Справа № 761/33995/24
Провадження № 2/761/2947/2025
(Заочне)
30 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулося з позовною заявою Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 27.12.1982 №418 була включена до числа службових жилих приміщень райжитлоуправління. На підставі рішення комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 24.01.1983 №20 службова квартира була надана ОСОБА_5 на час її роботи двірником. Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.06.2019 №1116 «Про Прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва -рухомого майна», квартиру АДРЕСА_2 було прийнято комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Як зазначає позивач, що на даний час в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані чотири особи, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але згідно актів обстеження квартири, вищевказані особи не проживають та мають заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Враховуючи вищевикладене, вирішити дане питання мирним шляхом позивач не може, оскільки йому не відоме місце перебування відповідачів, а тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушений прав.
16.09.2024 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-244 від 25.02.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою судді від 26.02.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
31.07.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову, а саме вилучити з учасників справи - відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 06.08.2025 року клопотання представника позивача було задоволено, а також закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідачі не з'явилися, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідачів.
Враховуючи те, що відповідачі у встановлений строк відзив на позовну заяву не надали, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 27.12.1982 №418 квартира АДРЕСА_2 була включена до числа службових жилих приміщень райжитлоуправління.
Рішення № 20 виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 24.01.1983, ОСОБА_5 на час її роботи двірником ЖЕК-410 надано службове житлове приміщення, окрему двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та посвідчення на 4 особи: на неї, її чоловіка ОСОБА_6 , дочку ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 .
У подальшому розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження. Так, додатком 10 таблиці 5 Житлове господарство п. 1466 будинок АДРЕСА_4 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
У вересні 2017 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_11 в особі опікуна ОСОБА_12 про визнання недійсним договору та витребування майна.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі №761/46256/16-ц позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5 , що укладений 14.08.1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , та зареєстрований на товарній будівельно- паливній біржі Українська біржа». Витребувано від ОСОБА_14 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 29,40 кв.м. Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва залишено без змін.
Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.06.2019 №1116 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва -рухомого майна», квартиру АДРЕСА_2 було прийнято комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно ст. 58 ЦПК України встановлено, що держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє керівник або представник.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація є органом державної влади, що діє згідно з Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та реалізує окремі делеговані йому повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації №121 від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень».
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва на даний час в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані чотири особи, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 20.11.1998), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 20.12.2000), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (з 17.09.2009) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 22.12.2009).
Інформація про виключення квартири з числа службових жилих приміщень у відділі обліку та розподілу житлової площі Шевченківської талонної в місті Києві державної адміністрації відсутня.
Згідно листа Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 188 від 08.04.2024 року надано відповідь, що згідно з архівними даними квартира АДРЕСА_2 не приватизована.
Відповідно до Акту обстеження квартири АДРЕСА_2 , затвердженого Директором ТОВ «Імпульс» від 26.01.2024, було встановлено, що на момент обстеження 24.01.2024р., 13.06.2024р., 17.06.2024р. та 20.06.2024р. двері квартири АДРЕСА_2 комісії не відчинили, квартиру було опечатано.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У частині третій статті 71 ЖК України наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців. Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі по справі більше 6 місяців не проживають у спірній квартирі.
Відповідно до програмно-апаратного комплексу «Єдина система автоматичного нарахування», нарахування житлово-комунальних послуг за вищевказаною адресою здійснюється за особовим рахунком відкритим на ОСОБА_5 , заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової територій станом на 01.03.2024р. становить 5 277,58 гри.
Відповідачі будь яких заяв про причини не проживання у квартирі АДРЕСА_2 до обслуговуючої організації не надавали. Місце свого перебування не повідомляли.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 ., оскільки вони не проживають в спірній квартирі понад шість місяців, комунальних послуг не сплачують.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 64,71,72, ЖК УРСР, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37405111) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028 грн. у рівних долях, тобто по 1514,00 грн. з кожного відповідача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
30 вересня 2025 року