Справа № 565/1428/24
Провадження № 1-кп/565/45/25
01 жовтня 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12024180000000498 від 30.05.2024 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кузнецовськ, Рівненської області, розлученого, непрацюючого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,-
30 травня 2024 року о 15 год 36 хв ОСОБА_5 , перебуваючи на вулиці поблизу будинку по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, в присутності сторонніх осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в демонстрації грубої сили, протиставляючи себе суспільству та загальновизнаним нормам і правилам поведінки, безпричинно наніс ОСОБА_7 два удари кулаками лівої та правої рук в обличчя, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя зліва та справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями, які виразились у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.
Однак, стороною обвинувачення ОСОБА_5 , за вказаних обставин, обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватість у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, визнав частково. Зокрема, визнав нанесення потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, проте не визнав, що був обізнаний про те, що він є працівником поліції та що наносив тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків. Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 30.05.2025 близько 15 год 30 хв йшов до своєї матері, що проживає по мкр-ну Вараш. Був одягнений у військову форму, оскільки мав право її носити після звільнення із ЗСУ. У цей час біля приміщення суду помітив знайомого ОСОБА_8 з позивним « ОСОБА_9 », його жінку ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще якусь жінку, можливо це була жінка Бігуна, та підійшов до них. Відразу у цей час з приміщення суду вийшли двоє чоловіків, на одного з яких почали казати « ОСОБА_12 ». Він не знав, що це прізвище особи, і думав, що його так прозивають. Потерпілий ОСОБА_4 висловився в його сторону та сторону інших військовослужбовців, запитавши, чому вони служать у м. Вараші, а не на сході. Це його обурило, як військовослужбовця ЗСУ. Після цього потерпілий та інший чоловік, пішли в сторону зупинки «Берізка», а він пішов за ними, оскільки йому було по дорозі у тому ж напрямку. Потерпілий рухаючись попереду постійно нецензурно висловлювався у його адресу. Поблизу пішохідного переходу він попросив потерпілого роз'яснити, що він говорить. Коли потерпілий зупинився і розвертався, збив з його грудей орден «За мужність» ІІІ ступеня. Таку обставину він розцінив як приниження честі та гідності та наніс один удар долонею правої руки в область лівого вуха потерпілого. Про те, що потерпілий був працівником поліції він не знав. До описаних подій йому ніхто не повідомляв про те, що потерпілий є працівником поліції. Потерпілий не був одягнутий у форму поліцейського. Він раніше не був судимий і приводів до поліції не мав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що з 19.09.2022 обіймає посаду заступника начальника Вараського РВП ГУНП в Рівненській області. Брав участь у проведенні обшуку у ОСОБА_13 , приблизно за 10-20 днів до зазначеної події. 30.05.2024 у період з 15 до 16 год він разом з начальником слідчого відділу ОСОБА_14 у службових справах заходили до приміщення Кузнецовського міського суду. Поблизу суду він побачив ОСОБА_13 , його дружину, ОСОБА_15 , її чоловіка ОСОБА_16 та ОСОБА_5 . На той час повинно було розглядатись у Кузнецовському міському суді клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_13 , вилученого під час обшуку. Він зрозумів, що ці особи з цього приводу зібрались біля суду. ОСОБА_5 був у військовій формі з медалями. ОСОБА_17 та його дружина почали висловлювати до нього претензії щодо проведення обшуку у ОСОБА_11 . Усі вище зазначені особи стояли поруч, в радіусі 2-5 м. Він повідомив їм, що він на службі і йде до суду по службових питаннях. Він та ОСОБА_14 зайшли в суд. Коли вийшли із суду, то ОСОБА_11 та його дружина знову почали висловлювати претензії до нього з приводу проведеного обшуку. У їхніх висловах була ненормативна лексика. Бігун оголосив, що він та ОСОБА_14 є працівниками поліції. У цей час ОСОБА_5 стояв приблизно за 2 м. від них. ОСОБА_5 був у складі групи підтримки Бігуна, щодо якого того дня розглядалось клопотання про арешт його майна. Він їх попередив, що є працівником поліції і викличе наряд поліції, якщо вони не припинять вчиняти правопорушення. Коли він відійшов і почав викликати наряд поліції, за ним пішли ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Він сказав, що він працівник поліції і щоб припинили вчиняти адміністративне правопорушення. Після цього пішов у напрямку зупинки «Берізка». За ним пішов ОСОБА_5 . Останній наніс йому два удари почергово кулаками обох рук в область виска з правої та лівої сторони. Внаслідок таких ударів він отримав струс головного мозку та лікувався стаціонарно 10 днів. ОСОБА_20 не був присутній під час обшуку у ОСОБА_11 .
Копією службового посвідчення (а.с. 112) та копією наказу ГУНП в Рівненській області від 19.09.2022 № 175 о/с (а.с. 111) підтверджується, що потерпілий ОСОБА_4 з 19.09.2022 перебуває на посаді заступника начальника Вараського РВП ГУНП в Рівненській області.
Свідок ОСОБА_14 показав, що у 2024 році було проведено ряд обшуків та вилучені речі. Обшуки проводив він та заступник начальника Вараського РВП ОСОБА_4 . У тому числі вони разом проводили обшук у Бігуна. У травні 2024, у післяобідню пору, йому потрібно було зайди в приміщення Кузнецовського міського суду у справах. Тому він разом з ОСОБА_4 , з яким планували йти далі по справах, зайшли у приміщення суду. Коли вони заходили у приміщення суду, біля суду були ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та інші особи у військовій формі. Чи був тоді ОСОБА_5 не пам'ятає. На той час ОСОБА_11 казав, що заходять «менти». Усі інші були поінформовані про те, що вони були працівниками поліції. Коли вони виходили, ОСОБА_11 знову почав говорити у їх сторону непристойні фрази і висловлювався, що вони є працівниками поліції. У цей час поблизу ОСОБА_11 був ОСОБА_5 . Він з ОСОБА_4 пішли від суду, а за ними слідом пішли ОСОБА_5 та співмешканець ОСОБА_18 . ОСОБА_5 щось кричав. На викрики ОСОБА_4 розвернувся, а ОСОБА_5 наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_4 . Останній похилився, але не впав. Далі відбулась словесна суперечка.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що у травні 2024 року ОСОБА_17 запросив її та її чоловіка ОСОБА_22 підтримати його у суді, оскільки його запрошували на той день до суду з питань виготовлення ножів. Вони підійшли до суду і зустріли ОСОБА_23 та його жінку та почали стояти. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_5 , який знав її чоловіка та ОСОБА_24 . Останній повідомив ОСОБА_5 чому вони там стоять і він залишився з ними. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_14 заходили до суду вона не бачила. А коли виходили, то виходили разом. До них підійшла жінка ОСОБА_23 і почала висловлювати до них претензії щодо якихось незаконних дій відносно її чоловіка. Потім ОСОБА_14 або ОСОБА_4 сказали, що вони можуть одягати форму і воювати лише у м. Вараші. Це обурило її чоловіка та ОСОБА_5 . Її чоловік запитав їх чому вони ображають форму, якщо там не були. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_14 пішли від суду, її чоловік та ОСОБА_5 пішли за ними. Далі вона не була очевидцем подій.
Зі змісту протоколу огляду місця події від 30.05.2024 з фототаблицею (а.м. 21-27), вбачається, що місцем події є територія тротуару поблизу пішохідного переходу через бульвар Шевченка у м. Вараш, поблизу приміщення Кузнецовського міського суду Рівненської області, за адресою мкр-н Будівельників, 3, м. Вараш, Рівненської області. На місці події, з участю потерпілого ОСОБА_4 виявили та вилучили металеву нагрудну медаль «За мужність» з індивідуальним номером 298344. Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що під час нанесення йому тілесних ушкоджень чоловік у військовій формі мав нагрудні медалі, а вилучена медаль відпала у цього чоловіка.
У протоколі слідчого експерименту від 11.06.2024 та додатку до нього (а.м. 34-35), містяться пояснення потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин події від 30.05.2024. Також потерпілий показав на місце, у якому ОСОБА_5 наніс йому тілесні ушкодження, яке знаходиться перед пішохідним переходом через бульв. Шевченка у м. Вараш, поряд з Кузнецовським міським судом Рівненської області та відтворив черговість та спосіб нанесення йому ударів ОСОБА_5 , які повністю узгоджуються з його показаннями як потерпілого у судовому засіданні.
Протоколом слідчого експерименту від 11.06.2024 та додатком до нього (а.м. 49 - 51), підтверджуються показання свідка ОСОБА_14 щодо обставин події від 30.05.2024, а саме, що коли вони вийшли з приміщення Кузнецовського міського суду Рівненської області між ОСОБА_4 та особами, серед яких був ОСОБА_5 виник конфлікт, після чого він з ОСОБА_4 пішли у напрямку пішохідного переходу, а за ними йшли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , та нецензурно висловлювались у їхню адресу. Перед пішохідним переходом через бульв. Шевченка у м. Вараш, ОСОБА_4 повернувся в сторону ОСОБА_5 та останній наніс два удари кулаками правої та лівої руки в область виска потерпілого ОСОБА_4 . Від чого помітив розсічення поблизу брови потерпілого. Також, під час слідчого експерименту зафіксоване відтворення ОСОБА_14 на власному телефоні поведінку ОСОБА_5 на місці події, після нанесення ним ударів потерпілому, яка полягала у тому, що він показав середній палець ОСОБА_14 , коли той вів відеозйомку його на телефон.
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 20.06.2024 (а.м. 111-116), підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що 30.05.2024, проходячи неподалік приміщення Кузнецовського міського суду, що розташоване за адресою: м. Вараш, м-н Будівельників, 3, Рівненської області, він помітив свого знайомого, якого давно не бачив на ім?я « ОСОБА_25 », який стояв поруч з двома особами, на яких не було форми. Після чого ОСОБА_5 підійшов до знайомого для того, щоб привітатись. Крім цього підозрюваний зазначив, що у той момент на ньому була одягнута військова (камуфльована) форма на якій був наявний орден (державна нагорода пов?язана із проходженням військової служби). На момент проведення слідчого експерименту він є демобілізований зі служби у ЗСУ та уже майже рік не є діючим військовослужбовцем.
Після цього, підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що одна із осіб, яка перебувала біля його знайомого « ОСОБА_25 » почала в нецензурній формі його ображати, грубіянити та провокувати, а також перебуваючи на відстані приблизно 2 метрів почала викрикувати образливі для ОСОБА_5 слова, після чого він намагався дізнатись навіщо один із невідомих йому викрикував образливі слова на його адресу, однак вказані особи просто пішли у протилежному від приміщення суду напрямку, а підозрюваний ОСОБА_5 в свою чергу спільно зі своїм знайомим пішли за ними.
Далі, зі слів підозрюваного ОСОБА_5 один із вказаних невідомих осіб, під час руху розвернувся та смикнув ОСОБА_5 за одяг, через що, підозрюваний наніс невідомому два удари по обличчю, зокрема в ділянку лівої брови, після чого приїхав службовий автомобіль працівників поліції та доставив ОСОБА_5 до приміщення Вараського РВП. Крім цього, на питання слідчого з приводу того чи знайомий він із особою на ім?я ОСОБА_26 , ОСОБА_5 зазначив, що так знайомий та це і є його знайомий ОСОБА_25 до якого він підійшов 30.05.2024 біля суду, а з іменем якого він просто помилився.
На місці події, яке знаходилось поблизу Кузнецовського міського суду Рівненської області, ОСОБА_5 показав як рухався в напрямку пішохідного переходу від Кузнецовського міського суду Рівненської області за невідомими йому особами разом з ОСОБА_26 . Приблизно через 30 м. від суду зупинився та показав, як невідома йому особа розвернулась до нього та піднятою рукою зачепила одяг в районі розміщення бойових нагород. Після чого ОСОБА_5 показав, як наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівої брови потерпілого. Далі ОСОБА_5 пояснив, що інша особа, як була поруч розбороняла їх для запобігання подальшої бійки.
Відповідно до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 30.06.2024 (а.м. 60-61), отримані копії відеозаписів, з камер спостереження здійснених у публічно доступних місцях - приміщенні гуртожитку за адресою: мкр-н Будівельників, 3, м. Вараш за період часу з 15 год 30 хв до 15 год 45 хв 30.05.2024.
У протоколі огляду речей від 31.05.2024 з додатком (а.м. 62-66), який складений з участю свідка ОСОБА_22 , зафіксовано як о 15 год 35 хв. 46 с. працівники Вараського ОРВП ОСОБА_4 та ОСОБА_14 прямують зі сторони Кузнецовського міського суду в сторону проїжджої частини. Через 10 с. з'являється ОСОБА_5 , який йде у тому ж напрямку. О 15 год 36 хв 11 с. ОСОБА_4 та ОСОБА_14 знаходяться поблизу пішохідного переходу та обертаються в напрямку ОСОБА_5 . О 15 год 36 хв. 14 с. ОСОБА_5 наніс один удар правою рукою по ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_14 відпихає ОСОБА_5 . Останній наносить два удари лівою та правою рукою по ОСОБА_14 після чого о 15 год 36 хв. 30 с. сутичка зупинилась.
В той же час, переглядаючи відеозапис у судовому засіданні з урахуванням фактичних даний, встановлених під час огляду зазначеного огляду речей з участю ОСОБА_22 , встановлено, що о 15 год 36 хв. 10 с. потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_14 зупинились перед пішохідним переходом, розвернулись та почали повільно рухатись у зворотному напрямку. У цей час назустріч їм рухався ОСОБА_5 та ще двоє чоловіків у військовій формі. ОСОБА_5 йшов першим. Після цього, о 15 год 36 хв 14 с. ОСОБА_5 , не зупиняючись, наніс один удар лівою рукою в область голови потерпілому ОСОБА_4 та відразу наніс один удар правою в область голови потерпілому ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_14 різко штовхнув ОСОБА_5 руками в область грудей і вони змістились у бік поштовху. Під час зміщення ОСОБА_5 не менше як два рази здійснив замахи руками в сторону голови ОСОБА_14 намагаючись заподіяти йому удари. Після цього між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 став чоловік у військовій формі, який рухався до місця події позаду ОСОБА_5 . У цей час у близько до місця події по тротуару, на пішохідному переході рухались прохожі у значній кількості, а також проїжджали . транспортні засоби.
Зі змісту протоколу огляду від 03.06.2024 (а.с. 67 - 68), вбачається, що слідчим оглянута інтернет сторінка користувача ОСОБА_27 за посиланням: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". При відкритті відеозапису, який опублікований на даній сторінці 30.05.2024 о 15 год. 36 хв., який підписаний « ОСОБА_28 та ОСОБА_29 біля суда кажуть що ми ніде не були та не боронили свою батьківщину на донецькому напрямку а тільки в м. вараш воюїмо і зірвав орден побратиму за мужність нагороду» встановлено, що даний відеозапис триває 2 хв. 10 сек. На 38 с. ОСОБА_30 наводить камеру на вхід до Кузнецовського міського суду, де видно, як з приміщення суду виходять двоє чоловіків, одягнуті у цивільний одяг, якими являються ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , при цьому ОСОБА_30 коментує наступне: «О, вийшли наші зіроньки ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , в даний час ще експертизи немає, але йдемо на суд....». ОСОБА_14 та ОСОБА_4 вийшовши з приміщення суду рухаються в напрямку скверу, а від осіб, які знаходяться біля ОСОБА_31 , а саме, як в подальшому було встановлено, це ОСОБА_32 , який одягнутий у військову форму, ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , лунають у їхню адресу коментарі з підвищенням голосу. 0 01 хв. 35 сек. видно, як ОСОБА_14 та ОСОБА_4 пішли у напрямку скверу та за ним пішов ОСОБА_5 . Під час цього ОСОБА_30 коментує: «ось так веде себе ОСОБА_12 з ОСОБА_29 , ось так мусора тікають.. ».
Крім того, у судовому засіданні досліджений відеозапис (а.с. 212) із зазначеної сторінки, який наданий до суду стороною захисту. Зі змісту відеозапису, з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , а також протоколу огляду від 03.06.2024 (а.м. 67-68), судом встановлено, що після оголошення ОСОБА_26 про те, що вони чекають ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , які зайшли в суд, до нього об 11 год 37 хв (час зафіксований на екрані телефона) на 21 секунді від початку відеозапису підходить ОСОБА_5 та вітається. ОСОБА_5 залишається поряд з ОСОБА_26 , проте відвертається від нього та розмовляє з іншими особами. На 37 секунді відеозапису з приміщення Кузнецовського міського суду Рівненської області виходять свідок ОСОБА_14 , а за ним потерпілий ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_26 коментує: « ОСОБА_35 , ОСОБА_4 , в даний час ще експертизи немає, але йдемо на суд....». У цей потерпілий ОСОБА_4 підійшов до жінки, яка стояла поруч із сходами біля виходу із суду, а ОСОБА_14 дійшов до кута суду та зупинився. Через 7 секунд потерпілий ОСОБА_4 відійшов від жінки та пішов у напрямку ОСОБА_14 , який на той час продовжив рух від суду в напрямку пішохідного переходу через бульвар Шевченка у м. Вараш. У цей час ОСОБА_26 почав коментувати: «Бачите як вони тікають», вживаючи образливі та нецензурні вислови. Пройшовши 5 кроків від куту суду в напрямку за ОСОБА_14 , потерпілий ОСОБА_4 зупинився та розвернувся в напрямку осіб, які були поблизу суду. У цей час до нього близько підійшла жінка, з якою він спілкувався, вийшовши із суду, а також ОСОБА_5 , який одягнув китель та ОСОБА_26 . На 1 хв 10 с. відеозапису ОСОБА_26 звертаючись до потерпілого ОСОБА_4 запитав його: «Чи вам не можна носити таку форму, як у нас?» При цьому, ОСОБА_26 вживав нецензурну лексику. Потерпілий ОСОБА_4 звернувся з проханням «Не виражайтеся, шановний». Далі ОСОБА_26 висловився: «Ви позор ДШБ, а ми захищали Батьківщину, а не так як ви». На це потерпілий запитує: «Де ви її захищали?». ОСОБА_26 відповів: «На Донецькій області». Далі потерпілий ОСОБА_4 висловився: «У Вараші захищаєте», та розвернувшись пішов у напрямку за ОСОБА_14 . У цей час невстановлена особа чоловічої статі з явним обуренням викрикнула: «Що, а ти був там хоч раз?» та вжила нецензурне слово.
На підставі висновків експерта № 78 від 31.05.2024 та № 92-ЕД/78 від 28.06.2024 (а.с. 74) встановлено, що при судово-медичній експертизі у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя зліва та справа. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, можливо внаслідок ударів руками з достатньою силою в термін вказаний у постанові і які відносяться до розряду легких тілесних ушкоджень. Показання потерпілого ОСОБА_4 дані ним в ході слідчого експерименту 11.06.2024 та показання підозрюваного ОСОБА_5 дані ним в ході слідчого експерименту 20.06.2024 в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 відповідають судово-медичним даним.
Стороною обвинувачення, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв?язку з виконанням цим працівником службових обов?язків.
Принцип конкретного та зрозумілого обвинувачення також закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94).
До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п.3 ст.6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2016 справа № 5-328-кс16, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі. Пунктом 13 ч.1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За сталою судовою практикою важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але й для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор, викладаючи цей блок інформації, мають виходити з кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто наведені фактичні дані в сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.
Закон не вимагає детального викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, однак ті, які мають важливе значення і безпосередньо впливають на винуватість особи, повинні бути відображені у фактичних обставинах настільки детально та конкретно і в такий спосіб, оскільки правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.
Суд зауважує, що при визнанні особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд має чітко та конкретно (безальтернативно) визначити, які саме дії відповідно до кримінального закону України цій особі інкримінуються.
Однією з обов'язкових ознак суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України, є юридична конструкція ст. 345 КК України - «у зв'язку з виконанням цим працівником своїх службових обов'язків», яка вказує на те, що злочин вчиняється саме у зв'язку з діяльністю працівника правоохоронного органу, тобто така діяльність не влаштовує винного, що спонукає до вчинення злочину. Таке спонукання (мотив злочину) викликає у винного бажання не допустити діяльності працівника правоохоронного органу, змінити її характер, припинити її тощо.
