30 вересня 2025 рокуСправа №160/21569/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Чернівецької митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 408000/2024/000146/2 від 07.03.2024;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 408020/2024/000381.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21569/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме для доплати суми судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Від позивача через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція №326 від 19.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за наведеним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; установлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Чернівецької митниці на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.
Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він, посилаючись на підстави, викладені в позові, просить задовольнити позовну заяву.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (покупець) та MS OLGUN GIDA LIMITED SIRKETI, Туреччина (продавець) було укладено контракт № 04/24-U від 20.02.2024 (далі - контракт).
Відповідно до пункту 1 Контракту, продавець зобов'язується продати, а покупець купити товари в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно з п. п. 2.1. - 2.2. Контракту, всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах Продавця та зазначаються в доларах США. Продавець має право змінювати ціни за умови оповіщення Покупця про майбутню зміну не менше, ніж за два тижні. Загальна вартість цього контракту складає суму всіх інвойсів, які сплачені покупцем за весь строк дії даного контракту.
Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати, та є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно з п. 4.1. Контракту, умови оплати - 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до комерційних інвойсів № 1 від 23.02.2024 та рахунку е-FАТURА № ОLF 2024000000060 від 02.03.2024, позивач придбав та ввіз на митну територію України товар: томати свіжі в кількості 9 070,00 кг, загальною вартістю 6802,50 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм; товар - огірки в кількості 3285,00 кг, загальною вартістю 2463,75 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм; товар - кабачки свіжі в кількості 1525,00 кг, загальною вартістю 1525,00 USD за ціною 1,00 USD за один кілограм та перець солодкий в кількості 4860,00 кг, загальною вартістю 4860,00 USD за ціною 1,00 USD за один кілограм. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом « 1» ціною договору (контракту) та рахунку - фактури (інвойс) у розмірі 0,75 USD, 0,75 USD, 1,00 USD, 1,00 USD та умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
Оплата товару здійснена шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 28 від 28.02.2024.
З метою митного оформлення зазначеного товару 07.03.2024 позивач подав до Чернівецької митниці митну декларацію №24UА408020012717U8 від 07.03.2024, в якій заявлено митну вартість товару томатів, вагою в кількості 9070,00 кг, загальною вартістю 6802,50 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм; товару «огірки» в кількості 3285,00 кг, загальною вартістю 2463,75 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм; товару «кабачки» в кількості 1525,00 кг, загальною вартістю 1525,00 USD за ціною 1,00 USD за один кілограм та товару «перець солодкий» в кількості 4860,00 кг, загальною вартістю 4860,00 USD за ціною 1,00 USD за один кілограм. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом « 1» ціною договору (контракту) та рахунку - фактури (інвойс) у розмірі 0,75 USD, 0,75 USD, 1,00 USD та 1,00 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
До митної декларації №24UА408020012717U8 від 07.03.2024 декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів:
1. Зовнішньоекономічний контракт № 04/24-14 від 20.02.2024;
2. Рахунок - фактура (інвойс) № 1 від 23.02.2024;
3. Рахунок е - e-FATURA № ОLF 2024000000060 від 02.03.2024;
4. Платіжна інструкція № 28 від 28.02.2024;
5. Митна декларація країни відправлення № 24070600ЕХ00002866 від 02.03.2024;
6. ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 02.03.2024;
7. Сертифікат якості № Z0561612 від 02.03.2024;
8. Фітосанітарний сертифікат ЕС/ТR А 5594699 від 02.03.2024;
9. Фітосанітарний сертифікат на ре-експорт ЕС/ТR 5594699 від 02.03.2024.
Відповідачем направлено позивачу електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
Позивачем направлено відповідачу повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказано, що надані до митного оформлення документи містять всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації, інших документів немає.
Відповідачем прийнято рішення від 07.03.2024 №UA408000/2024/000146/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість товару було визначено резервним методом, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
У рішенні зазначено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме:
- п.5.1 контракту від 20.02.2024 №04/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано;
- в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю. 2024 року, вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром;
- в копії митної декларації країни відправлення від 02.03.2024 №24070600ЕХ00002866 міститься посилання на Е-Faturа від 13.02.2024 №24243160110886034465066, яка до митного оформлення не подана.
Отже, відповідно до рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000146/2 від 07.03.2024 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скоригована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару 2-r (резервний метод).
