Справа № 703/4106/25
2-а/703/66/25
01 жовтня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі судді Прилуцького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за змістом якого просить скасувати постанову № 1137 від 05 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2025 року справу передано на розгляд судді Волосовському В.В.
09 липня 2025 року ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовського В.В. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовського В.В. від 30 липня 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Волосовського В.В. на справу передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2025 року справу передано на розгляду судді Прилуцькому В.О.
Ухвалою судді Прилуцького В.О. від 31 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
07 серпня 225 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та позовну заяву викладену у новій редакції.
Ухвалою судді від 08 серпня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - позивача ОСОБА_3 відмовлено та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Клопотання мотивоване тим, що на думку позивача справа стосується права на захист, професійних прав адвоката, порушення ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» конституційних прав та обов'язків громадянина, зокрема права на працю, свободу пересування, а також права на справедливий судовий розгляд. Позивач вважає, що для повного та всебічного розгляду потрібно безпосередньо дослідити оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення, внутрішні накази та інші документи ТЦК, які неможливо належним чином оцінити без участі сторін. Крім того зазначає, що необхідно допитати свідків, оскільки постанову складали конкретні посадові особи, правомірність їхніх дій може бути підтверджена або спростована лише шляхом їх особистого допиту в суді. Позивач вказує і на те, що він не має можливості самостійно отримати низку доказів (службові журнали, розпорядчі документи, матеріали службового розслідування тощо), а їх витребування потребує процесуальних дій, характерних для загального позовного провадження.
Вважає, що дана справа в зв'язку зі складністю, кількістю учасників та особливостями предмета доказування не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Заявлений позивачем спір не входить до виключного переліку справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до ч.4 ст.12 КАС України.
Крім того, фактичні обставини встановлюються на підставі доказів. Однак, згідно з вимогами ч.2 ст.72 КАС України усні пояснення сторін не є засобом доказування.
Частинами 1, 2 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, перевірку доводів та аргументів учасників, встановлення фактичних обставин спору, які мають значення для правильного вирішення спору, можливо встановити виключно на підставі письмових доказів. Тобто спірні обставини можуть бути підтверджені письмовими доказами, які у тому числі суд витребовує під час здійснення підготовки справи до судового розгляду в порядку дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин спору.
Викладені в позовній заяві та заявах учасників по суті обґрунтування, доводи та аргументи дозволяють суду встановити правову позицію без виклику учасників у судове засідання.
Отже, з огляду на відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності складнощів для повного з'ясування спірних обставин та об'єктивного вирішення спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово у рішеннях зазначає, що гарантія публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також у рішенні від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and others v. Finland» ЄСПЛ зазначив, що заявники не були позбавлені можливості вимагати усний розгляд справи, хоча приймати рішення про необхідність його проведення належало суду (mutatis mutandis, справа «Мартіні» (Martinie). Адміністративні суди вказали на причини непроведення усного розгляду. Оскільки заявникам була надана значна можливість висувати свої доводи у письмовій формі і коментувати зауваження, подані іншою стороною, Суд вважає, що вимоги справедливості судового розгляду були дотримані і дозволили не проводити усного слухання. Таким чином, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з непроведенням усного розгляду справи не мало місця.
Водночас, зміст клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
Тому суд дійшов висновку, що клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Крім того в прохальній частині поданого до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження позивач просить суд викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Розглянувши вище зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Згідно з статтею 92 Кодексу адміністративного судочинства України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що показання свідків є одним із засобів доказування, на підставі яких можливо встановити обставини, що мають значення для справи.
Водночас для вирішення питання щодо наявності підстав для виклику до суду свідків необхідним є встановлення доцільності вчинення такої процесуальної дії з точки зору: чи можуть особи (свідки) повідомити суду про відомі їм обставини, які мають значення для справи; чи будуть показання свідків достатніми доказами, які у своїй сукупності дадуть змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять саме до предмета доказування (стаття 76 КАС України).
Клопотання в частині виклику та допиту зазнаних вище свідків позивачем жодним чином не мотивоване.
Враховуючи, що позивачем у своєму клопотанні чітко не зазначено, які саме відомості відомі свідкам та не вказано з яких джерел свідкам відомо інформацію, що належить з'ясувати у справі, крім того, не вказано обставини, які свідки можуть підтвердити, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача.
Крім того в прохальній частині поданого до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження позивач просить суд залучити до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особу у якої перебуває на обліку позивач, яка має згоду на обробку персональних даних позивача та має законні повноваження, щодо складання адміністративних матеріалів з приводу позивача.
Позивачем клопотання про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 жодним чином не мотивоване.
Частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно з частиною 5 статті 48 цього ж Кодексу під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
З позовної заяви вбачається, що вимоги пред'явлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_5 у позовній заяві відсутні.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не зазначено в якості кого суд має залучити ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі.
Згідно із частинами другою, четвертою, п'ятою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Тобто, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Водночас, позивачем не доведено, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відтак, позивачем не підтверджено, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи необхідно залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тому у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 слід відмовити.
Окрім того позивачем 08 вересня 2025 року до суду подано клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати у: ІНФОРМАЦІЯ_6 документи, що підтверджують правонаступництво припинення особи з кодом ЄДРПОУ (накази про реорганізацію чи ліквідацію, накази про правонаступництво юридичної особи, документи, які підтверджують передачу функцій іншому органу); ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме копії наказів (розпоряджень) про уповноваження конкретних посадових осіб на складанні постанов у справах про адміністративні правопорушення; журнали обліку осіб, доставлених або викликаних до ІНФОРМАЦІЯ_8 ; прізвища ім'я та по - батькові осіб, що фігурують в матеріалах адміністративної справи ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) їх звання, контактні номера телефонів; згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 ЗУ «Про захист персональних даних), з прокуратури Черкаської області та ГУНП в Черкаській області інформацію щодо внесення до ЄРДР відомостей за заявами про незаконне затримання та перешкоджання адвокатської діяльності 28 травня 2025 року; з Міністерства оборони України витяг з ЄДРПОУ щодо статусу ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату 28 травня 2025 року; ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, включно з інформацією про подані заяви щодо відстрочки та обробки персональних даних.
24 вересня 2025 року позивач надіслав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 докази вручення йому повістки про розгляд справи 05 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем 08 та 24 вересня 2025 року клопотання про витребування доказів, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина 2 статті 79 КАС України).
Водночас особливості витребування доказів наведені у статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 згаданої статті учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, має право подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач у поданих до суду 08 та 24 вересня 2025 року клопотаннях про витребування доказів зазначає, що він самостійно не має можливості отримати зазначені докази, тому просить суд витребувати їх. Окрім того вказує, що докази, які він просить витребувати, мають істотне значення для вирішення справи, оскільки підтверджують або спростовують правосуб'єктність відповідача, законність дій його посадових осіб та правові підстави прийняття постанови. Зазначає і про те, що розгляд справи відбувся без вручення йому повістки, а тому він не був належним чином повідомлений про розгляд справи відповідачем, в зв'язку з чим вважає, що слід витребувати у відповідача повістку про його виклик на розгляд справи.
Згідно до ч.2,4 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем в позовній заяві не зазначено про те, що докази, які він просить витребувати у клопотанні про витребування доказів від 08 та 24 вересня 2025 року не можуть бути подані разом із позовною заявою та причини з яких зазначені ним докази не можуть бути подані разом з позовною заявою.
Доказів на підтвердження здійснення усіх залежних від позивача дій, спрямованих на отримання відповідних доказів, які позивач просить суд витребувати у клопотаннях, позивачем, як до матеріалів позовної заяви так і до клопотань про витребування доказів від 08 та 24 вересня 2025 року, не надано.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Позивачем в клопотанні про витребування доказів лиш формально зазначено про те, що докази, які він просить витребувати суд, можуть підтвердити чи спростувати правосуб'єктність відповідача, законність дій його посадових осіб. Зазначено про те, що ним вживались заходи для отримання доказів такі як, направлення адвокатських запитів, але отримання доказів виявилось неможливим, оскільки відповідачі відмовили у надані такої інформації, яка є конфіденційною.
Жодного доказу про направлення відповідних запитів до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прокуратури Черкаської області, ГУНП в Черкаській області, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 та відмову у наданні інформації на них позивачем а ні до позовної заяви, а ні до клопотань про витребування доказів від 09 та 24 вересня 2025 року, не надано.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту вжиття заходів для отримання доказів зазначених ним у клопотаннях від 09 та 24 вересня 2025 року, факту відмови відповідними установами і організаціями у наданні йому таких доказів та причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Так, судом встановлено що, всупереч вимогам ст. 80 КАС України у клопотаннях про витребування доказів від 08 вересня 2025 року та від 24 вересня 2025 року позивач не зазначив обставин, які можуть підтвердити докази, про витребування яких він клопоче, або аргументи, які вони можуть спростувати. Окрім того, позивачем лиш формально зазначено яких заходів він вжив для того, щоб самостійно отримати у відповідачів відповідні докази, як і не обґрунтовано того, що в нього така можливість відсутня чи відповідачі йому відмовили у наданні запитуваних них доказів, що є обов'язковою передумовою для можливості заявлення відповідного клопотання про витребування доказів.
Посилання позивача на те, що ним було направлено адвокатські запити до відповідачів, але отримання доказів виявилось неможливим, оскільки відповідачі відмовили у наданні такої інформації, яка є конфіденційною, не можуть бути доказом вжиття заходів самостійного тримання доказів, які він просить суд витребувати, оскільки до поданих клопотань, як від 08 так і від 24 вересня 2025 року не додано а ні самих адвокатських запитів, а ні доказів направлення таких запитів до відповідачів, а ні доказів їх отримання (не отримання) та відмови у наданні запитуваної позивачем інформації, до суду не надано.
Посилання на вжиття доказів та відповідні докази цього на отримання зазначених у клопотанні від 08 вересня 2025 року доказів не у відповідачів по справі, а у прокуратури Черкаської області, ГУНП в Черкаській області, Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання не містить взагалі.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що клопотання позивача про витребування доказів подані 08 та 24 вересня 2025 року є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні клопотань про: розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування доказів від 09 вересня 2025 року та витребування доказів від 24 вересня 2025 року.
Керуючись ст. ст.2-12, 72-76, 243, 248, 259-263 КАС України, суд,-
ухвалив:
Залишити без задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 - відмовити.
В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від 08 вересня 2025 року - відмовити.
В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від 24 вересня 2025 року - відмовити.
Копію ухвали направити позивачу до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий : В.О. Прилуцький