м. Вінниця
01 жовтня 2025 р. Справа № 120/16891/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21 січня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до приписів Закону України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 17 квітня 2024 року № 025550005730 позивачці відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця з огляду на відсутність у неї 20 років стажу на посадах, що відносяться до посад державної служби.
Водночас позивачка вважає, що прийняте пенсійним органом рішення є протиправним, оскільки таке не відповідає приписам Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
За таких обставин позивачка звернулася з цією позовною заявою щодо скасування рішення пенсійного органу та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Ухвалою від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, що містить позов, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
10 січня 2025 року на виконання вимог ухвали від 23 грудня 2024 року позивачкою подано до суду заяву, у якій просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення та продовжено позивачці строк для усунення недоліків, що містить позов, до 07 лютого 2025 року.
06 лютого 2025 року позивачкою подано до суду заяву, у якій просить відкрити провадження в адміністративній справі. В обґрунтування поданої заяви позивачка зазначила, що строк звернення до суду нею не пропущено, оскільки у відповідь на заяву від 03 липня 2024 року вона отримала оскаржуване у цій справі рішення лише 30 липня 2024 року. Водночас позовну заяву до Вінницького окружного адміністративного суду нею подано 02 грудня 2024 року, тобто позов нею подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. За таких обставин позивачка вважає, що строк звернення до суду із цим позовом нею не пропущено, а тому просить відкрити провадження у цій адміністративній справі.
Ухвалою від 31 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
19 та 24 березня 2025 року від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що позивачка перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21 січня 2024 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Представники відповідачів вказали, що відповідно до трудової книжки стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби станом на 01 травня 2016 року складає 19 років 05 місяців 10 днів. При цьому станом на 01 травня 2016 року позивачка не перебувала на посадах державної служби. Відтак, враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивачка не займала посаду державної служби та не має стажу роботи на посадах державної служби 20 років, а тому відсутні підстави для переведення позивачки на пенсію за Законом України «Про державну службу».
За наведених обставин, на переконання представників відповідачів, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29 січня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення її з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до приписів Закону України "Про державну службу".
За принципом екстериторіальності розгляд поданої заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, яке рішенням від 17 квітня 2024 року № 025550005730 відмовило позивачці у переведенні на пенсію державного службовця з огляду на відсутність у неї 20 років стажу на посадах, що відносяться до посад державної служби. При цьому зі змісту рішення слідує, що стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 19 років 05 місяців 10 днів.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей, а також на тому, що за наявності економічних та інших передумов розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги мають бути своєчасно індексовані та/або перераховані.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII).
При цьому відповідно до пункту 2 розділу ХІ Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Зокрема, пунктом 12 розділу XI Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.
При цьому для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17 та ряду інших.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує, що ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку, станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді секретаря суду, тобто на посаді, віднесеній до посад державних службовців, та мала стаж державної служби понад 10 років (як зазначено в оскаржуваному рішенні такий стаж становив 19 років 05 місяців 10 днів), а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
У зв'язку із викладеним суд вважає, що позивачка набула право на переведення з пенсії за віком, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві є протиправним.
Відтак за наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 17 квітня 2024 року № 025550005730, а також зобов'язання пенсійний орган перевести позивачкуз 29 січня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Визначаючись із тим, який саме пенсійний орган повинен перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, суд враховує те, що розгляд поданої нею заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві і саме рішенням цього пенсійного органу відмовлено в переведенні позивачки на відповідну пенсію, а тому саме Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві і слід зобов'язати перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
З огляду на викладене вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити відповідний перерахунок пенсі позивачки не підлягає задоволенню за наведених вище підстав.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 02 грудня 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 025550005730 від 17 квітня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 29 січня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , перевівши її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, та здійснити виплату такої з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368)
Рішення суду в повному обсязі складено 01.10.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович