числа зареєстрованих безробітних було направлено до роботодавця. Результат направлення - «відмова особи». Відмови у працевлаштуванні з боку підприємства відсутні
Відтак, відповідачем надано докази вжиття всіх залежних заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю.
Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17 дійшов висновку про те, що закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН.
Суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 по справі № 400/1681/20.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у 2024 році виконано вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України №875-ХІІ, а також інформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць.
Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII, а саме не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць, працевлаштований інвалід, відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, належно поінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві. Таким чином, в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не здійснюється.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 Дружківської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова