печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33734/25-к
пр. 1-кс-29112/25
12 вересня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025100120000119 від 01.03.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме на: електронні ваги, які були вилучені 10.07.2025 під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна, ОСОБА_4 , у судове засідання не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
Від захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
У проваджені слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000119 від 01.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений час, але не пізніше лютого 2025 року, ОСОБА_4 , діючи у за попередньою змовою з ОСОБА_6 організували придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів та рослин на території м. Києва. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підшукували на території міста Києва осіб (покупців), які б придбали наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якої обмежено від 5 грам і більше. Реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, ОСОБА_4 запропонував раніше знайомому ОСОБА_7 придбати у нього наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якої обмежено.
25.02.2025, ОСОБА_7 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їх контролем.
Так, 07.04.2025 о 14 год 15 хв ОСОБА_4 , діючи у за попередньою змовою з ОСОБА_6 , запропонував ОСОБА_7 придбати у них наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 контактні дані ОСОБА_6 , який був заздалегідь обізнаний про умисел ОСОБА_4 та діючи за попередньою змовою з останнім підготував наркотичний засіб та рослину - канабіс для збуту ОСОБА_7
07.04.2025 о 16 год 02 хв, відповідно до попередньої домовленості між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Миколи Лаврухіна, буд. 7, за детальною інструкцією ОСОБА_6 щодо місцезнаходження наркотичного засобу, який у вказаному місці попередньо захований останнім, піднявся на 10 поверх та на батареї в жерстяній банці забрав пакет з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-25/21750-НЗПРАП від 10.04.2025 маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 5,81 г. та який згідно Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами) віднесено до списку 1 таблиці ІI «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», після чого ОСОБА_7 виконуючи інструкції ОСОБА_4 щодо оплати за наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якої обмежено перерахував через термінал Приватбанку грошові кошти у сумі 2100 гривень на банківську картку Приватбанк, яка належить ОСОБА_4 та яку останній надав ОСОБА_7 для оплати за канабіс, а саме 300 гривень за 1 грам наркотичного засобу.
Окрім цього, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підшукували на території міста Києва осіб (покупців), які б придбали наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якої обмежено від 5 грам і більше. Реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, ОСОБА_4 повторно запропонував раніше знайомому ОСОБА_7 придбати у нього наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якого обмежено.
Відповідно до досягнутої домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , 17.04.2025 приблизно о 12 год 45 хв ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, прибув на раніше вказане ОСОБА_4 місце, за місцем проживання ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному місці та вказаний час ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілися біля під'їзду та піднялися на 10 поверх за вказаною адресою, після чого, діючи з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на незаконний збут наркотичних засобів, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 паперовий згорток з наркотичним засобом обіг якого обмежено - канабіс, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-25/25377-НЗПРАП від 08.05.2025 маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 6,98 г. та який згідно Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами) віднесено до списку 1 таблиці ІI «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», після чого ОСОБА_4 передав вказаний паперовий згорток ОСОБА_7 та отримав від останнього грошові кошти у розмірі 3000 гривень, а саме 300 гривень за 1 грам наркотичного засобу - канабіс.
Окрім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, близько 11 год. 10.07.2025 ОСОБА_4 , діючи повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, домовившись з ОСОБА_9 , який діяв під контролем органу досудового розслідування, про збут наркотичного засобу та рослини - канабіс, перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини 63-А, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою особистого збагачення, збув ОСОБА_9 наркотичний засіб та рослину - канабіс, обіг якого обмежено, внаслідок чого отримав грошову винагороду у розмірі 18 тисяч гривень.
Одразу після цього ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України.
Водночас, відповідно до рапорту головного оперуповноваженого-інспектора ДВБ НП України ОСОБА_10 , в ході оперативного супроводження кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовував наркотичні засоби з приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає його дівчина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначене дало підстави вважати, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , можуть зберігатися наркотичні речовини або інші предмети та речі, що можуть мати значення у кримінальному провадженні та доводити факт або обставини вчинених кримінальних правопорушень.
Крім того, після затримання ОСОБА_4 існувала реальна загроза знищення наркотичних засобів або інших предметів та речей, що мають відношення до вчинених кримінальних правопорушень, з метою приховування факту їх вчинення.
У зв'язку з викладеним, з метою збереження майна, зокрема предметів, речей та речовин, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_12 10.07.2025 в період часу з 13:22 год. до 15:08 год. проведено невідкладний обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де періодично проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у приміщенні квартири розташованої адресою: АДРЕСА_1 .
Під час вищевказаного обшуку було виявлено та вилучено електронні ваги та полімерний згорток з подрібненою речовиною рослинного походження.
Постановою слідчого від 10.07.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2025 у справі № 757/33735/25-к надано старшому слідчому в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 62025100120000119 від 01.03.2025 дозвіл на проведення обшуку житла, що за адресою: АДРЕСА_3 права власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , з метою виявлення та вилучення електронних вагів та полімерного згортку з подрібненою речовиною рослинного походження у зв'язку з невідкладним випадком, пов'язаним із врятуванням майна та збереження речових доказів.
Клопотання про арешт майна направлено до суду 11.07.2025 рекомендованим листом за № 0411200197445.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя, з огляду на фабулу кримінального провадження, дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучені ваги відповідають ознакам речового доказу, а тому підлягають арешту з метою забезпечення їх збереження.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку, передбаченому ст. 174 КПК.
Клопотання є мотивованим, а тому підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62025100120000119 від 01.03.2025 на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: електронні ваги, які було вилучено 10.07.2025 під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_14