Справа № 758/5224/25
14 квітня 2025 року суддя Подільського районного суду міста Києва Блащук А.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 4 роти 2 батальйону, 1 полку управління поліції м. Києва Савіцького Богдана Ігоровича про відміну накладеного штрафу,-
На адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 4 роти 2 батальйону, 1 полку управління поліції м. Києва Савіцького Богдана Ігоровича про відміну накладеного штрафу.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 60, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається: найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; ім'я позивача, його адреса, ім'я відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи , поштова адреса; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Крім того, в позовній заяві має бути зазначено ціну позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У ч. 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року (зі змінами) (Закон № 3674-VI).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 розглядалося питання сплати судового збору у випадку оскарження постанови районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 зазначено «відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону № 3674-VI).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить».
У справі, що розглядається, адміністративне стягнення стосовно позивача було накладено на підставі постанови, винесеної суб'єктом владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не судом (суддею).
Таким чином, позивач помилково вважає, що за подання адміністративного позову з приводу оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляння ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу на необхідність розмежування справ щодо накладення адміністративного стягнення судом та справ з приводу оскарження до суду постанов про накладення адміністративного стягнення.
У справах про накладення адміністративного стягнення підлягають застосуванню Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ставка судового збору визначена п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
Водночас, порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення шляхом подання адміністративного позову визначений нормами КАС України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 грн.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить».
У справі, що розглядається, адміністративне стягнення стосовно ОСОБА_1 було накладено на підставі постанови, винесеної суб'єктом владних повноважень, а не судом (суддею).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам ст. 288 КУпАП кореспондують положення підп. 2 ч. 1 ст. 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також ст. 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень вбачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
Відповідно до частини першої ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Згідно з п. 1 ч. 3 Закону № 3674-VI ставка судового збору у разі подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»
№ 4059-IX від 19 листопада 2024 року з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу становить 3 028 грн 00 коп.
Беручи до уваги наведене, ставка судового збору за звернення з цим позовом складає
3 028*0,4=1211 грн 20 коп.
З реквізитами для сплати судового збору можна ознайомитись за посиланням: https://pd.ki.court.gov.ua/sud2607/gromadyanam/rs/.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду з вимогою про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, тоді як скарга - це звернення до суб'єкта владних повноважень з метою оскарження його рішення, дії чи бездіяльності. Іншими словами, позов подається до суду, а скарга - до органу, який ухвалив рішення чи вчинив дію.
Якщо громадянин вважає, що рішення органу влади про накладення штрафу є незаконним, він може подати адміністративний позов до суду з вимогою скасувати це рішення або подати скаргу на це рішення до органу, що його ухвалив.
Важливо розрізняти ці поняття, оскільки від цього залежить вибір відповідного способу захисту своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи заявником подано до Подільського районного суду м. Києва скаргу на постанову серії ЕНА №4412554 від 02.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 288 КУпАП скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян»).
Адміністративний позов і скарга - це різні засоби захисту прав у публічно-правових відносинах де перший подається до суду, а друга - як правило, позасудово.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду з метою захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень, допущених суб'єктом владних повноважень. Позов подається у письмовій формі у вигляді позовної заяви. Він є підставою для відкриття провадження в адміністративній справі.
Скарга - це засіб позасудового оскарження, який може бути поданий до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування. За допомогою скарги особа намагається досягнути скасування рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. У разі відмови в задоволенні скарги, особа може звернутися до суду з адміністративним позовом.
На підставі викладеного ОСОБА_1 необхідно виправити вказаний недолік шляхом подання позовної заяви у новій редакції з дотриманням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.
Крім того, аналізуючи постанову Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі № 742/2298/17, слід дійти висновку, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу.
Зокрема, використання формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного контролю», розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах і від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Таким чином, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 122.
Слід звернути увагу, що визначення відповідача, предмета і підстав спору є правом позивача.
Таким чином позивачу необхідно визначити коло учасників які будуть брати участь у розгляді даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,-
Скаргу ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 4 роти 2 батальону, 1 полку управління поліції м. Києва Савіцького Богдана Ігоровича про відміну накладеного штрафу - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає її вимоги, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Блащук