30 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7446/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№ 42)» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№ 42)» (далі - ДУ «Маневицька ВК (№42)») про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період з 21.03.2021 по 14.06.2024 працював у ДУ «Маневицька ВК (№42)».
14.06.2024 (в день звільнення) з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме відповідач не виплатив компенсацію за невикористану відпустку, а здійснив її виплату лише 13.07.2024.
Позивач вказує, що відповідачем було допущено затримку розрахунку при звільненні, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України це є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 22745,80 грн та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 22).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.08.2024 № 42/4769/16 (а. с. 25-28) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що джерелом покриття витрат, пов'язаних із компенсацією невикористаної відпустки за статтею 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) є бюджетні кошти, призначенні для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вказану компенсацію було виплачено позивачу 13.07.2024, після надходження коштів від Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - УС та ВП Камінь-Каширської РДА).
30.10.2024 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції № 440/6856/22 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а. с. 39-40).
Ухвалою суду від 16.06.2025 поновлено провадження у справі (а. с. 44).
Інших заяві по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 22.03.2021 по 14.06.2024 працював на посаді юрисконсульта юридичної групи ДУ «Маневицька ВК (№42)», що підтверджується витягами з наказів «Про особовий склад» від 19.03.2021 № 30/ОС-21 (а. с. 16), від 14.06.2024 № 66/ОС-24 (а. с. 6), індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ОК-5) (а. с. 7-8), записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 14-15).
17.06.2025 позивачу було вручено повідомлення за № 9 про нараховані та виплачені суми при звільненні, у якому позивач підтвердив відсутність претензій по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення (а. с. 31).
ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» на адресу УС та ВП Камінь-Каширської РДА надіслано розрахунок видатків, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог і надання пільг відповідно до Закону № 796-ХІІ за червень 2024 року (форма № 2) (а. с. 32), з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 в розмірі 23056,45 грн, що підтверджується відомістю до розрахунку за червень 2024 року (а. с. 33).
12.07.2024 УС та ВП Камінь-Каширської РДА на рахунок відповідача відшкодувало кошти за червень 2024 року (в загальній сумі 146533,36 грн) згідно поданого розрахунку, що підтверджується випискою з рахунку за 12.07.2024 (а. с. 29).
13.07.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 23056,45 грн, нараховані як сума компенсації за невикористану відпустку, що підтверджується випискою по картці (а. с. 12), випискою з рахунку за 30.07.2024 (а. с. 30).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома).
За правилами статті 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
За правилами частини першої статті 47 Закону № 796-ХІІ працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 936).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 936 цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Підпунктом 10 пункту 4 Порядку № 936 передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом №796-ХІІ, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: оплата різниці між тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до статті 47 Закону, та тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про відпустки» або інших законів громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення, категорії яких визначено Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 936 соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України.
До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.
Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку. Одержану інформацію, подану підприємствами, підрозділи уповноваженого органу у разі потреби звіряють щодо правомірності нарахування виплат та компенсацій з відділами персоніфікованого обліку.
Отже, до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства тільки подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, а вже потім уповноважений орган після їх перевірки, обліку, реєстрації подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків.
Тому 14.06.2024 (тобто, у день звільнення) позивач не міг отримати відповідні суми в порядку компенсації за невикористану відпустку в силу наведених вище положень Закону 796-ХІІ та Порядку № 936.
Суд враховує, що ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» на адресу УС та ВП Камінь-Каширської РДА було надіслано розрахунок видатків, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог і надання пільг відповідно до Закону № 796-ХІІ за червень 2024 року (форма №2), з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 в розмірі 23056,45 грн. Лише 12.07.2024 УС та ВП Камінь-Каширської РДА відшкодувало на рахунок відповідача кошти за червень 2024 року згідно поданого розрахунку, а 13.07.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 23056,45 грн.
У разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц).
На момент звільнення, відповідно до наказу від 14.06.2024 № 66/ОС-24, з позивачем був проведений повний розрахунок, спір про розмір виплат був відсутній, а виплата позивачу 13.07.2024 компенсації за невикористану відпустку була проведена 13.07.2024 відразу після надходження коштів від УС та ВП Камінь-Каширської РДА. Тобто, на момент звільнення відповідач не міг здійснити виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку, та вина відповідача щодо виплати позивачу цієї компенсації після його звільнення відсутня.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов для притягнення відповідача до відповідальності за статтею 117 КЗпП України (з огляду на: -проведення на момент звільнення повного розрахунку з позивачем та відсутність спору про розмір таких виплат; - відсутність вини відповідача щодо виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку, яка виплачується за рахунок коштів державного бюджету після їх надходження від УС та ВП Камінь-Каширської РДА), у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 22745,80 грн необхідно відмовити.
Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За приписами частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, моральна шкода підлягає відшкодування лише у тому випадку, коли її завдано фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.
Враховуючи, що судом при розгляді цієї справи не встановлено факту прийняття/вчинення відповідачем незаконних рішень, дій або бездіяльності та порушень прав позивача на оплату праці (зокрема, на отримання повного розрахунку при звільненні), тому правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн також відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх