м. Вінниця
01 жовтня 2025 р. Справа № 127/13228/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області матеріали позовної заяви передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
Після надходження справи до Вінницького окружного адміністративного суду, автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 КАС України визначено головуючого суддю по справі - Свентуха Віталія Михайловича.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 13.01.2025 року по 04.02.2025 року отримувала пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 05.02.2025 року, на підставі поданої заяви, позивачу було призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.
Позивач не погоджується з розміром призначеної пенсії в разі втрати годувальника, оскільки, на її переконання, під час її обчислення відповідачем не було враховано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-а-395 від 02.02.2007 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №127/20438/13-а від 21.08.2014 року.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Частиною дев'ятнадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
При цьому, судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці №2-а-83-11 від 02 березня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці здійснити з 24.12.2008 року перерахунок пенсії з урахуванням виплачених ОСОБА_2 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.02.2007 року по справі №2-а-395 щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, що передбачена Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 року та надбавки за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 року, а також виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням пенсії.
На виконання вказаної постанови, розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 12.06.2012 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 24.12.2008 склав 16391,55 грн. З 01.12.2009 року пенсію обчислено з середньомісячного заробітку 17708,16 грн.
Крім того, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду №127/20438/13-а від 21 серпня 2014 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці проводити ОСОБА_2 нарахування пенсії із врахуванням положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розрахунку 90 % від середнього заробітку із застосуванням коригування середньомісячного заробітку коефіцієнта 1.51, а також із врахуванням підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, починаючи з 28.02.2013 року з урахуванням встановленого індексу інфляції.
На виконання цієї постанови розпорядженням від 21.12.2014 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_2 був визначений у розмірі 18 909,15 грн.
Разом із тим, пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 була призначена виходячи з середнього заробітку 15353,27 грн.
Таким чином, суд встановив, що при визначенні розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідачем не були враховані постанови Замостянського районного суду м. Вінниці №2-а-83-11 від 02 березня 2011 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду №127/20438/13-а від 21 серпня 2014 року, якими прямо визначено порядок обчислення пенсії ОСОБА_2 із застосуванням відповідних надбавок та коефіцієнтів коригування.
У відповідності до частини 2 статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
На переконання суду, призначивши пенсію позивачу виходячи із заниженого показника середньомісячного заробітку (15353,27 грн.), замість фактично встановленого судовими рішеннями розміру (18909,15 грн.), відповідач діяв усупереч вимогам Конституції України та вийшов за межі своїх повноважень.
Такі дії свідчать про протиправне невиконання судових рішень та безпідставне зменшення розміру пенсії позивача.
Суд також бере до уваги, що неврахування вказаних судових рішень фактично призвело до зменшення гарантованого розміру пенсійних виплат позивачу, що порушує її конституційні права, гарантовані статтею 46 Конституції України, а також суперечить положенням статті 3 Конституції України, відповідно до якої утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника без урахування судових рішень, які набрали законної сили, є протиправними, а розмір призначеної пенсії підлягає перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства та зазначених судових актів.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача, суд виходить із наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії, у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від середнього заробітку 15353,27 грн. та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу з 05.02.2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, в зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн.
Стосовно позовних вимог в частині виплати заборгованої суми з 05.02.2025 року, суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В даному випадку, вимоги про зобов'язання виплатити заборговану суму з 05.02.2025 року, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем ще не проведено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 807,47 грн. (2/3 задоволених вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії, у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від середнього заробітку 15353,27 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 05.02.2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, в зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн. та провести виплати з урахуванням отриманих сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 807,47 грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Свентух Віталій Михайлович