печерський районний суд міста києва
Справа № 757/112/25-к
пр. 1-кс-112/25
16 січня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62024100120001006 від ІНФОРМАЦІЯ_2,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене 29.12.2024 в ході проведення огляду в приміщенні «Київського слідчого ізолятора», за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, в рамках кримінального провадження № 62024100120001006 від ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримував.
Представник ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Не заперечував проти його задоволення.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62024100120001006 від ІНФОРМАЦІЯ_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 139 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.12.2024 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, надійшла заява ОСОБА_5 , про те, що 22.12.2024 в ДУ «Київський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за невстановлених на даний час обставин, отримав тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма, перелом ребер грудної клітини, крововилив в мозок, множинні гематоми голови.
Після чого службовими особами ДУ «Київський слідчий ізолятор» безпідставно, шляхом спотворення об'єктивних відомостей, прийнято рішення про поміщення ОСОБА_6 до приміщення камерного типу (карцеру), тим самим завідомо залишили ОСОБА_6 , який перебував в небезпечному для життя стані, без допомоги.
Тим часом медичні представники Центру охорони здоров'я ДВКС України попри наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 і достатність підстав вважати, що останній потребує невідкладної медичної допомоги, роблять висновок про можливість утримання останнього в карцері та надають відповідний письмовий висновок.
23.12.2024 о 11 год. 56 хв. ОСОБА_6 був доставлений працівниками відділення ЕМД№6 до КНП «KMKJI ШМД», що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (діагноз: тяжка ЗЧМТ, тяжкий забій головного мозку, закрита травма грудної клітини, перелом ребер зліва, забій легень, забій серця).
На даний час органом досудового розслідування встановлюється можлива причетність працівників ДУ «Київський слідчий ізолятор» та працівників ЦОЗ ДКВС України до вчинення кримінального правопорушення, що полягало у залишенні в небезпеці ОСОБА_6 , що спричинило смерть особи працівниками ДУ «Київськи слідчий ізолятор» та ненадання без поважних причин допомоги хворому медичними працівниками ЦОЗ ДКВС України, що спричинили смерть особи.
29.12.2024 першим заступником начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення слідчими Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві огляду усіх приміщень ДУ «Київський слідчий ізолятор», за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
При проведенні огляду за вказаною адресою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» виявлено та вилучено наступні документи:
- оригінал рапорту щодо продовження перевірки порушень режиму тримання від 26.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал висновку лікаря (фельдшера) про стан здоров'я особи, яка поміщується у карцер від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал постанови про тимчасову ізоляцію до 24 годин ув'язненого (засудженого) в окрему камеру від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал рапорту № 115 від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал рапорту від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал акту від 22.12.2024, на 1 аркуші.
Постановою слідчого від 30.12.2024 вилучена в ході огляду медична карта відповідно до ст. 98 КПК України визнана речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Огляд проведено 29.12.2024.
Клопотання про накладення арешту на майно направлено до суду рекомендованим листом 30.12.2024, тобто у строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Отже, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Наведене у сукупності свідчить про наявність у вилученого майна ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи думку сторін, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62024100120001006 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на майно, вилучене 29.12.2024 в ході проведення огляду в ДУ «Київський слідчий ізолятор» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, а саме:
- оригінал рапорту щодо продовження перевірки порушень режиму тримання від 26.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал висновку лікаря (фельдшера) про стан здоров'я особи, яка поміщується у карцер від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал постанови про тимчасову ізоляцію до 24 годин ув'язненого (засудженого) в окрему камеру від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал рапорту № 115 від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал рапорту від 22.12.2024, на 1 аркуші;
- оригінал акту від 22.12.2024, на 1 аркуші.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_7