Провадження № 11-кп/821/344/25 Справа № 711/9326/24 Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024255330001338 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бориспіль, Київської області, громадянина України, раніше судимого: 11.11.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, з покладенням обов'язків на підставі ч.ч.2,3 ст.59-1 КК, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.ст. 71,72 КК до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси, перевівши менш суворий вид покарання, виходячи із співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати. Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати після набрання вироком законної сили
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винуватим у тому, що він у невстановлений час, перебуваючи в м. Черкаси на перехресті вулиць Пастерівська та Гоголя, незаконно придбав, шляхом знахідки 11 поліетиленових пакетів з порошкоподібною речовиною білого кольору, яку залишив зберігати при собі, без мети збуту.
13.11.2024 близько 13.50 год., перебуваючи за адресою: м.Черкаси, вул.Гоголя, біля будинку №439, ОСОБА_7 , був зупинений працівниками поліції, яким під час перевірки документів повідомив, що має в правій кишені штанів 11 поліетиленових пакетів з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Цього ж дня, у період часу з 15.37 год. по 15.49 год., перебуваючи за вищевказаною адресою, в ході затримання ОСОБА_7 , в порядку статті 298-2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), останній добровільно видав 11 поліетиленових пакетів з психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, маса якого становить 1,806 г.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вищевказаний вирок в частині призначеного покарання, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом повного складання покарань до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.11.2024 та вважати ОСОБА_7 засудженим до остаточного покарання у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. та пробаційного нагляду строком на 2 роки, з покладенням на засудженого обов'язків на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК. На підставі ч.3 ст.72 КК покарання у виді штрафу виконувати самостійно. У решті вирок залишити без змін.
Вважає вирок суду першої інстанції, занадто суворим, таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Приводить доводи щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого та його погіршення, а також не врахування судом обставини, що пом'якшує покарання - активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Стверджує, що за наявності у санкції інкримінованої статті більш м'якого покарання - штрафу, при встановленні судом, що інкримінований злочин є нетяжким, наявності двох пом'якшуючих обставин (щире каяття, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей), особи обвинуваченого, який до адміністративної відповідальності не притягався, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога, психіатра та з іншого боку факту наявності судимості за вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а також не врахування стану здоров'я обвинуваченого, активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення - призначене покарання суперечить принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
На переконання сторони захисту, наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпечність обвинуваченого, призначене покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не відповідає, тому є явно несправедливим, в розумінні ст. 414 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги пославшись на законність вироку.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.
Приймаючи рішення про призначення за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність покарання у виді позбавлення волі в межах відповідної санкції в мінімальному розмірі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який раніше, протягом року судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Також судом першої інстанції встановлено обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 : щире каяття, перебування на утриманні трьох малолітніх дітей та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є можливим при призначенні покарання у виді позбавлення волі у межах відповідної санкції закону України про кримінальну відповідальність, з чим погоджується апеляційний суд.
Такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, тому відсутні підстави вважати його невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на що вказує захисник в апеляційній скарзі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд враховує, що призначене покарання у межах відповідної санкції, з урахуванням положень ст.71 КК, відповідає приписам статей 50, 65 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості призначення покарання у виді штрафу, враховуючи особу обвинуваченого, є безпідставними.
Визнання вини обвинуваченим, його щире каяття - судом було враховано при призначенні покарання та наявність у обвинуваченого на утриманні трьох малолітніх дітей відповідно до ч.2 ст.66 КК.
У той же час апеляційний суд не бере до уваги посилання захисника, як на обставини, що пом'якшують покарання, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. ОСОБА_7 не повідомив органам досудового розслідування про невідомі їм обставини. Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що така обставина, яка пом'якшує покарання, - активне сприяння розкриттю злочину не була визнана в обвинувальному акті органом досудового розслідування та судом під час судового розгляду. У ході судового розгляду стороною захисту не було повідомлено жодних даних, які б свідчили про наявність у обвинуваченого ознак активного сприяння розкриттю протиправного діяння, яке ставиться йому у вину, а добросовісна поведінка винуватого під час досудового слідства та судового розгляду не може вважатись активним сприянням розкриттю злочину і не свідчить про необхідність прийняття рішення про пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, зваживши на вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення через день після проголошення попереднього вироку, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк відповідної санкції закону України про кримінальну відповідальність.
Отже призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі у виді штрафу не буде відповідати загальним засадам призначення покарання.
Щодо цього також слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_7 не працевлаштований, що ставить під сумнів його платоспроможність.
Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання через суворість є безпідставними. Призначене судом першої інстанції, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.
Водночас суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 остаточного покарання за правилами ст.71 КК, належним чином врахував норми ст.72 КК, згідно з якої при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий виходячи з співвідношення два дні пробаційного нагляду відповідають одному дню позбавлення волі.
Наявність у обвинуваченого низки захворювань, не свідчить про необхідність прийняття рішення про пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4