Водночас, основним безпосереднім об'єктом ч. 1 ст. 345 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують додержання нормативно визначеного порядку виконання працівником правоохоронного органу службових обов'язків. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 162/401/21.
Тобто, суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із спеціальним мотивом, а саме у зв'язку із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.
При цьому для кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідно встановити факт усвідомлення такою особою, що її дії вчиняються саме стосовно працівника правоохоронного органу, та що такий працівник виконує покладені на нього обов'язки. Викладені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 753/12581/20.
У формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується у заподіянні тілесних ушкоджень заступнику начальника Вараського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 у зв'язку з виконанням останнім службових обов'язків. Проте, в обвинуваченні не зазначено, які саме обов'язки виконував потерпілий та у зв'язку з якими, він отримав тілесні ушкодження.
Виклад в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також правова кваліфікація правопорушення, визначає межі судового розгляду кримінального провадження.
Правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді. Тому, обставини які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні мають бути викладеними чітко і конкретно, та наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 608/1733/20, зазначено, що в ході судового розгляду, суд зіставляє фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою та встановлює чи відповідають наведені в обвинувальному акті фактичні дані і підтверджені в суді, складу конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК України.
Відповідно до ст. 17 КПК України, «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
В судових дебатах прокурор зазначила, що дії потерпілого щодо припинення порушення громадського порядку 30.05.2024 біля приміщення Кузнецовського міського суду Рівненської області стали причиною нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Проте, доказів на підтвердження поза розумним сумнівом обставини, що саме у зв'язку з діями потерпілого щодо припинення порушення громадського порядку у обвинуваченого ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень до суду не подано.
Зокрема, до суду не подано доказів, що ОСОБА_5 наносячи тілесні ушкодження ОСОБА_4 дійсно мав намір не допустити діяльності потерпілого як працівника правоохоронного органу, змінити її характер, припинити її, помститись тощо.
Обставина, що потерпілий дійсно вживав заходи щодо припинення порушення громадського порядку підтверджується лише показаннями потерпілого у судовому засіданні, про те, що він доводив до відома присутніх, що вони вчиняють адміністративне правопорушення і просив його припинити. Інші свідки та обвинувачений такої обставини не підтверджують. Крім того, така обставина спростовується відеозаписом, поданим стороною захисту (а.с. 212).
Так відеозаписом з інтернет сторінки ОСОБА_26 (а.с. 212) підтверджується, що потерпілий ОСОБА_4 , вийшовши з приміщення суду безперешкодно пройшов повз осіб, у тому числі ОСОБА_5 та пішов у напрямку пішохідного переходу через бульвар Шевченка у м. Вараш. Будь-яких зауважень присутнім у тому місці з приводу порушень громадського порядку не висловлював. Проте, пройшовши 5 кроків від куту приміщення суду зупинився та розвернувся в напрямку осіб, які спільно з ОСОБА_26 перебували біля приміщення суду. У цей час до нього підійшло декілька осіб, серед яких був ОСОБА_5 . Далі, зафіксовано як ОСОБА_26 звертаючись до потерпілого ОСОБА_4 запитав його: «Чи вам не можна носити таку форму, як у нас?» При цьому, ОСОБА_26 вживає нецензурну лексику. Потерпілий ОСОБА_4 звернувся з проханням «Не виражайтеся, шановний». Якихось інших висловів про припинення порушення громадського порядку на відеозаписі не зафіксовано. Також не зафіксовано будь-яких активних дій потерпілого щодо припинення порушення громадського порядку. Далі ОСОБА_26 висловився: «Ви позор ДШБ, а ми захищали Батьківщину, а не так як ви». На це потерпілий запитує: «Де ви її захищали?». ОСОБА_26 відповів: «На Донецькій області». Далі потерпілий ОСОБА_4 висловився: «У Вараші захищаєте», та розвернувшись пішов у напрямку за ОСОБА_14 . У цей час невстановлена особа чоловічої статі з явним обуренням викрикнула: «Що, а ти був там хоч раз?» та вжила нецензурне слово.
Свідок ОСОБА_21 також підтвердила, що після висловлювання потерпілого ОСОБА_4 або ОСОБА_14 (свідок не уточнила хто саме) в адресу присутніх, про те, що вони можуть одягати форму і воювати лише у м. Вараші, ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_22 обурились та пішли в напрямку за потерпілим ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_5 показав, що зазначений вище вислів потерпілого ОСОБА_4 обурив його, як військовослужбовця ЗСУ. Після цього потерпілий та інший чоловік, пішли в сторону зупинки «Берізка», а він пішов за ними, оскільки йому було по дорозі у тому ж напрямку. Потерпілий рухаючись попереду постійно нецензурно висловлювався у його адресу. Поблизу пішохідного переходу він попросив потерпілого роз'яснити, що він говорить.
Таким чином, сукупність поданих стороною обвинувачення доказів не є достатньою для доведення поза розумним сумнівом обставини, що потерпілий ОСОБА_4 дійсно вживав заходи щодо припинення порушення громадського порядку та обвинувачений ОСОБА_5 наніс йому тілесні ушкодження саме у зв'язку з такою діяльністю.
Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації кримінального правопорушення полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак кримінального правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, й у формулюванні висновку про їх відповідність. За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень є встановленням на підставі доведеного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб'єктом кримінального правопорушення) конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами у статтях КК України. Склад кримінального правопорушення є системою необхідних і достатніх юридичних ознак, непідтвердження хоча б однієї з яких виключає кримінальну відповідальність особи через відсутність підстави для такої.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що у діях ОСОБА_5 є мотив нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, а саме у зв'язку з виконанням потерпілим службових обов'язків, як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України, що у свою чергу виключає підстави для кваліфікації дій ОСОБА_5 за вказаною статтею.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2018 у справі № 496/3183/14-к, повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту, який не містив конкретного формулювання обвинувачення, є неприпустимим та таким, що суперечить засаді змагальності, передбаченій п. 15 ч. 1 ст. 7 та ст. 22 КПК України, оскільки у такому випадку на суд буде покладено функцію однієї із сторін кримінального провадження. До того ж, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді, мав можливість змінити формулювання обвинувачення, але цього не зробив.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 у справі № 192/1505/21 зазначив, що ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення й захисту прав людини та її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК України щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням цього суду є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі чого суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України). Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, судом встановлені наступні обставини.
Місцем вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 є територія тротуару поруч з пішохідним переходом через бульвар Шевченка у м. Вараш та неподалік Кузнецовського міського суду Рівненської області, який знаходиться за адресою: мкр-н Будівельників, 3, у м. Вараш, Вараського району, Рівненської області. Зазначена обставина сторонами не оспорюється та підтверджується показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_14 , протоколом огляду місця події (а.м. 21-23) та відеозаписом, який є додатком до протоколу огляду речей від 31.05.2024. З урахуванням того, що вказана територія відкрита, не огороджена, має вільний доступ, суд доходить висновку, що місце події є громадським місцем.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_5 , а також висновками експерта № 78 від 31.05.2024 року (а.м. 71) та № 92-ЕД/78 від 28.06.2024 року (а.м. 74) підтверджується, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, шляхом нанесення двох ударів кулаками лівої та правої руки. Нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, суд визнає істотною шкодою особистим інтересам потерпілого.
Зважаючи на те, що нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 потерпілому здійснювалось у громадському місці, у присутності сторонніх осіб, обвинувачений намагався нанести удари свідку ОСОБА_14 , який вживав заходів для припинення його протиправних дій, зухвале поводження, яке виразилось у демонстрації середнього пальця свідку ОСОБА_14 , який вів відеозйомку, суд визнає дії ОСОБА_5 такими, що грубо порушили громадський порядок.
З показань обвинуваченого ОСОБА_5 випливає, що він наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 у зв'язку з відчуттям образи після його висловлювання, що вони (присутні на місці події особи у формі ЗСУ) служать у м. Вараші, а також після того, коли той повертаючись рукою збив з його грудей нагороду, у нього раптово виникла особиста неприязнь до потерпілого, яка стала причиною нанесення ударів ОСОБА_4 .
Проте показання обвинуваченого ОСОБА_5 в частині того, що потерпілий збив йому рукою нагороду, повертаючись до нього, спростовуються відеозаписом, який є додатком до протоколу огляду речей від 31.05.2024, на якому зафіксовано як обвинувачений ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , який на той час стояв до нього обличчям, і відразу наніс два удари в голову, лівою та правою руками.
