Справа № 554/9793/25 Номер провадження 11-сс/814/630/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем судового засідання прокурора представників власника майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу представника власника майна- адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 23 липня 2025 року у кримінальному провадженні №62025170010000693,-
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив частково клопотання заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 та наклав арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження на автомобіль Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 , та ключі від нього, власником якого є ОСОБА_9 , - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. Також накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно:флеш-носій інформації біло-зеленого кольору Apacer; флеш-носій інформації Goodram 16 GB металевий (сірого кольору) з маркуванням E64D903482 2234 UUN2;флеш-носій інформації Goodram 32 GB USB 3.0., металевий; флеш-носій інформації Apacer 16 GB металевий з пластиковим елементом блакитного кольору з маркуванням: вАР16GAH111 142234317121; флеш-носій інформації чорного кольору Apacer без маркування.; флеш-носій інформації металевий з прозорим пластиковим елементом Apacer 32GB вAP32GAH111 192247218040.; флеш-носій інформації з гумовим чорним тримачем Apacer 16GB вАР16GAH118 142043120389.; флеш-носій інформації металевий з блакитним пластиковим елементом Apacer 32GB вАР32GAH111192332502431.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення, майна.
В апеляційній скарзі представник власника майна-адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити частково у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 , та ключі від нього, власником якого є ОСОБА_9 .
Вказує, що арешт на майно накладено необгрунтовано та з порушенням прав власника майна.
Стверджує, що останнім днем подачі клопотання до суду було 19.07.2025, однак зареєстровано клопотання прокурора судом лише 21.07.2025.
Зауважує, що вилучений автомобіль є особистою власністю ОСОБА_9 і не має жодного відношення до матеріалів кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про дату час та місце судового розгляду, в засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомляла.
Положеннями ч. 4 ст.405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів провадження, першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000693 від 26.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
Так, до першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві з першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла інформація щодо вчинення т.в.о. начальника відділення поліції №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366-2, 368-5 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 , який обіймає посаду т.в.о. начальника відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, щонайменше з 01.01.2024 спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 у цивільному шлюбі і має спільний побут з ОСОБА_9 , водночас останній не зазначив ОСОБА_9 у своїй щорічній декларації.
Разом із цим встановлено, що ОСОБА_11 протягом 2015-2025 набув активи (загальна вартість набутих активів - нерухомого та рухомого майна складає щонайменше 13 500 000 гривень), які оформлено на третіх осіб, та відносно яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійснення права розпорядження.
Так, 30.01.2025 ОСОБА_11 фактично придбав для власного користування автомобіль Lexus GX 460 (2016) н.з. НОМЕР_2 , право власності на який було оформлено на матір ОСОБА_11 - ОСОБА_12 . Орієнтовна середньо ринкова вартість складає 1240 000 грн.
До того ж, матір ОСОБА_11 - ОСОБА_12 є власником наступного майна: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,8 кв.м., вартістю 1 023 927 грн; квартири за адресою: АДРЕСА_3 , площею 80,1 кв.м., орієнтовною вартістю 4 498 000 грн; квартири за адресою: АДРЕСА_4 , орієнтовною вартістю 80 000 доларів США; земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:00:003:1028; земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:00:003:1125.
Окрім цього, між ОСОБА_12 та ПП «ЗакарпатІнвестБуд-1» укладено договір резервування майбутнього об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , площею 50,24 кв.м. Орієнтовна вартість складає 3 061 275 грн.
При цьому, офіційний дохід матері ОСОБА_11 - ОСОБА_12 з 2011 року по 4 квартал 2024 року складає 356 765 гривень, а дані щодо попередніх доходів відсутні.
Окрім цього, наявні відомості про придбання житлової квартири у АДРЕСА_6 , з гаражем, яку оформлено на батька ОСОБА_11 - ОСОБА_11 ..
Також, на батька ОСОБА_11 - ОСОБА_11 зареєстровані транспортні засоби.
При цьому, офіційний дохід батька ОСОБА_11 - з 1999 року по 4 квартал 2024 року складає 477 692 гривень, а дані щодо попередніх доходів відсутні.
