Справа № 752/26550/24
Провадження №: 2/752/2010/25
01 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», Комунальне підприємство) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 01.11.2024 у загальному розмірі 31619,62 грн.
Вимоги позивач обґрунтовані тим, що він з 01.05.2015 надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема, в будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 .
Оскільки відповідачі, як споживачі житлово-комунальних послуг, неналежним чином виконував свої зобов'язання з їх оплати за ним за станом на 01.11.2024 утворилась заборгованість, яка складається з основного боргу в сумі 22648,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 6769,48 грн, а також 3% річних у сумі 2201,70 грн, що разом становить 31619,62 грн. У зв'язку із тим, що відповідач добровільно не погашає виниклу за ним заборгованість за надані позивачем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, Комунальне підприємство змушене було звернутись до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просило суд стягнути із відповідача на його користь вказаний розмір заборгованості, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду цивільної справи №752/26550/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідачів на адресу суду не надходило. Відповідачі повідомлялися про розгляд справи належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу їх зареєстрованого місця проживання, проте поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 далі - ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом установлено, що на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 19.10.2010 за №41/10 майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва передано з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31.10.2010. Зокрема, на баланс та утримання до Комунального підприємства було передано житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» № 270/270 від 09.10.2014 було перейменовано Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» та віднесено його до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.
На виконання зазначених послуг позивачем укладені договори з суб'єктами господарювання щодо закупівлі електричної енергії, надання послуг з дератизації та дезінсекції, обслуговування вентиляційних каналів, телекомунікаційного обладнання, технічного обслуговування ліфтів тощо.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 по частці кожен.
Як указував позивач у своїй позовній заяві, через нехтування відповідачами своїм обов'язком на укладення відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг, між сторонами не укладався письмовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відтак до правовідносин сторін застосовуються положення про уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 за № 529 (публікація в ЗМІ - газета Київської міської ради «Хрещатик» №9(4695) від 14.07.2015).
Тариф на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій був затверджений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» №442 та №668, де також передбачалася оплата таких послуг не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно із вимогами пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження №61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Статтею 66 ЖК України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
З розрахунку, наданого позивачем, убачається, що з 01.01.2018 по 01.11.2024 за адресою відповідачів виникла заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка складається з основного боргу в сумі 22648,44 грн, інфляційні втрати складової боргу - 6769,48 грн, 3% річних у сумі 2201,70 грн, що разом становить 31619,62 грн.
При цьому, за змістом наданого суду розрахунку заборгованості убачається, що позивач згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 за № 206 у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, коли у місті Київ велися бойові дії згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не нараховував відповідачу 3% річних та інфляційну складову боргу.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з вимогами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи убачається, що відповідач тривалий час не виконує належним чином зобов'язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями щодо того, що він не користується наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.01.2018 по 01.11.2024 у загальному розмірі 22648,44 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 6769,48 грн та 3% річних у розмірі 2201,70 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка складається з основного боргу в сумі 22648,44 грн, інфляційні втрати складової боргу - 6769,48 грн, 3% річних у сумі 2201,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» судовий збір з кожного по 1514,00 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», код ЄДРПОУ 32375554, адреса: 03187, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя А.О. Митрофанова