Справа № 703/4539/25 р.
3/703/1915/25
30 вересня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП України в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не встановлено,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164-10 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475334 від 05 липня 2025 року ОСОБА_1 близько 10 год. 10 хв., перебуваючи на своєму робочому місці в м. Сміла вул. Поштова 7 на території ТОВ «Смілавторресурси», здійснив прийом металобрухту від фізичної особи ОСОБА_2 , без складення відповідного акту про приймання металобрухту, чим вчинив порушення вимог п. 7 ст. 4 ЗУ «Про металобрухт».
Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 164-10 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП справу може бути розглянуто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за умови, якщо вона була повідомлена, в разі якщо від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Враховуючи вказану позицію ЄСПЛ та приймаючи до уваги, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак, в судове засідання не з'явився, клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило, суддя вважає за можливе розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та ухвалити рішення за наявними в справі доказами.
Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Ігнатенко В.М. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання в якому просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164-10 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Врахувавши письмове клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Ігнатенка В.М., дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 164 - 10 КУпАП, враховуючи наступне.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно ст. 251, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Частина 2 статті 164-10 КУпАП передбачає відповідальність за приймання металобрухту посадовою особою суб'єкта господарювання або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту, без складання акта приймання, визначеного Законом України "Про металобрухт".
Так, положеннями п. 7 ст.4 Закону України «Про металобрухт» встановлено, що приймання металобрухту від фізичних осіб обов'язково оформлюється актом приймання, що є первинним документом обліку металобрухту, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, вага, вартість та опис металобрухту. Приймання металобрухту від фізичних осіб здійснюється із заповненням розрахункового документа - спрощеної розрахункової квитанції.
Таким чином, суб'єктом вчинення вказаного правопорушення може бути лише посадова особа суб'єкта господарювання, що здійснює операції з металобрухтом.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями Закону України «Про металобрухт» заготівля металобрухту це діяльність, пов'язана з купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту суб'єктами господарювання.
При цьому, статтею 6 «Вимоги до оформлення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом» Закону України «Про металобрухт» встановлено, що необхідним та достатнім документом для покупця металобрухту щодо підтвердження джерел походження металобрухту від продавця (постачальника) є акт приймання, що містить дані про джерело походження металобрухту.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій, необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475334 від 05 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Смілавторресурси», без зазначення посади, та здійснив прийом металобрухту від фізичної особи, без складання акту приймання металобрухту.
Доказів, які б підтверджували факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Смілавторресурси» матеріали справи не містять. Посадової інструкції ОСОБА_1 , як заготівельника вторинної сировини, копії наказу про приймання на роботу, трудової угоди, до матеріалів справи не додано.
До матеріалів справи додано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до даної Виписки ТОВ «Смілавторресурси» розташоване по вул. Литвинова, 119 в м. Сміла здійснює такі види діяльності: відновлення відсортованих відходів; вантажний автомобільний транспорт. З вказаного Витягу вбачається, що керівником ТОВ «Смілавторресурси» є ОСОБА_3 .
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475334 від 05 липня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7 ст. 4 ЗУ «Про металобрухт».
Відповідно до п. 7 ч. 4 ЗУ «Про металобрухт» приймання металобрухту від фізичних осіб обов'язково оформлюється актом приймання, що є первинним документом обліку металобрухту, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, вага, вартість та опис металобрухту. Приймання металобрухту від фізичних осіб здійснюється із заповненням розрахункового документа - спрощеної розрахункової квитанції.
Абзац 5 ч. 1 ст. ЗУ «Про металобрухт» вказує на те, що заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана з купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту суб'єктами господарювання. Абзац 7 ціє ї ж статті зазначає, що купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.
Ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про металобрухт» передбачено, що заготівлю металобрухту здійснюють суб'єкти господарювання.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГК України).
Натомість, в матеріалах справи, відсутні будь-які достовірні докази, окрім протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, які б свідчили, що ОСОБА_1 о 10 год. 10 хв. 05 липня 2025 року здійснив прийом металобрухту від фізичної особи, без складання акту приймання металобрухту, будучи суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарської діяльності та зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець.
Згідно ч.ч.1,2 ст.3, ст. 42 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.
Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 - 10 КУпАП.
В даному випадку, викладений в протоколі про адміністративне правопорушення склад адміністративного правопорушення не містить систематичності дій по здійсненню господарської діяльності, що є обов'язковою ознакою вище вказаного адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що зі сторони ОСОБА_1 мав місце прийом металобрухту систематичного характеру.
Наявні в матеріалах пояснення свідка ОСОБА_2 від 05 липня 2025 року, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та фото таблиці, CD - диск з записом оформлення самого адміністративного протоколу, жодним чином не підтверджують факту здійснення систематичної господарської діяльності ОСОБА_1 та не можуть доказом у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164 - 10 КУпАП.
Таким чином, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475334 від 05 липня 2025 року, факт не знайшов свого підтвердження в ході судового засідання.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-10 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.164-10 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягується, підстави для стягнення судового збору з нього відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, 164-10, 247, 252, 283, 284 КУпАП,-
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.164-10 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: В. В. Волосовський