Аналізом декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 та 2024 роки встановлено, що за звітний період у ОСОБА_11 , містяться грошові активи у розмірі: за 2023 рік: 350000 у готівковій формі; за 2024 рік: 5000 $ США у готівковій формі.
Відповідно до Відомостей із державного реєстру фізичних осіб - платників податків, про суми доходів, ОСОБА_11 у 2023 отримав офіційний дохід у розмірі 536972 грн, а у 2024 - у розмірі 494754 грн.
На виконання доручення слідчого, оперативним підрозділом встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення, може бути причетний т.в.о начальника відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 .
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави проведено обшук автомобіля Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 , під час якого вилучено вказаний автомобіль із ключем від нього, флеш-носій інформації біло-зеленого кольору Apacer, флеш-носій інформації Goodram 16 GB металевий(сірого кольору) з маркуванням E64D903482 2234 UUN2, флеш-носій інформації Goodram 32 GB USB 3.0., металевий, сірого кольору, флеш-носій інформації Apacer 16 GB металевий (сірого кольору) з пластиковим елементом блакитного кольору з маркуванням: вАР16GAH111 142234317121, флеш-носій інформації чорного кольору Apacer без маркування, флеш-носій інформації металевий (сірого кольору) з прозорим пластиковим елементом Apacer 32GB вAP32GAH111 192247218040, флеш-носій інформації з гумовим чорним тримачем Apacer 16GB вАР16GAH118 142043120389, флеш-носій інформації металевий (сірого кольору) з блакитним пластиковим елементом Apacer 32GB вАР32GAH111192332502431.
Вказаний транспортний засіб набутий у власність ОСОБА_9 17.05.2024, тобто у період спільного проживання із ОСОБА_11 .
Видатки на вказаний транспортний засіб не відображені ні в декларації ОСОБА_9 , ні в декларації ОСОБА_11 .
Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_13 вищевказані речі та документи визнано речовими доказами.
18.07.2025 заступник начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави з клопотанням про арешт майна.
23.07.2025 слідчий суддя задовольнив частково клопотання прокурора ОСОБА_10 та наклав арешт на вищеперераховане майно і колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Так в ході апеляційного перегляду було встановлено, що автомобіль Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 був набутий у власність ОСОБА_9 17.05.2024, що підтверджується договором дарування (а.с.175). Вказана інформація відображається також і у щорічній декларації ОСОБА_9 за 2024 рік (а.с. 28-38), що в свою чергу підтверджує, та не було заперечено стороною захисту під час апеляційного перегляду, про набуття вказаного автомобіля у власність під час спільного проживання ОСОБА_9 із ОСОБА_11 .
При цьому, відомості про вказаний транспортний засіб в декларації за 2024 рік ОСОБА_11 (а.с.16-27), який співмешкає з ОСОБА_9 , не відображені.
Одночасно з цим, під час апеляційного перегляду адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було повідомлено суду, що під час спільного проживання у ОСОБА_11 та ОСОБА_9 народилася дитина.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що автомобіль Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 відповідає критеріям ст.98 КПК України та правильно на даній стадії кримінального провадження визнаний речовим доказом.
Тобто, слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вказане вище майно, у зв'язку з чим доводи апелянта про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно є неспроможними.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи адвоката ОСОБА_7 щодо порушення судом прав власника майна, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки слідчий суддя наклав арешт на автомобіль лише з забороною на відчуження та розпорядження та при цьому не позбавивши власника майна права на користування вказаним майном.
Посилання сторони захисту про порушення прокурором строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна спростовуються матеріалами справи, а саме маркуванням Нової пошти про здійснення відправлення кореспонденції ОСОБА_13 19.07.2025 на адресу Октябрського районного суду м.Полтави, тобто у строки, передбачені, ч.5 ст.171 КПК України.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на автомобіль Audi Q7, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього, власником якого є ОСОБА_9 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не підтверджуються матеріалами справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 409 та ст.422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна-адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 23 липня 2025 року- без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4