за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення
01 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1647/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження звіт Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року в даній справі адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;
- зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
11 червня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області у строк до 20 календарних днів надати суду звіт про виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі, зобов'язано відповідача (боржника) Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, 1, код ЄДРПОУ 43258822) в строк тридцять днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у цій справі в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
17 липня 2025 року від Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області надійшов звіт про виконання рішення суду від 01 листопада 2023 року у справі №140/1647/23.
У поданому звіті відповідач вказав, що з метою належного та своєчасного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 140/1647/23 ТУ ССО у Волинській області направлено до Служби судової охорони лист-потребу від 14.11.2025 № 34.07-234/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду» у сумі 445 564,52 гривень.
Разом з тим 11 січня 2024 року на електронну адресу ТУ ССО у Волинській області надійшов лист Служби судової охорони № 01.30-02.2-98/вн від 11.01.2024 у якому йдеться про те, що з метою справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями, запроваджено єдиний облік потреб в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили.
Службою судової охорони опрацьовується та надсилається інформація до Державної судової адміністрації України щодо потреби в коштах для проведення нарахувань та виплати позивачам, у тому числі ОСОБА_1 відповідно до рішень суду, що надходять до центрального органу управління Служби судової охорони від територіальних управлінь Служби та не підлягають оскарженню, і після внесення відповідних змін до кошторису Служби зазначені асигнування буде призначено територіальним управлінням Служби у найкоротший термін.
З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» Службою запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішенням суду. Зауважуємо, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили».
Таким чином, кошти на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 внесені Службою судової охорони на підставі наданої інформації ТУ ССО у Волинській області до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів щодо виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 та враховуючи черговість виплати за датою набуття законної сили рішенням суду, додаткова винагорода буде виплачена ОСОБА_1 після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань та розподілу бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби.
Згідно з вищенаведеним представник відповідача вважає, що ТУ ССО у Волинській області, у межах повноважень, вжито всіх можливих заходів для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, однак виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду потребує додаткового часу та виконання дій, які об'єктивно не залежать від ТУ ССО у Волинській області.
З врахуванням вказаних обставин просить суд прийняти звіт відповідача по справі №140/1647/23.
Відповідно до частини першої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття звіту з огляду на таке.
Як установлено статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб'єкта владних повноважень). Такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Як встановлено судом, рішенням суду від 01 листопада 2023 року, серед іншого, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення суду Службою судової охорони опрацьовується та надсилається інформація до Державної судової адміністрації України щодо потреби в коштах для проведення нарахувань та виплати позивачам, у тому числі ОСОБА_1 відповідно до рішень суду, що надходять до центрального органу управління Служби судової охорони від територіальних управлінь Служби та не підлягають оскарженню, і після внесення відповідних змін до кошторису Служби зазначені асигнування буде призначено територіальним управлінням Служби у найкоротший термін.
Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь співробітників Служби, територіальним управлінням Служби затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Територіальному управлінню Служби судової охорони у Волинській області Службою судової охорони було затверджено кошторис на 2024 рік, згідно якого було виділено асигнування на виконання судових рішень у сумі 322881,00 грн. Відповідно, ТУ ССО у Волинській області зазначені кошти були спрямовані на виплату позивачам додаткової винагороди згідно судових рішень в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням законної сили (справа № 140/4884/22 судове рішення виконано повністю, справа № 140/5391/22 виконано частково). На 2025 рік ТУ ССО у Волинській області затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 36580,00 гривень, які в четвертому кварталі будуть спрямовані на виконання у повному обсязі рішення суду у справі 140/5391/22 (копії кошторисів додаються).
Крім того, Служба судової охорони неодноразово зверталась до ДСА України із листами про внесення змін до кошторису Служби судової охорони на 2024 та 2025 роки (листи від 12.01.2024 № 30/01.30-02.2-63, від01.02.2024 № 30/01.30-02.2-176, від 15.04.2024 № 30/01.30-02.2-565, від 22.05.2024 № 30/01.30-02.2-712, від 20.06.2024 № 30/01.30-02.2-875, від 25.07.2024 № 30/01.30-02.2-1102, від 22.08.2024 № 30/01.30-02.2- 1193, від 23.09.2024 № 30/01.30-02.2-1291, від 10.01.2025 № 30/01.30-02.2-36, від 10.02.2025 № 30/01.30-02.2-158, від 03.06.2025 № 30/01.30-02.2-703).
Службою судової охорони проведено роботу щодо перерозподілу власного кошторису, а саме: перерозподіл вільного фінансового ресурсу з видатків за комунальні послуги на виконання рішень судів. Також, надавалися відповідні пропозиції щодо перерозподілу бюджетних асигнувань та внесення змін до кошторису Служби судової охорони на 2023 та на 2024 роки до Державної судової адміністрації України, яка натомість зверталася до Міністерства фінансів України, однак пропозиції щодо внесення змін до річного розпису в частині забезпечення виконання судових рішень не підтримано. За клопотанням Служби судової охорони до Міністерства фінансів України з порушеного питання неодноразово зверталася Вища рада правосуддя.
06 березня 2025 року ДСА України листом звернулося до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету № 11-4566/25 «Про виділення додаткових бюджетних призначень», у якому зазначається про те, що наявна велика кількість рішень судів про задоволення позовів співробітникам Служби судової охорони щодо виплати їм додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. Така заборгованість становить 1359,9 млн гривень. На сьогодні Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» ДСА України, як головному розпоряднику бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150, передбачено бюджетні призначення в сумі 10,0 млн грн., що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
Листом від 17 березня 2025 року № 11-5283/25 ДСА України повідомило Службу судової охорони, що всі затверджені за Програмою видатки в розмірі 10,0 млн. грн. розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.
ДСА України зверталися листом від 03 лютого 2025 року №11-2404/25 до Комітету Верховної ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 на суму 1 495,2 млн. грн., в якій врахована потреба Служби судової охорони в сумі 1346,5 млн. грн.
Листом від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032 Міністерство фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держав, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
ДСА України листом від 06.03.2025 №11-4566/25 повторно звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Також, ДСА України листом від 21 квітня 2025 року № 11-7994/25 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» повідомило Службу судової охорони, що ДСА України зверталися листами від 03 лютого 2025 року № 11-2404/25 та від 06 березня 2025 року № 11-4566/25 до Комітету Верховної ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою.
03 червня 2025 року Служба судової охорони звернулася до т.в.о Голови Державної судової адміністрації України листом № 30/01.30-02.2-703 «Про внесення змін до кошторису Служби судової охорони на 2025 рік». У цьому листі, Служба судової охорони звертає увагу на те, що Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 у сумі 6720,8 тис. грн., проте відповідні асигнування в кошторисі Служби на 2025 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. Крім того, Служба прохає клопотання ДСА України перед Міністерством фінансів України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 та за КПКВ 0501150 у сумі 1393936768 грн. (потреба за рішеннями судів на користь позивачів станом на 03.06.2025).
Відтак з матеріалів справи вбачається, що Службою судової охорони як головним розпорядником бюджетних коштів вживаються всі можливі заходи для забезпечення виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2023.
Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
В той же час, в межах даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для виконання судового рішення.
Суд зазначає, що виконання рішення суду відповідачем залежить не тільки від дій відповідача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів), присуджених за судовим рішенням. Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Невиплата в повному обсязі коштів на виконання рішення суду зумовлена не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі керівника відповідача і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Зокрема суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: “Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд зазначає про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості. Суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.
Отже, встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача.
Відтак, за наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту та про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття звіту.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Прийняти звіт Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №140/1647/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока