Справа № 761/7805/24
Провадження № 2/761/5949/2024
30 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 77 196, 88 грн., судовий збір у розмірі 968, 96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи ОСОБА_2 - водія автомобіля «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП (18.08.2022 року), була застрахована у ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №212952357 від 18.07.2022 року, зі строком дії даного полісу з 19.07.2022 до 18.07.2023, франшиза - 0 гривень, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 160 000 гривень .
Позивач вважає, що Відповідачем було безпідставно та необґрунтовано завищено визначену вартість транспортного засобу у пошкодженому стані у розмірі 67 472,30 грн., у той час як за висновком експертизи, яку замовив Позивач, така вартість складає 11 145,40 грн.
Зазначає, що сума страхового відшкодування складає 147 916,97 грн., і розраховується наступним чином: 159 062,73 грн. - 11 145,40 грн. = 147 917,33 грн. Вважає, що Відповідачем лише частково було сплачено страхове відшкодування у сумі 70 720,45 грн., а тому Позивач має право на отримання від Відповідача доплати страхового відшкодування у сумі 77 196,88 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
04 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» виконано свої зобов'язання за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі. Також вважає висновок № 119-22В, виготовлений судовим експертом Вєлковим В.М., неналежним доказом
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі призначено експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року у справі відновлено провадження та призначено до розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак представником подано через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 18.08.2022 року о 12 год. 00 хв. в м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Дмитрівська, кут вул. Адмірала Холостякова, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW 3281», державний номерний знак НОМЕР_2 на перехресті з вул. Адмірала Холостякова, не надала перевагу в русі автомобілю «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з правого боку по вул. Адмірала Холостякова, та скоїла зіткнення з ним. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
На місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, інспектором поліції, було складно схему місця ДТП, де зафіксовано місце розташування транспортних засобів та вбачається, що внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 .
Відносно ОСОБА_2 інспектором Патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №025320 від 18.08.2022р. за ст.124 КУпАП, який був направлений до суду.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.09.2022р. по справі №946/6398/22, що набрала законної сили, ОСОБА_2 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та вирішено піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень. Дана постанова залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04.11.2022р.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи ОСОБА_2 - водія автомобіля «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП (18.08.2022 року), була застрахована у ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №212952357 від 18.07.2022 року, зі строком дії даного полісу з 19.07.2022 до 18.07.2023, франшиза - 0 гривень, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 160 000 гривень . Дана обставина підтверджується відповіддю ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» №4215427948/1 від 14.09.23р. (копія надається) на запит представника позивача, адвоката Рябко С.О.
18.08.2023 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» про настання 18.08.2023 р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 та «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_4 .
31.08.2022р. ОСОБА_1 надав ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» як страховику заяву про виплату страхового відшкодування та повідомлення про подію.
21.11.2022р. ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування у розмірі 70 720,45 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.04.2023 № MRUEKOUVJ24NE42E, а також відповіддю ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» № 4215427948/1 від 13.07.2023р. на запит адвоката №26/06/23 від 26.06.23р.
У відповіді № 4215427948/1 від 13.07.2023р. ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» зазначається, що розмір матеріального збитку визначався Страховиком на підставі Звіту № 38185 від 11.10.2022р., вартість відновлювального ремонту, згідно якого складає 291 915,44 грн, та перевищує ринкову вартість досліджуваного автомобіля (138 192,75грн ), а тому ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», відповідно п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ, транспортний засіб визнано конструктивно (тотально) знищеним.
Вартість транспортного засобу у пошкодженому стані ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» визначено у розмірі 67 472,30 грн.
Суму страхового відшкодування ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» розраховано наступним чином: 138 192,75 грн - 67 472,30 грн. = 70 720,45 грн .
21.11.2022 р. Страховиком на підставі прийнятого рішення було сплачено страхове відшкодування потерпілому на реквізити, зазначені в заяві в розмірі 70 720,45 грн., на підтвердження чого ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», про що складено Страховий акт/ наказ №4215427948/1, який був складений на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.10.22р. №38185, Акту огляду транспортного засобу від 27.09.2022р.
Представником Позивача було надіслано Відповідачу лист вих. № 17/11/23 від 17.11.2023 року (копія надається), до якого додано копію Висновку експерта, з вимогою щодо доплати суми страхового відшкодування, в якій зазначалось, що ОСОБА_1 вважає, що Страховиком було здійснено сплату страхового відшкодування не у повному обсязі, а лише частково у сумі 70 720,45 грн., а тому вимагав щоб Відповідач здійснив доплату суми страхового відшкодування.
Відповідачем на дану вимогу було надано відповідь Вих. № 4215427948/1 від 30.11.2023 (копія надається), в якій зазначено, що рішення щодо розміру страхового відшкодування залишається без змін, оскільки, розмір збитку та страхове відшкодування розраховане Відповідачем згідно умов чинного законодавства
Щодо розміру збитків внаслідок ДТП та суми страхового відшкодування.
ОСОБА_1 23.09.2022р. було ініційовано проведення експертизи для визначення вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу.
На вирішення дослідження, експерту ОСОБА_3 було поставлено наступні питання:
1. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року?
2. Яка ринкова вартість, з урахуванням аварійних пошкоджень, автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року?
За результатами експертизи, було видано Висновок експерта №119-22В від 05.12.2022р., в якому експерт зробив наступні висновки: «По першому питанню: Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022р. визначається рівною 159062,73 грн . (Сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят дві гривні 73 коп.). По другому питанню: Ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з урахуванням аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року, визначається рівною 11 145,40 грн . (Одинадцять тисяч сто сорок п'ять гривень 40 коп.)». Відповідно до Висновку експерта, вартість відновлювального ремонту, становить 305 512,08 грн. Отже, вартість матеріального збитку транспортного засобу, що належить Позивачу, складає 159 062,73 грн. Вартість транспортного засобу у пошкодженому стані (вартість після ДТП) визначено у розмірі 11 145,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі призначено експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи. Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено наступні питання:
1. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER реєстраційний номер НОМЕР_6 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року?
2. Яка ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_5 у пошкодженому стані, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року?
Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №24-5354 транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, р.н: НОМЕР_5 від 09.05.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER реєстраційний номер НОМЕР_6 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року складає 154 848, 00 грн., ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_5 у пошкодженому стані, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 18.08.2022 року, складає 23 160, 26 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року у справі відновлено провадження та призначено до розгляду.
21 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог.
Свою заяву обгрунтовує тим, що 22.05.2025 року до суду надійшов висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №24-5354 від 09.05.2025 року за результатами проведення судової транспортно товарознавчої експертизи.
Експертом було встановлено, що вартість матеріального збитку заподіяного ОСОБА_1 як власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_5 , становить 154 848,00 грн.
У зв'язку із тим, що розмір позовних вимог розраховувався з урахуванням вартості матеріального збитку автомобіля, згідно висновку експерта №119-22В від 05.12.2022р., відповідно до якого вона складала 159 062,73 грн., а також вартості автомобіля у пошкодженому стані у розмірі 11 145,40 грн., то наразі, після ознайомлення із зазначеним висновком, у ОСОБА_1 виникла необхідність зменшити розмір позовних вимог на суму різниці вартості матеріального збитку та вартості автомобіля в пошкодженому стані за висновком судового експерта №24-5354 від 09.05.2025 року та висновком експерта №119-22В від 05.12.2022р.
Таким чином, з урахуванням висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №24-5354 від 09.05.2025 року, вартість матеріального збитку транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , складає 154 848,00 грн. Вартість транспортного засобу у пошкодженому стані (вартість після ДТП) визначено у розмірі 23 160,26 грн.
Отже, сума страхового відшкодування складає 131687,74 грн., розрахована наступним чином: 154 848,00 грн. - 23 160,26 грн. = 131 687,74 грн.
Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» частково було сплачено страхове відшкодування у сумі 70 720,45 грн., то ОСОБА_1 має право вимагати, а ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» зобов'язується доплатити страхове відшкодування у розмірі 60 967,29 грн., що розраховано наступним чином: 131 687,74 грн. (сума страхового відшкодування) - 70 720,45 (частково сплачене Відповідачем страхове відшкодування) = 60 967,29 грн.
Таким чином, розмір позовних вимог підлягає зменшенню з суми стягнення 77 196, 88 грн. до 60 967,29 грн.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17)
Крім того, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 дійшов до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням».
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу витрати на проведення експертизи.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 60 967,29 грн.грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533.
Повний текст рішення виготовлений 30 вересня 2025 року.
Суддя: