Справа № 991/9852/25
Провадження № 1-кс/991/9941/25
про відмову у задоволенні скарги
29 вересня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах заявника ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
(1) Зміст поданої скарги
25.09.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга.
З її змісту вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) в порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
У заяві він вказав, що невстановлені особи, з числа прокурорів Офісу Генерального прокурора, діючи в інтересах співзасновників ТОВ «ОРГАНІК-Д», з метою забезпечення уникнення ними кримінальної відповідальності за заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами компанії CODESFEAT LIMITED у сумі не меншій ніж 850.000,00 євро прийняли явно незаконне процесуальне рішення про витребування матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12023100100005157 від 11.12.2023 з СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві. Далі вони доручили проведення цього кримінального провадження іншому, підконтрольному їм органу досудового розслідування. Отож, вони вчинили кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Представник заявника в скарзі вказує, що 15.09.2025 заяву про вчинення кримінального правопорушення було надіслано листом на адресу НАБУ. Уповноважені працівники НАБУ зобов'язані були не пізніше ніж через 24 години після отримання заяви внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати досудове розслідування.
Однак, заявнику так і не було повідомлено про розгляд його заяви, витяг з ЄРДР не надано, що свідчить про невнесення відомостей до ЄРДР у 24-годинний строк.
А тому, представник заявника просить зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 , яка була ними отримана 15.09.2025 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та повідомити про це заявника шляхом надання витягу з ЄРДР.
(2) Позиції учасників провадження
Представник заявника у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Вказав, що заявник звернувся до НАБУ з заявою в якій виклав доводи щодо вчиненого, на його думку, кримінального правопорушення. Відомості за заявою підлягають обов'язковому внесенню до ЄРДР, однак їх внесено не було, що є бездіяльністю уповноваженої особи НАБУ.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, причини неприбуття не повідомив.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 306 КПК, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР.
Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК.
Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані скаржником матеріали.
Установлено, що ОСОБА_5 звернувся до НАБУ з заявою про вчинення кримінального правопорушення від 11.09.2025.
У ній він вказав, що Шевченківським УП ГУНП в місті Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12023100100005157 від 11.12.2023 за ч. 4 ст. 190 КК України. Він є потерпілим у цьому кримінальному провадженні. У межах цього кримінального провадження, зацікавлені особи через невстановлених прокурорів Офісу Генерального прокурора забезпечили витребування матеріалів досудового розслідування, а в подальшому і прийняття рішення про доручення подальшого розслідування кримінального провадження іншому, підконтрольному органу досудового розслідування, який повинен був фактично зупинити проведення будь-яких подальших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12023100100005157 від 11.12.2023. Отож, вони прийняли явно незаконне процесуальне рішення про витребування матеріалів досудового розслідування.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить висновку, що у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення того злочину, про який йдеться у ній.
Заявник у своїй заяві робить лише голослівні припущення, які ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці, оскільки злочинність дій не підтверджується ніякими об'єктивними даними, ґрунтуються на абстрактних доводах та мають характер припущення про можливе існування певних обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Слідчий суддя звертає увагу, що внесення до ЄРДР відомостей щодо ймовірного вчинення злочинів в умовах, коли така інформація не може бути відповідним чином перевірена, не відповідає завданням кримінального законодавства та кримінального провадження. А тому, абстрактні відомості не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який в свою чергу розпочинається саме на підставі конкретних та достатніх фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
У протилежному випадку, це б призвело до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення. Як наслідок, це б не дозволило концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені у статті 2 КПК.
До того ж, у заяві про злочин йдеться про можливе вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб).
Об'єктивна сторона цього злочину має три обов'язкові ознаки: діяння (тобто використання влади чи службового становища, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта); наслідки (тобто певна завдана шкода); причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Заявник ані в заяві, ані в судовому засіданні не зміг обґрунтувати, які ж саме наслідки було завдано внаслідок нібито вчинення цього злочину. Сума у майже мільйон євро, про яку заявник указує в заяві стосується іншого злочину, який вже розслідується у межах кримінального провадження № 12023100100005157 від 11.12.2023, а не нового злочину, з заявою про який він звернувся до НАБУ.
З урахуванням того, що у заяві не зазначено достатніх відомостей, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку, що подана скарга є необґрунтованою. Отже, вона не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- відмовити у задоволенні скарги представника ОСОБА_3 в інтересах заявника ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1