30 вересня 2025 рокуСправа №160/12711/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:
- визнати протиправними дії Головних управлінь Пенсійного фонду в Дніпропетровській та Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», яка оформлена рішенням про відмову у призначенні пенсії № 047250024377 від 14.02.2025 року, визнати право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років з 07.02.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 в якості спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди з 12.10.2017 року по 16.12.2024 року; зарахувати ОСОБА_1 періоди з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону “ Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 07.02.2025 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 07.02.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 047250024377 від 14.02.2025 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії по вислузі років, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 року. Вважає протиправними дії відповідачів щодо не зарахування періоду роботи позивача з 12.10.2017 року по 16.12.2024 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також періодів з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі (спірні періоди) та відмови в призначенні пенсії за вислугу років, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
23.05.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 24.06.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
02.07.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог позивача та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 07.02.2025 року із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону № 1058. За результатами опрацювання заяви від 07.02.2025 року про призначення / перерахунок пенсії №918 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення від 14.02.2025 року № 047250024377 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 року. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. За результатом розгляду заяви позивача від 17.02.2025 року, наданими документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_2 склав 30 років 04 місяці 10 днів, в тому числі стаж роботи відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 на посадах працівників охорони здоров'я станом на 11.10.2017 року - 23 роки 02 місяці 10 днів. До страхового та стажу за вислугу років зараховано всі періоди відповідно до вимог діючого законодавства. Згідно відомостей трудової книжки позивача від 15.07.1994 року серії НОМЕР_1 , запису за № 5 (стор. 4-5), з 09.06.2008 року по 31.08.2008 року позивач працювала на посаді фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня №5», за записом №8 з 01.07.2015 року переведено на посаду фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, в тому числі на 0,5 ставки лаборанта інфекційно-боксованих палат відділу експрес-діагностики, за записом № 10 (стор. 6-7) з 01.04.2024 року по 16.12.2024 року працювала на посаді лаборанта відділу
експрес діагностики клініко-діагностичної лабораторії КНП «Міська дитяча лікарня № 5». Відповідно до стаття 60 Закону № 1788 робота в клініко-діагностичної лабораторії міської дитячої лікарні не передбачена. Довідкою КНП «Міська дитяча лікарня № 5» від 16.12.2024 року № 125/к не підтверджено право ОСОБА_2 на зарахування періодів роботи з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року в подвійному розмірі. Таким чином, зарахування періодів роботи з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року в подвійному розмірі відповідно статті 60 Закону № 1788 є безпідставними. З огляду на вищевикладене, відповідно до вимог чинного законодавства, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято правомірне рішення від 14.02.2025 року № 047250024377 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, передбаченого статтею 55 Закону - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.07.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача, проте письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 30.09.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 07.02.2025 року із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058).
Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані нею документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для опрацювання.
За результатами розгляду даного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення № 047250024377 від 14.02.2025 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п 2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не набула необхідного стажу вислуги років станом на 11.10.2017 року. Так, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний пільговий стаж станом на 10.11.2017 року становить не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 30 років 04 місяці 10 днів, пільговий стаж за вислугу станом на 11.10.2017 року становить 23 роки 02 місяці 10 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Згідно із приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Згідно із п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 року за № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі за текстом - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності 01.04.2015 року.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі за текстом - Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 року в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим Законом України від 03.10.2017 року за № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі за текстом - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Крім того, зі змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слід дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Натомість зі змісту спірного у цій справі рішення убачається, що відповідачем викладено висновок стосовно того, що спеціальний стаж позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017 року (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VII від 03.10.2017 року №2148-VII).
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає таке.
Як вже було вказано, Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
Згідно із п. 16 Закону розділу XV Прикінцеві положення №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.
Приписами ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).
Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «легітимні очікування) (Доповідь «Верховенство права, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Відтак, суд доходить висновку про те, що, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 року для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 сформовано наступну правову позицію: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
Крім того суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі №240/24/21 зазначено, що, обмеження врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в зарахуванні до спеціального стажу періоду з 12.10.2017 року по 16.12.2024 року.
Отже висновки відповідача стосовно відсутності підстав для врахування стажу після 11.10.2017 року є необґрунтованим.
Щодо наявності підстав для врахування до спеціального стажу роботи позивача періоду з 04.07.1994 року по 28.05.2008 року в Червоногригорівській селищній поліклініці та з 09.06.2008 року по 16.12.2024 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна дитяча лікарня №5 Запорізької міської ради» суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі за текстом - Перелік № 909).
Перелік закладів охорони здоров'я та лікарських посад визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України №385 від 28.10.2002 року «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я та посад фахівців у галузі охорони здоров'я з у закладах охорони здоров'я» (надалі - також Перелік №385).
Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України №385 від 28.10.2002 року затверджено Переліки закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров'я.
Пунктом 1.1.2 Переліку №385 поліклініка та міська дитяча лікарня передбачені як лікувальні заклади охорони здоров'я.
Як убачається зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.07.1994 року остання у спірні періоди:
- у 1994 році закінчила повний курс Нікопольського медичного училища, про що видано диплом про освіту по спеціальності «лікувальна справа» та присвоєння кваліфікації «фельдшер» (також згідно копії диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1994 року);
- наказом № 50919 від 01.07.1994 року прийнята на посаду фельдшера-лаборанта Червоногригорівській селищної поліклініки;
- наказом № 180к від 28.05.2008 року звільнена за ст.38 КЗпПУ у зв'язку з переїздом;
- наказом № 115-к від 09.06.2008 року прийнята на посади молодшої медичної сестри прибиральниці палатної в інфекційне - боксове діагностичне відділення (наявна відмітка, що цей запис є недійсним) та фельдшера-лаборанта в клініко-діагностичну лабораторію Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня № 5»;
- наказом №170-к від 01.09.2008 року переведена на посаду фельдшера-лаборанта експрес лабораторії з надання екстреної медичної допомоги клініко-діагностичної допомоги;
- наказом №293/к від 07.07.2015 року переведена на 1 ставку в клініко-діагностичної лабораторії, в тому числі 0,5 ставки фельдшера-лаборанта та 0,5 ставки лаборанта інфекційне - боксових палат відділу експрес діагностики 03.04.2019 Комунальна установа «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня № 5» перетворена в Комунальне некомерційне підприємство «Міська багатопрофільна дитяча лікарня №5 Запорізької міської ради»;
- наказом № 238/к від 27.03.2024 року переведена у відділ експрес діагностики клініко - діагностичної лабораторії лаборантом (медицина);
- наказом №054/к від 16.12.2024 року звільнена за власним бажанням.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для врахування до спеціального стажу роботи періоду з 04.07.1994 року по 28.05.2008 року в Червоногригорівській селищній поліклініці та з 09.06.2008 року по 16.12.2024 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна дитяча лікарня №5 Запорізької міської ради».
Щодо не зарахування позивача в подвійному розмірі періодів її роботи в інфекційно - боксовому діагностичному відділенні з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року в інфекційно - боксових палатах відділу експрес діагностики суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.07.1994 року та довідкою КНП «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради від 16.12.2024 року № 125/к підтверджено, що позивач з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року працювала в інфекційно - боксових палатах відділу експрес діагностики.
Проте відповідно до розрахунку пенсії форми РС-право спірні періоди зараховані в одинарному розмірі без застосування кратності.
Відтак, приведене вище правове регулювання дає суду підстави для висновку, що період роботи позивача в інфекційно - боксовому діагностичному відділенні з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року в інфекційно - боксових палатах відділу експрес діагностики має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Приведений висновок відповідає правовій позиції, викладений Верховний Судом у постановах від 04 грудня 2019 року в справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року в справі №462/1713/17, від 20 квітня 2022 року в справі № 214/3705/17.
Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 047250024377 від 14.02.2025 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
Своєю чергою, досліджені судом обставини та докази є свідченням наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 в якості спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди з 12.10.2017 року по 16.12.2024 року; зарахувати ОСОБА_1 періоди з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону “ Про пенсійне забезпечення».
У той же час, з огляду на встановлені судом обставини порушення прав позивача та не здійснення належного розгляду заяви останньої в частині визначення спеціального стажу належним способом відновлення таких прав є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 року про призначення пенсії за вислугу років згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 року №1788-ХІІ та відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року та з урахуванням висновків суду у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 047250024377 від 14.02.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди з 12.10.2017 року по 16.12.2024 року; зарахувати ОСОБА_1 періоди з 09.06.2008 року по 01.09.2008 року та з 07.07.2015 року по 27.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону “ Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.02.2025 року про призначення пенсії за вислугу років згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 року №1788-ХІІ та відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року та з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна