30 вересня 2025 р.Справа №160/28246/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаних та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.08.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період" в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ по стройовій частині Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2025 (номер не відомо) щодо включення до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи щодо забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії, а саме заборонити командуванню ВЧ НОМЕР_1 або будь-яким іншим особам відряджати ОСОБА_1 чи приймати рішення про переміщення/переведення його до інших військових частин на час розгляду справи судом, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обгрунутвання поданої заяви зазначено, що з самого прибуття до місця проходження військової служби відчуває упереджене ставлення командування до себе, йому говорять про те, що його переведуть або відрядять у розпорядження до іншої ВЧ, відправлять на фронт через незгоду з мобілізацією. Позивачу не було видано жодних документів про мобілізацію, ані про стан здоровя, ані наказу, мобілізаційного розпорядження окрім військового квитка. Зазначене дає підстави просити суд заборонити командуванню ВЧ НОМЕР_1 чи іншим особами відряджати чи приймати рішення про переведення до інших ВЧ на час розгляду справи судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення заявника та заінтересованих осіб, а тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи, суд зазначає наступне.
Так, згідно із ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 КАС України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 р. у справі №640/18852/21.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
За приписами ст. 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази; - забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Слід звернути увагу на те, що у заяві позивач фактично просить суд заборонити ВЧ НОМЕР_1 в особі її посадових / службових осіб вчиняти дії щодо направлення його для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, приймати накази щодо його переміщення, відкомандирування, переводу оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони командуванню Військової частини вчиняти будь-які дії щодо переміщення, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Ураховуючи вищенаведене, оскільки на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/28246/25.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова