ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13382/25
провадження № 1-кп/753/1890/25
"01" жовтня 2025 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025100020002169 від 02.06.2025 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарськ-Волинський Володаро-Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, працюючого водієм-експедитором ТОВ «ТК Гранд-Тайм», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
встановив:
02 червня 2025 о 05-й годині 00 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 перебували за адресою: АДРЕСА_3 де вживали спиртні напої. В ході розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник конфлікт на побутовому ґрунті.
Цього ж дня, о 05-й годині 45 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 8 за повідомленням по лінії «102» про бійку в квартирі прибув екіпаж патруля «Рубін» Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції у складі поліцейського ОСОБА_9 та інспектора ОСОБА_10 , яких зустрів ОСОБА_7 .
Перебуваючи на першому поверсі будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почули шум, що лунав поверхом вище через що останні вирішили піднятися, однак ОСОБА_7 , усвідомлюючи що перед ним стоять працівники правоохоронного органу, одягнуті в формений одяг з загальновідомими розпізнавальними знаками, не даючи останнім пройти далі схопив за формений одяг та почав висловлюватись нецензурною лайкою, внаслідок чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийнято рішення про адміністративне затримання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 261 КУпАП із застосуванням спеціального засобу «Кайданки», згідно із ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», про що ОСОБА_7 було повідомлено.
Надалі під час адміністративного затримання ОСОБА_7 з другого поверху вищевказаного будинку спустилися ОСОБА_6 , яка усвідомлюючи, що перед нею знаходяться співробітники правоохоронного органу у форменому одязі із загальновідомими розпізнавальними знаками, які проводять адміністративне затримання ОСОБА_7 , із застосуванням ненормативної лексики почала відтягувати працівника поліції ОСОБА_9 схопивши останнього за формений одяг внаслідок чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було прийнято рішення про адміністративне затримання ОСОБА_6 відповідно до ст. 261 КУпАП із застосуванням спеціального засобу «Кайданки», згідно із ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію», про що ОСОБА_6 було повідомлено.
ОСОБА_3 вийшов з квартири та побачив працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що останні виконують функції з охорони громадського порядку, а їх вимоги є правомірними та законними, маючи умисел на протидію здійсненню останніми покладених на них службових обов'язків, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, став чинити активний опір, перешкоджаючи адміністративному затриманню ОСОБА_6 підбіг до працівника поліції ОСОБА_9 , схопивши його за формений одяг, повалив останнього на підлогу, при цьому впав на нього зверху, внаслідок чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої кисті, перелом 4 п'ясної кістки зі зміщенням уламків.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим повністю у вчиненні кримінального правопорушення, суду показав, що 02.06.2025 року разом з матір'ю ОСОБА_6 перебували в гостях у тітки ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 . Ще був ОСОБА_7 . У тітки з матір'ю виник побутовий конфлікт, внаслідок чого сусіди викликали працівників поліції. Під час конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розвели тітку і матір по кімнатам. ОСОБА_7 вийшов з квартири, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вибігла за ним. Там вони зустріли працівників поліції, почались крики. ОСОБА_3 вибіг та побачив, що на матір вдягають кайданки. Не розібравшись в ситуації ОСОБА_3 кинувся на працівника поліції. Вказав, що здоров'ям потерпілого він не цікавився, шкоду не відшкодував. В той день вживав пиво.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 342 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як зазначено в обвинувальному акті обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття. Однак, той факт, що обвинувачений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
Як неодноразово зазначалось у рішеннях Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС), виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Водночас, ані намагання відшкодувати завдану здоров'ю потерпілого ОСОБА_9 шкоду, ані бажання виправити ситуацію обвинуваченим ОСОБА_3 не продемонстровано. Не містять таких фактів і матеріали кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, обставин які пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Крім цього, як слідує з обвинувального акту обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
В той же час, факт вживання алкогольних напоїв під час вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 підтверджено як під час допиту в суді, а також про це зазначено в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення.
Як зазначено у постанові ККС ВС від 12.11.2019 у справі №556/588/18, скільки оскільки факт перебування особи в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину (на відміну від деяких інших обставин, що обтяжують покарання) безпосередньо пов'язаний із подією злочину, суд може самостійно визнати це обставиною, що обтяжує покарання, за умови, якщо цей факт, не будучи зазначеним в обвинувальному акті в переліку обставин, що обтяжують покарання, тим не менше, був указаний при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, суд на підставі п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України визнає вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, типову тяжкість якого кримінальний закон відносить до нетяжких злочинів проти авторитету органів державної влади, дані про особу обвинуваченого, обставину, яка обтяжує покарання, позицію потерпілого ОСОБА_9 , який у призначенні покарання поклався на розсуд суду.
Так, ОСОБА_3 раніше не судимий, не перебуває на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра, одружений, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює та позитивно характеризується за місцем роботи. Відповідно до відомостей досудової доповіді Дарницького районного відділу з питань пробації відносно ОСОБА_3 рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення визначено середній. Рівень небезпеки для суспільства середній. Органи пробації вважають, що виправлення особи без ізоляції від суспільства можливе.
Відповідно до 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Санкцією ч. 2 ст. 342 КК України передбачено покарання у виді штрафу, пробаційного нагляду, обмеження або позбавлення волі.
З урахуванням наведеного, позитивних даних про особу обвинуваченого, однак негативної посткримінальної поведінки суд вважає, що покарання у виді штрафу, яке є найм'якішим в санкції інкримінованої статті не забезпечить мету покарання у виді виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А тому відповідно до законодавчих вимог санкції статті обвинувачення, суд призначає ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду, вважаючи саме таке покарання необхідним, достатнім і справедливим для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Керуючись ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду відрахувати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1