Справа № 534/2198/24 Номер провадження 22-ц/814/1387/25Головуючий у 1-й інстанції Солоха О. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
23 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 грудня 2024 року,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22.03.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6484574 в електронній формі з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 20000 грн та зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав.
14.02.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором № 6484574 від 22.03.2023.
Заборгованість відповідача за цим кредитним договором складає у загальному розмірі 55820 грн, з яких:
20000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
35820 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач зазначає, що вказана сума заборгованості була нарахована первинним кредитором - ТОВ "Авентус Україна". Посилаючись на вказане, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 55820 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6484574 від 22.03.2023 в сумі 55820 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Тарас Іванович.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів про укладення договору від 22.03.2023 року № 6484574, яке б відбувалось в порядку, визначеному чинним законодавством, також позивачем.
Вказує, що позивач не надав до суду і доказів того, що саме відповідач використав відправлений ідентифікатор для укладення кредитного договору, та які б свідчили, що первісним кредитором проводилась будь яка ідентифікація, та що саме Відповідач, звертався за отриманням кредитних коштів.
Крім того, акцентує увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Авентус Україна» як кредитних на рахунки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» для здійснення переказу коштів на виконання вимог договору від 22.03.2023 року № 6484574 для подальшого переказу їх відповідачу.
Разом з тим, зазначає, що в договорі факторингу 14.02/24-Ф від 14.02.2022 року жодним чином не зазначається будь яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні, а також наданий позивачем “витяг з реєстру» не містить підпису осіб, що уклали договір факторингу, такий витяг виготовлено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а тому останній міг зазначити будь-яку інформацію, на власний розсуд.
Акцентує увагу на те, що наданий позивачем “витяг з реєстру» не містить підпису осіб, що уклали договір факторингу, такий витяг виготовлено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а тому останній міг зазначити будь-яку інформацію, на власний розсуд.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6484574 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечують споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту /ІТС товариства.
На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язок, передбачені договором.1.3 Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Тип кредиту - кредит. 1.4. Строк кредиту - 360 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п.1.2-1.4 Договору).
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1.493% в день та застосовується відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 1.7.1-1.9 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653.855 річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки 19652.26%.
Відповідно до п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Пунктом 2.2 Договору, визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 22.03.2023 або 23.03.2023. У випадку , якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а на наступний календарний день, графік платежів підлягає користуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Споживача.
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору (п.2.4 Договору).
З листа вих.№ 126 від 15.02.2024, наданого ТОВ «Авентус Україна» на підставі укладеного договору між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТВ «Авентус Україна» №ФК-20/11/2019 від 28.11.2019 вбачається, що по всім операціям грошові кошти були відправлено за відповідними призначеннями. Відповідно до додатку до листа вих.№126 від 15.02.2024, 22.03.2023 здійснено транзакцію №214045147, якою на кредитну карту № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 20000.
Відповідно до п. 9.2. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов'язань за ним.
Згідно із п. 9.6 Договору, порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства електронним підписом в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленим Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідач не повернув кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена електронній формі.
Електронний договір укладається і використовується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не укладення договору не заслуговують на увагу суду, оскільки договір №6484574 від 22.03.2023 укладено відповідно до положень ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та їх прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Договір укладений в електронній формі ,є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦПК України ).
Щодо доводів апеляційної скарги щодо відступлення прав вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи доводиться, що кредитний договір було укладено 22.03.2023 року строком на 360 днів. Після закінчення строку дії договору мала місце заборгованість в загальній сумі 55820 грн, яка відповідно до укладеного договору факторингу від 14.02.2024 перейшла від первісного кредитора до позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Тобто останнє в порядку ст. 514 ЦК України набуло право вимоги в тому самому обсязі, який мав первісний кредитор.
Згідно наявної в матеріалах справи досудової вимоги від 30.08.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за укладеним нею кредитним договором та необхідністю сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Зважаючи на відсутність сплати заборгованості як первісному кредитору, так і новому, місцевий суд дійшов до правильного висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, яким є позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься уст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Частиною 1ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.
Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором від 22.032023 № 6484574, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інше зазначене в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до витягу реєстру боржників до Договору Факторингу №14,02/24-Ф від 14.02.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором №6484574 в загальній сумі 55820 грн, з яких: 20000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820 грн - сума заборгованості за відсотками.
Доводи апеляційної скарги, що наданий позивачем «Витяг з реєстру боржників» не містить підпису осіб, що уклали договір факторингу суперечить наданими позивачем доказами, а саме - Витягу з реєстру боржників.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року - без змін.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367,374,375,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді А.І. Дорош
В.П. Пікуль