30 вересня 2025 рокуСправа №160/16931/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028549 від 06.05.2025р., зобов'язання вчинити певні дії, -
09.06.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.03.2010р. по 31.08.2022р.;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в квітні 2025 року вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, до якої надала всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047050028549 від 06.05.2025р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та у рішенні зазначено, зокрема, про те, що до пільгового стажу не зараховано періоди з 18.03.2010 по 31.03.2022 згідно з пільговою довідкою від 02.07.2024 №196, виданою КП «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Дніпропетровської Кам'янської ради», оскільки згідно розділу ХХІV Списку №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №46 та від 16.01.2003 №36, який діяв в період роботи особи, посада «сестра медична» не передбачена, крім того, в переліку робочих місць, професій і посад до наказів «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 22.10.2009 №247.2, не вказано за яким списком атестувалася посада сестри медичної. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.06.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача зокрема надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2025р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 20.06.2025р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 21.06.2025р. та 10.06.2025р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.09.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 30.09.2025р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 30.09.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
28.04.2025р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, до якої надала всі необхідні документи, що підтверджується наявною у справі копією оспорюваного рішення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047050028549 від 06.05.2025р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та у рішенні зазначено, зокрема, про те, що до пільгового стажу не зараховано періоди з 18.03.2010 по 31.03.2022 згідно з пільговою довідкою від 02.07.2024 №196, виданою КП «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Дніпропетровської Кам'янської ради», оскільки згідно розділу ХХІV Списку №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №46 та від 16.01.2003 №36, який діяв в період роботи особи, посада «сестра медична» не передбачена, крім того, в переліку робочих місць, професій і посад до наказів «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 22.10.2009 №247.2, не вказано за яким списком атестувалася посада сестри медичної, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV, у зв'язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.03.2010р. по 31.08.2022р.; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу.
При цьому, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується відповідними комісіями, створеними при Головних управління Пенсійного фонду України в областях, при цьому, територіальні управління Пенсійного фонду повинні надавати заявникам допомогу у зборі необхідних документів.
Для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зокрема у період з 18.03.2010 по 31.03.2022 працювала в Обласному комунальному закладі «Будинок дитини м. Дніпродзержинська» (реорганізовано в Комунальне підприємство «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради») на посаді сестри медичної по групам дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки та виконувала роботи по догляду за такими дітьми, при цьому, наведена посада була атестована за Списком №2, що підтверджується копіями трудової книжки позивача НОМЕР_1 , довідок №196, №197 від 02.07.2024р., наказів про проведення атестації робочих місць, наявними в матеріалах справи.
Вказаний період не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу по Списком №2 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці), так як згідно розділу ХХІV Списку №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №46 та від 16.01.2003 №36, який діяв в період роботи особи, посада «сестра медична» не передбачена, крім того, в переліку робочих місць, професій і посад до наказів «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 22.10.2009 №247.2, не вказано за яким списком атестувалася посада сестри медичної, що підтверджується змістом копії рішення відповідача №047050028549 від 06.05.2025р., наявною у справі.
Разом з тим, судом були досліджені положення Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36, від 24 червня 2016 р. №461 та встановлено, що згідно розділу ХХІV Охорона здоров'я і соціальна допомога: Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих - у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - 24в; у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я відповідно.
Віднесення посади, яку займала позивач «сестра медична» до Списку №2 підтверджується також і наказами про атестацію робочих місць на підприємстві позивача, які погоджені головним державним експертом з умов праці Дніпропетровської області, що підтверджується змістом їх копій, наявними у справі.
А відповідно, викладені в оскаржуваному рішенні доводи пенсійного органу щодо того, що посада «сестра медична» не передбачена Списком №2, є неспроможними та безпідставними.
Окрім того, факт роботи позивача на пільгових умовах за спірний період підтверджується і Відомостями по спеціальному стажу Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), копія яких міститься в матеріалах справи.
Позивач, як громадянка України, за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за приписами ч.1 ст.50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, саме на підприємство, яке видає пільгові довідки, покладається відповідальність за зазначення у таких довідках недостовірних даних.
За викладених обставин та аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу всіх вищенаведених документів, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 у спірний період, а також і встановлення судом того факту, що посада сестри медичної (робота по догляду за хворими по групам дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки), яку займала позивач, відновиться до Списку №1, відповідачами безпідставно та необґрунтовано не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 вищенаведений спірний період роботи позивача та прийнято оспорюване рішення з порушенням вимог наведеного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачами не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачами жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши рішення від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також, підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.03.2010р. по 31.03.2022р.; повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням наведених періодів роботи позивача до пільгового стажу, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.03.2010р. по 31.03.2022р.; повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 01.04.2022р. по 31.08.2022р., оскільки зі змісту довідок Комунального підприємства «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради» №196, №197 від 02.07.2024р. вбачається, що саме в період з 18.03.2010р. по 31.03.2022р. позивач виконувала роботи по догляду за хворими по групам дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно фіскального чека від 16.05.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807 грн. 47 коп., виходячи із розрахунку: (1211,20 грн./3)*2.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028549 від 06.05.2025р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2025р. №047050028549 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд.10; код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.03.2010р. по 31.03.2022р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд.10; код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд.10; код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 807 грн. 47 коп. (вісімсот сім грн. 47 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва