Справа № 537/5638/24 Номер провадження 22-ц/814/2022/25Головуючий у 1-й інстанції ХІНЕВИЧ В. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
22 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича
на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2025 року, ухваленого в місті Кременчуці під головуванням судді Хіневича В. І., дата складення повного рішення суду - 03 лютого 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021 у розмірі 32902,25 грн, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 03.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 687226705, згідно умов якого остання отримала у користування кредитні кошти в сумі 9 250 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Вказаний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, та ознайомилась із Правилами надання грошових коштів у позику та Паспортом споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало відповідачу грошові кошти, які останньою в порядку та на умовах, встановлених договором, повернуті не були.
Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 426541370 від 29.10.2021 становить 62 183,30 грн та складається з 21 999,20 грн заборгованості по кредиту та 40 184,10 грн заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладено додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023, предметом яких є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 128 від 06.04.2021 до Договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 20 775,50 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, до якого в подальшому було укладено ряд додаткових угод № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі прав вимоги № 10 від 31.07.2023.
30.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 3009/24, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 32 902,25 грн, з яких: 9 250 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 652,25 грн сума заборгованості за процентами.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що за умовами договорів факторингу право вимоги переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру. Відтак, до позивача перейшло дійсне право вимоги в день підписання відповідних реєстрів та акту.
Вказує, що відсутність доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28.11.2018, 05.08.2020 та 30.09.2024. з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи, не спростовують факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021.
Таким чином, позивачем доведено факт переходу права вимоги, оскільки проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи, так як за умовами усіх договорів факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами актів приймання-передачі відповідного Реєстру боржників і не пов'язаний з оплатою за договорами.
Зазначає, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором не звільняє його від відповідальності по сплаті заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
Представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М. С. надала додаткові пояснення у справі, в яких просить вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 03.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 687226705, відповідно умов якого кредитодавець надав позичальникові грошові кошти в позику на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 9 250 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту, що визначено сторонами як Дисконтний період, а саме до 05.03.2021 з перенесенням щоразу зобов'язання позичальника на один календарний день після закінчення Дисконтного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, у разі невиконання позичальником свого зобов'язання з повернення основної суми кредиту (а. с. 12-14).
Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 пункту 1.4 Договору проценти за кредитом у Дисконтний період визначено сторонами за дисконтною процентною ставкою в розмірі 284,70 процентів річних, що становить 0,78 процентів від суми кредиту за кожен день. За умови продовження строку Дисконтного періоду нарахування процентів за кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою у розмірі 565,95 процентів річних, що становить 1,55 процентів в день від суми кредиту за кожен день. У разі користування кредитом позичальником після закінчення Дисконтного періоду до взаємовідносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою у розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, а у разі перенесення зобов'язання позичальника в порядку, встановленому підпунктом 1.7.1, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Вказаний договір кредитної лінії укладений за допомогою офіційного сайту товариства www.moneyveo.ua та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV67U3J, що є аналогом власноручного підпису.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно пункту 4.1. вказаного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог за формою, встановленому у відповідному додатку до договору. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги (а. с. 32 зворот - 35)
В подальшому до вказаного договору було укладено додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими внесено зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у частині строку дії договору, який продовжено до 31 грудня 2024 року включно (а. с. 38, 39 зворот - 41, 44).
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги № 28 від 06.04.2021, підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021 у розмірі заборгованості по тілу кредиту 9 250 грн, заборгованості по процентам за кредитом - 11 525,50 грн, а всього на суму 20 775,50 грн (а. с. 45-46).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 із змінами, внесеними Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 щодо строку його дії до 30 грудня 2024 року включно, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі згідно витягу з Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6872267051 у загальному розмірі 32 902,25 грн, з яких: 9 250 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 652,25 грн сума заборгованості за відсотками (а. с. 46 зворот-50, 51, 51-53).
30.09.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а. с. 54-57).
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 687226705 у загальному розмірі 32 902,25 грн, з яких: 9 250 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 652,25 грн сума заборгованості за відсотками (а. с. 59-60).
На час розгляду справи в суді заборгованість за кредитним договором № 687226705 відповідачем ОСОБА_1 не сплачена.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021 укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», від первісних кредиторів до ТОВ «Юніт Капітал», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеним договором факторингу, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за договором.
Проте, такі висновки суду не відповідають нормам матеріального права та встановленим фактичним обставинам справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Тобто договір факторингу є договором відступлення права вимоги у грошовому зобов'язанні, на підставі якого відбувається відповідна заміна кредитора в обсязі прав, що належали первісному кредитору на момент переходу цих прав.
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Положеннями статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Усі наявні у матеріалах справи договори факторингу передбачають перехід права вимоги до боржників у повному обсязі від первісного кредитора до правонаступника з дня підписання відповідного Реєстру прав вимоги, а не здійснення оплати фактором, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
Крім того, відповідно до статті 204 ЦК України у цивільних правовідносинах діє презумпція правомірності правочину.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Підписані їх сторонами Договори факторингу та Реєстри прав вимоги до боржника є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Матеріали справи не містять доказів нікчемності або визнання недійсними наявних у матеріалах справи договорів факторингу щодо відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021, укладеним з ОСОБА_1 , а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність факту переходу прав кредитора у спірному зобов'язанні до позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, які підтверджено належними та допустимими доказами у справі.
При вирішенні справи суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» з урахуванням внесених до нього змін діяв як на час укладення спірного кредитного договору з відповідачем - 03.02.2021, так і на час підписання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» Реєстру прав вимоги № 128 від 06.04.2021 на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а відповідно до пункту 4.1. цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку.
Таким чином, права кредитора за спірним кредитним договором перейшли до ТОВ «Таліон плюс» 06.04.2021 - після виникнення права вимоги первісного кредитора до боржника ОСОБА_1 , та відповідно в порядку подальшого правонаступництва таке право було набуте позивачем ТОВ «Юніт Капітал» за договорами, презумпція правомірності яких на час розгляду справи в суді не була спростована.
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Право кредитодавця на одержання процентів за кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором, передбачено також частиною першою статті 1048, статтею 1056-1 ЦК України.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (стаття 207 ЦК України).
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
По справі встановлено, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодила такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно частини третьої статті 207 ЦК України, пунктів 6, 12 частини першої статті 3, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» відповідає письмовій формі кредитного договору.
За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов'язання та обов'язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до Цивільного кодексу України та вимог статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що переглядається апеляційним судом, на підтвердження факту надання відповідачу кредиту до позовної заяви додано копію платіжного доручення від 03.02.2021 про перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 250 грн з відміткою в призначенні платежу, що дані кошти перераховуються на підставі договору № 687226705 від 03.02.2021, та електронне повідомлення АТ «Таскомбанк» про зарахування коштів на картки клієнтів через емітовані електронні платіжні засоби, зокрема, і на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначений нею при укладенні договору (а. с. 30 зворот, 31).
У свою чергу ОСОБА_1 не навела заперечень та не надала доказів, що рахунок з зазначеними реквізитами їй не належить.
Також матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 9 250 грн та процентів за користування кредитними коштами у сумі 23 652,25 грн.
При визначенні розміру процентів за кредитом колегія суддів погоджується з наданими позивачем розрахунками, в яких нарахування процентів за кредитним договором здійснено відповідно до умов укладеного кредитного договору, зокрема підпунктів 1.7.1 та 1.7.2 пункту 1.7 Договору, якими передбачено, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за кредитом загальній строк кредитування становить 120 календарних днів, що складається з 30 днів Дисконтного періоду та 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, на які переноситься зобов'язання позичальника щодо повернення основної суми кредиту. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
У справі, що переглядається апеляційним судом строк кредиту було визначено 30 днів з 03.02.2021 до 05.03.2021, який є Дисконтним періодом, проте у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, строк кредитування продовжено ще на 90 днів - до 02.06.2021 включно. Протягом строку кредитування, що становить загалом 120 календарних днів, позивачем нараховано проценти у сумі 23 652,25 грн, які відповідають умовам укладеного кредитного договору та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідно до частин першої, тринадцятої статі 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжних інструкцій від 21.10.2024 № 6857, від 10.03.2025 № 312 та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, за подання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» було сплачено 2422,40 грн судового збору, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн судового збору, а всього сплачено 6 056 грн судового збору, які за результатами розгляду справи покладаються на відповідача.
Крім того, представником позивача - адвокатом Тараненко А. І. заявлено по відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката на підставі договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», та додаткової угоди № 12 до цього договору від 01.140.2024 у сумі 12 000 грн - по 6 000 грн за надання послуг у судах першої та апеляційної інстанцій. Дана заява підлягає частковому задоволенню з урахуванням обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частини друга, третя статті 137 ЦПК України), а також критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та вимог добросовісності і справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар та неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Разом з тим, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Враховуючи, що матеріали справи формуються самим позивачем, вивчення адвокатом протягом 1 години матеріалів справи, що оцінюється у 500 грн, та надання 1 годину усної консультації стосовно складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 вартістю 500 грн, при тому, що сама позовна заява складалася адвокатом 2 години часу, не є виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною. Так само не є обґрунтованим витрачання адвокатом 2 годин вартістю 6 000 грн на складання апеляційної скарги, яка є аналогічною змісту позовної заяви та з огляду на незмінність позиції позивача в суді першої та апеляційної інстанцій та усталеність судової практики зі спірного питання не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, тому такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
Складання адвокатом процесуальних документів в даній справі не потребувало значної кількості часу та вивчення судової практики, оскільки вказані позовні заяви в інтересах фінансових установ є стандартними та базуються на аналогічних обставинах справи, умовах кредитних договорів і нормах законодавства.
За вказаних обставин, керуючись принципами пропорційності, обґрунтованості, розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що компенсації позивачеві відповідачем підлягає 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 687226705 від 03.02.2021 в розмірі 32 902,25 грн, з яких: 9 250 грн - основна сума боргу та 23 652,25 грн - проценти за кредитом.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6 056 грн та 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна