м. Вінниця
01 жовтня 2025 р. Справа № 120/2405/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області протиправно прийнято рішення від 24 січня 2025 року №024550006415 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.03.2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., встановленого на 01.01.2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Ухвалою від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав не належного визначення складу відповідачів.
Ухвалою від 31.03.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
21.03.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулось.
18.04.2025 позивачем до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
Відповідач 2 правом надання відзиву не скористався.
Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання, як суддя у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 120/5660/24, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області видано довідку № 4-35/0684 від 13.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В даній довідці визначено, що суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 145344 грн., зокрема, посадовий оклад - 90840 грн., доплата за вислугу років - 54504,00 грн.
17.01.2025 позивач звернулась на адресу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 4-35/0684 виданої 13.12.2024 ТУ ДСА.
Як свідчать матеріали справи, подана позивачем заява була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області.
За результатом розгляду такої заяви прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області рішення від 24.01.2025 за № 024550006415, яким позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення відповідачем мотивоване тим, що згідно пункту І частини 3 статті 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Для здійснення перерахунку заявниця надала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4-35/0684 від 13.12.2024 видану ТУ ДСА у Вінницькій області.
Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи, управлінням встановлено, що здійснити перерахунок пенсії відповідно до наданих документів немає законних підстав, оскільки довідка видана в супереч ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет" за 2024 рік, однак, станом на 01.01.2025 року перерахунки у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди державним бюджетом не передбачено, а тому, і відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, предметом спірних у даній справі правовідносин є наявність правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру суддівської винагороди станом на 01.01.2024, визначеної із застосуванням при розрахунку посадового окладу прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 4 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч. 2 ст. 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 35 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Вказане свідчить, що стаття 135 Закон №1402-VIII встановлює залежність базового розміру посадового окладу судді місцевого суду від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, має своїм наслідком збільшення базового розміру посадового окладу судді, тобто фактичне збільшення розміру суддівської винагороди, а останнє, у свою чергу, є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
У спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначаючи при цьому про відсутність правових підстав для проведення такого перерахунку.
Надаючи правову оцінку прийнятому рішенню, суд враховує наступне.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум", відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривні (абзац 4), а прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні (абзац 5).
Отже правовими нормами Законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, наведені приписи вказаних законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Суд зазначає, що питання наявності підстав для застосування при розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", тобто прожиткового мінімуму в розмірі 3028 гривні, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правовий висновок:
"Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
З огляду на вищезазначене, та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 відступила від попередніх висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, та зазначила, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то суд вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними до даної справи.
Відтак, при вирішенні даного спору суд, керуючись приписами статті 242 КАС України, враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 та констатує, що з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який у свою чергу враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме в розмірі 2102,00 гривень.
Таким чином, виходячи з наведених положень Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" та висновків щодо їх застосування, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, змін із 01.01.2024 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за рахунок підвищення посадового окладу, не відбулося.
Разом з тим, у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 13.12.2024 за № 4-35/0684 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої позивач просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, суддівська винагорода станом на 01.01.2024 була обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, а не в розмірі 2102,00 гривень, як це передбачено абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Крім того, зі змісту довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 13.12.2024 за № 4-35/0684 вбачається, що вона була складена на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/5660/24, у якому застосовано висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21. Однак, як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 відступила від висновків, вказаних у постанові від 13.09.2023 по справі № 240/44080/21.
Вказане свідчить, що зазначений в довідці від 13.12.2024 за № 4-35/0684 розмір суддівської винагороди визначений з недотриманням вимог законодавства.
Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривень, як це визначено абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а також враховуючи те, що з 01.01.2024 не відбулося зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи вказані обставини суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 24.01.2025 за № 024550006415 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 13.12.2024 за № 4-35/0684, в якій суддівська винагорода станом на 01.01.2024 була визначена із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відмінного від 3028,00 гривень, є правомірним, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди, а саме посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривень відсутні.
Аналогічні висновки вказані в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №560/14584/24, Першого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №200/1180/25, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №400/9809/24, Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 160/34386/24, прийнятих за результатами розгляду подібних спірних правовідносин.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення суду сформовано: 01.10.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна