01 жовтня 2025 року Справа 160/28151/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 завернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати неправомірною відмову Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради у реєстрації проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; - визнати неправомірною відмову Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради у реєстрації проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради зареєструвати ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору встановлені ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на момент звернення до адміністративного суду.
Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Від позивача надійшло клопотання про звільнення позивача від судового збору на підставі положень частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», а саме у зв'язку з тим, що вона є матір'ю-одиначкою, має трьох дітей, а позов подано в інтересах неповнолітньої особи щодо захисту житлових прав.
Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та додані до нього документи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Так, предметом позову є захист прав не лише дитини, але й самої позивачки. Також, до суду не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, надано лише копію посвідчення багатодітної родини, виданого у 2019 році.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд керується наступним.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки у його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору, переслідує законну мету.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, заявивши дві основні позовні вимоги немайного характеру та дві похідні.
Ставка судового збору за одну основну позовну вимогу немайного характеру становить 1211,20 грн.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених ним немайнових вимог у розмірі 2422,40 грн за реквізитами: отримувач платежу: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, або надати суду докази, які б свідчили про наявність підстав звільнення її від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом двох днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн за реквізитами: отримувач платежу: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя К.І. Ремез