Справа №:755/1236/24
Провадження №: 2/755/1820/24
"26" вересня 2024 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді САВЛУК Т.В., секретаря Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники відповідача - адвокати Стовбун О.Й., Подольський А.Ю.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, - Тверська Інесса Володимирівна, - не з'явилася,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з вимогою: «Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:63433898 від 14.02.2022 13:45:42, що винесено приватним нотаріусом Тверською Інессою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, номер свідоцтва № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 49, оф.1, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 75,2 кв.м, житлова площа (кв.м): 48,1, за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: 03150, м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100».
20 лютого 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
21 лютого 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року скасовано та прийнято нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження 03150 м. Київ вул. Велика Васильківська, 100) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63433898 від 14 лютого 2022 року 13:45:42, що винесено приватним нотаріусом Тверською Інессою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, номер свідоцтва НОМЕР_1 , 01030, м. Київ вул. Б. Хмельницького, 49 оф. 1, з внесенням такої заборони до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 травня 1998 року. Вказана квартира була предметом договору іпотеки, укладеним 30 березня 2006 року з АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (в подальшому АТ «Сенс Банк») в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30 березня 2006 року, укладеним банком з ОСОБА_2 05 липня 2021 року позивач отримав від АТ «Альфа-Банк» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Разом із тим, строк звернення стягнення на предмет іпотеки на даний час закінчився, крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї квартири. Однак, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно він дізнався, що відповідачем було здійснено реєстраційні дії, а саме відчуження квартири АДРЕСА_1 . Вказував, що за умовами іпотечного договору від 30 березня 2006 року не передбачено умов та порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі прав власності іпотекодержателю. Укладаючи договір, ОСОБА_1 не погоджував з банком умови про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності в порядку реєстрації такого права державним реєстратором. Відтак, згідно з умовами іпотечного договору позивач надавав згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог.
Представник відповідача - адвокат Подольський А.Ю. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що банк дотримався всіх вимог законодавства звертаючи стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, правом подати письмові пояснення щодо предмета спору з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не скористалися.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 13 травня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2045.
30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту про надання невідновлювальної кредитної лінії №028/25-99 в межах максимального ліміту заборгованості до 35 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 березня 2013 року.
30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (з майновим поручителем) №028/15-120, за реєстровим № 1918, за яким позивач є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №028/25-99 від 30 березня 2006 року. Предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору дарування, засвідченого 13 травня 1998 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., за реєстраційним № 2045, та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 17 лютого 1995 року за реєстровим № 5095, заставною вартістю предмета іпотеки - 455 712,00 грн.
Підстави та способи звернення стягнення на предмет іпотеки визначені у статті 4 іпотечного договору № 028/15-120 від 30 березня 2006 року.
За змістом п. 4.1. іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки.
Згідно з п. 4.5. іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки одним із наступних способів: п.4.5.1. на підставі рішення суду, або; п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або; п. 4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статті 38 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Одночасно з посвідченням іпотечного договору № 028/15-120 від 30 березня 2006 року Онищенко В.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна до повернення суми кредиту у повному обсязі та припинення дії іпотечного договору, яка зареєстрована в реєстрі за № 1919/25.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року у справі № 22-ц/796/8511/2016 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 028/25-99 від 30 березня 2006 року; у задоволенні позову банку відмовлено.
За змістом наявної в матеріалах справи копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, встановленого ст. 38 Закону України «Про іпотеку», датованого 17 червня 2021 року, що адресувалось відповідачем на ім'я позивача і третьої особи у справі, банк повідомив, що внаслідок реорганізації АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. У цьому повідомленні новий кредитор вимагав в 30-денний строк з дня отримання вимоги усунути порушення умов договору кредиту від 30 березня 2006 року та погасити заборгованість перед банком в розмірі 22655,08 доларів США. Також банк попередив, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості, банк, відповідно до вимог діючого законодавства, зверне стягнення на майно, що було передане в іпотеку, шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», в рахунок виконання основного зобов'язання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у цивільній справі № 755/11468/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання договору іпотеки, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 13 травня 1998 року за реєстровим № 2045.
Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 30 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року № 755/11468/21 про забезпечення позову.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих шляхом повного доступу, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, у цивільній справі № 755/11468/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання договору іпотеки №028/15-120 від 30 березня 2006 року; скасовані застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 13 травня 1998 року за реєстровим номером 2045.
Згідно з інформаційною довідкою № 301803214 від 31 травня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., 09 лютого 2022 року 11:24:52 здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 2581233280000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, підстава для державної реєстрації: Іпотечний договір № 028/15-120, серія та номер: 1918, виданий 30 березня 2006 року, видавник: ПНКМНО Онищенко В.С.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63433898 від 14 лютого 2022 року 13:45:42, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Отже, іпотека є особливим видом застави, за яким виконання зобов'язань забезпечується виключно нерухомим майном. Іпотека регулюється не лише загальним законодавством - ЦК України, Законом України «Про заставу», а й спеціальним - Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У частині першій статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У частинах першій, третій статті 33 цього Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що договір про задоволенні вимог іпотекодержателя між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладався.
Однак у пункті 1.11 іпотечного договору сторони погодили, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає згідно з чинним законодавством України заборону відчуження предмета іпотеки.
За змістом пунктів 2.4.3, 2.4.4 іпотечного договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання Іпотекодавцем хоча б одного зі своїх обов'язків згідно з пунктами 2.1.1-2.1.10 цього договору, має право вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов'язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, відповідно до чинного законодавства України забезпечити свої забезпечені іпотекою вимоги; у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України (пункти 2.4.6, 2.4.7 іпотечного договору).
У пунктах 4.1, 4.5 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Зазначені вище пункти іпотечного договору містять відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.
Отже, на підставі іпотечного договору, яке містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, 14 лютого 2022 року державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) за АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовлено.
Застосовані ухвалою суду від 25 липня 2022 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «Альфа-Банк», на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2022 року, індексний номер: 63433898, - скасовано.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення, розглядаючи дану справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивача є: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2022 року, індексний номер: 63433898 від 14 лютого 2022 року, а вимоги позивача про визнання протиправним вказаного рішення державного реєстратора, а також скасування запису про право власності № 46683051 від 09 лютого 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки такий обраний позивачем спосіб захисту про скасування записів про право власності є неефективним та таким, що на час ухвалення рішення суду не передбачений законом у чинній редакції.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелічено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В цій статті встановлено загальне правило про недопустимість проведення державної реєстрації права власності за наявності зареєстрованого обтяження (п. 6 ч. 1); виняток із загального правила (ч. 4), коли державна реєстрація здійснюється навіть за наявності зареєстрованого обтяження.
До таких винятків, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належить державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Отже, наявність заборони вчинення реєстраційних дій що спірного нерухомого майна на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у справі № 755/ 11468/21, на виконання якої державним виконавцем 30 липня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, відповідно до наведених вище положень п. 7 ч. 4 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не могла бути перешкодою для реалізації прав іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з цим, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так, у п.п. 6, 7 Порядку № 1127, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Згідно із п. 18, 23 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З урахуванням вищевикладеного, обов'язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Аналіз матеріалів свідчить, що банком на адресу позивача та на адресу третьої особи направлено повідомлення-вимогу від 17 червня 2021 року про обов'язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання - звернення стягнення на майно шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», в рахунок виконання основного зобов'язання.
Проте, відповідно до матеріалів справи, задоволення забезпеченої іпотекою вимоги іпотекодержателя відбулось в інший спосіб, ніж викладений у письмовій вимозі від 17 червня 2021 року, - шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки, тобто у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Суд вважає, що вказані обставини виключали можливість проведення державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій, а відтак наявними були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 15, 16, 509, 546, 575, 577, 589 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, статтями 2, 4, 10, 11, 81, 89, 174-179, 209, 247, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - задовольнити.
Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 63433898 від 14 лютого 2022 року 13:45:42, винесено приватним нотаріусом Тверською Інессою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ, номер свідоцтва № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49, оф.1, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м):75.2, житлова площа (кв.м):48.1, за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код. ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження:03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Сторони цивільного процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 23494714, юридична адреса - місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.