Зважаючи на те, що зауваження потерпілого ОСОБА_4 висловлене з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки, не стосувалось конкретно ОСОБА_5 , суд доходить висновку, що реальних підстав для агресивних дій зі сторони ОСОБА_5 в адресу ОСОБА_4 не було, а отже обвинувачений ОСОБА_5 безпідставно наносив тілесні ушкодження потерпілому.
Наявність дріб'язкового приводу у ОСОБА_5 щодо образливого на його думку зауваження потерпілого, те, що потерпілий та обвинувачений не були знайомі між собою, обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до потерпілого, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним. Ці ж обставини, а також прагнення обвинуваченого показати свою грубу силу, доводять очевидну, демонстративну зневагу обвинуваченого ОСОБА_5 до встановлених у суспільстві правил поведінки та підтверджують наявність у нього мотиву явної неповаги до суспільства.
Суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження у зв'язку з особистими неприязними відносинами. Вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 встановлених судом дій за вище вказаних обставин свідчить про трансформацію його особистих неприязних мотивів у мотив явної неповаги до суспільства.
Оскільки явна неповага ОСОБА_5 до суспільства супроводжувалось насильством над потерпілим ОСОБА_4 із заподіянням йому легких тілесних ушкоджень, опором особі, яка намагалась припинити його дії, непристойними жестами, суд доходить висновку, що грубе порушення громадського порядку вчинене ОСОБА_5 з мотивів явної неповаги до суспільства супроводжувалось особливою зухвалістю.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд визнав доведеним, що 30 травня 2024 року о 15 год 36 хв ОСОБА_5 , перебуваючи на вулиці поблизу будинку по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, в присутності сторонніх осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в демонстрації грубої сили, протиставляючи себе суспільству та загальновизнаним нормам і правилам поведінки, безпричинно наніс ОСОБА_7 два удари кулаками лівої та правої рук в обличчя, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя зліва та справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Суд дійшов висновку, що хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, мало місце, це діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 винен у його вчиненні та підлягає покаранню за вчинення цього кримінального правопорушення.
При обранні міри покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_5 визнаний судом винуватим у кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Обставин, що пом'якшували б або обтяжували б покарання ОСОБА_20 , передбачених ст. ст. 66, 67 КК України, у судовому засіданні не встановлено.
ОСОБА_20 розлучений, не працюючий. Мав захворювання пов'язане з проходженням військової служби, згідно з копією довідки ВЛК від 16.04.2015. У період з 28.07.2015 до 10.10.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, щзо підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2016. Указом Президента України від 17.06.2022 № 418 ОСОБА_5 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також грамотою тзп міського голови м. Вараш за вагомий внесок у ствердження української державності, захист територіальної цілісності, військово-патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня захисника України. Наказом Національного університету водного господарства та природокористування № 836 від 20.12.2023 допущений до складання академічної різниці. Відповідно до службової характеристики від командира батареї від 30.05.2020, за місцем служби характеризується позитивно. 26.06.2023 звільненого з військової служби у запас у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, ОСОБА_36 . Копією посвідчення серії НОМЕР_2 підтверджується, що він є учасником бойових дій. Вимогою від 30.05.2024 року підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався.
Отже, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 частково визнав винуватість, притягується до кримінальної відповідальності вперше, заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, тобто його дії пов'язані з насильством над особою, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують його покарання, враховуючи його особу, а саме, що він є учасником бойових дій, нагороджений ордером, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе із застосуванням покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду строком на два роки.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 337, 368, 371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки.
Покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: паперовий конверт «НПУ СУ» в якому знаходиться змив з правої руки ОСОБА_19 ; паперовий конверт «НПУ СУ» в якому знаходиться контроль до змиву з правої руки ОСОБА_19 ; паперовий конверт «НПУ СУ» в якому знаходиться змив з лівої руки ОСОБА_19 ; паперовий конверт «НПУ СУ» в якому знаходиться контроль до змиву з лівої руки ОСОБА_19 - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вараський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1