Справа № 709/1016/25
01 жовтня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», адреса: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956 (далі - позивач, ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 25 березня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачу для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту.
Оскільки відповідач погодився з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.
Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 71450, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 950,00 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі
9500,00 грн.
На виконання умов кредитного договору, 25 березня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «Платежі Онлайн» з відміткою та додатком до нього.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Оскільки відповідач належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 49000,00 грн., яка складається з наступного:
- 10450,00 грн. - заборгованість по кредиту;
- 38550,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
- 0,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49000,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 червня 2025 року позову заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які стороною позивача було усунуто.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 вересня
2025 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 ; інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска-картки № НОМЕР_2 , що належить
ОСОБА_1 у період з 25 березня 2024 року по 30 березня 2024 року у сумі 9500,00 грн.; у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска-картки
№ НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 у період з 25 березня 2024 року по
30 березня 2024 року у сумі 9500,00 грн. - первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують цю інформацію; повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ; у випадку неможливості надати вищевказані первинні документи - надати інші, прирівняні до них.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не відомі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 25 березня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 9500,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, цільове призначення кредиту: на споживчі потреби (п. 1.2 Договору).
Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 20 березня 2025 року згідно умов пункту 3.4 цього Договору (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.5 договору, тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (п. 1.5.1 договору).
Відповідно до п. 1.6 договору, Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 950,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього договору.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2,5% (п. 1.7.1 договору).
Згідно з п. 2.2 Договору, він укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.8 Договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 25 березня 2024 року. Сума Кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 9500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
25 березня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» перерахувало на картковий рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 9500,00 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» зобов'язується передати (сплатити) ТОВ «Макс Кредит» суму фінансування, а ТОВ «Макс Кредит» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9691599 від 25 березня 2024 року.
Отже, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9691599 від 25 березня 2024 року, укладеним із ТОВ «Макс кредит».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не спростований стороною відповідача, заборгованість останньої становить 49000,00 грн., яка складається з наступного:
- 10450,00 грн. - заборгованість по кредиту;
- 38550,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
- 0,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкці, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень, який підлягає стягненню із відповідача.
Також представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем ОСОБА_1 заявлено не було.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня
2023 року у справі № 756/8257/15.
Враховуючи, вищевикладене із відповідача підлягають до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, у розмірі 7000,00 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», адреса: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором № 00-9691599 від 25 березня 2024 року у розмірі 49000,00 (сорок дев'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», адреса: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956, понесені судові витрати у розмірі 9422,40 (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні
40 копійок) гривень, що складається із сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.Г. Романова