За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: №1 за МД №UA110130/2024/002448 від 05.02.2024 «Свіжі їстівні овочі - томати свіжі (лат. Solanum lycopersicum L.), врожай 2024 року, призначений для споживання людиною. Розфасовані в картонних ящиках, розміщених на дерев'яних піддонах, які призначені для циркуляції охолодженого повітря, не для роздрібної торгівлі. Не містить ГМО. Маркування: найменування, постачальник, країна виробника, одержувач, термін придатності: - томати свіжі червоні (пат. Solanum lycopersicum L.) в 1120 пластикових ящиках - 7000,00 кг. - томати свіжі червоні коктейль (лат. Solanum lycopersicum L.) в 1820 картонних ящиках - 8336,00 кг. - томати свіжі червоні (лат. Solanum lycopersicum L.) в 260 картонних ящиках - 13000,00 кг. Торгівельна марка - немає даних. Країна виробництва TR Туреччина», рівень митної вартості 1,21 USD/кг; товару №2 за МД №UA401020/2024/010694 від 22.02.2024 «Огірки свіжі (придатні для вживання в їжу, без ГМО). Упаковані в ящиках. Виробник: MS OLGUN GIDA LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: TR», рівень митної вартості 1,3 USD/кг; товару №3 за МД №UA401020/2024/000187 від 03.01.2024: «Кабачки свіжі (придатні для вживання в їжу, без ГМО). Упаковані в ящиках. Виробник: MS OLGUN GIDA LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: TR», рівень митної вартості 1,44 USD/кг; товару №4 за МД №UA401020/2024/007482: «Перець солодкий свіжий - 4405 кг. Без ГМО, придатний для вживання в їжу, упаковані в ящиках на палетах. Торговельна марка: MS OLGUN. Виробник: MS OLGUN GIDA LTD. STI. Країна виробництва: TR», рівень митної вартості 1,55 USD/кг.
У зв'язку із коригуванням митної вартості товарів митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача і карткою відмови, тому і звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.
Наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем прийнято рішення №UA408000/2024/000146/2 від 07.03.2024 про коригування митної вартості товарів за МД №24UA408020012717U8 від 07.03.2024, заявлених позивачем за ціною договору.
Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення.
Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що п.5.1 контракту від передбачена наявність упаковки, а відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано, не прийнятні з огляду на таке.
Відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, такі витрати як вартість упаковки, включаються до ціни товару при визначені митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена покупцем.
Відповідно до умов контракту № 04/24-U від 20.02.2024, продавець зобов'язується продати, а покупець купити товари, в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід'ємною частиною цього контракту. Всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах продавця та зазначаються в доларах США (п.1, п.2.1.). Товари повинні бути упаковані відповідно до вимог кожного виду товару. Товар повинен бути упакований таким чином, щоб унеможливити його пошкодження при транспортуванні (п.5.1).
Отже, контрактом передбачено, що товар продається в асортименті та за цінами, вказаними в інвойсі, при цьому він має бути упакований відповідно до вимог кожного виду товару. При цьому, Контрактом не передбачено виокремлення вартості пакування від загальної вартості предмету контракту.
Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Якщо митниця стверджує, що вартість пакування товару не включена до вартості товару (а значить дані витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що вартість пакування товару не включена до вартості товару.
Враховуючи наведені умови Контракту, зауваження митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо складової митної вартості товару (вартості упаковки) є безпідставними.
Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року, але ця інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром, суд вважає безпідставними, оскільки такі зауваження не свідчать про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.
Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, який чином вказана інформація про товар має вплив на заявлену митну вартість.
Посилання митного органу на те, що у митній декларації країни відправлення фігурує інший номер Е-Fatura, який до митного оформлення не наданий, також не приймаються судом, оскільки такі зауваження не свідчать про наявність розбіжностей у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Подання митної декларації країни відправлення передбачено частиною третьою статті 53 МК України як додатковий документ, який може витребовуватись виключно якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, які у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Тож, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.
Крім того, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа №815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Чернівецькою митницею не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні, яке є предметом спору у цій справі, суд зазначає, що згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови №UA408020/2024/000381 прийнята у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000146/2 від 07.03.2024.
Оскільки судом скасоване рішення про коригування митної вартості UA408000/2024/000146/2 від 07.03.2024 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA408020/2024/000381 також підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Так, у цій справі позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн за вимогу майнового характеру і 3028,00 грн за вимогу немайнового характеру.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду: адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Виходячи і з суми різниці митних платежів, що були розраховані позивачем, та митних платежів, що були визначені оскаржуваним рішенням, за подачу цього позову до суду підлягає оплаті судовий збір у сумі 3028,00 грн.
При цьому, суд ураховує, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.
Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 120/15468/23.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 408000/2024/000146/2 від 07.03.2024.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 408020/2024/000381.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (пр. Гагаріна, 74, офіс 316, м. Дніпро, 49107, РНОКПП 44008454).
Відповідач: Чернівецька митниця (вул. Руська, буд.248М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 43971359).
Суддя Н.В. Кучугурна