Cправа № 563/235/25
01.10.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді: Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
за участю: представниці позивача, адвоката Малиновської М.М.
представника відповідача, адвоката Вершиніна К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» про розірвання договорів найму (оренди),
Адвокат Малиновська М.М., в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що позивач по справі є власником земельних ділянок: площею 1,5646 га, кадастровий номер 5623082600:02:005:0321; площею 0,8018 га, кадастровий номер 5623082600:02:010:0168; площею 0,8587 га, кадастровий номер 5623082600:02:010:0171; площею 0,8105 га, кадастровий номер 5623082600:02:010:0172; площею 0,313 га, кадастровий номер 5623082600:02:005:03220; площею 0,3315 га, кадастровий номер 5623082600:02:005:0293; площею 0,80 га, кадастровий номер 5623082600:02:010:0084; площею 1,43 га, кадастровий номер 5623082600:02:005:0064; площею 0,31 га, кадастровий номер 5623082600:02:005:0180, що розташовані на території Залізницької сільської ради Рівненського (колишнього Корецького) району Рівненської області. За договорами оренди землі від 10 травня 2016 року, вказані земельні ділянки передані в оренду відповідачу строком на 10 років. За умовами Договорів відповідач зобов'язався протягом строку дії таких за кожен рік користування земельними ділянками вносити орендну плату до 20 числа останнього у звітному році місяці у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки кожної з земельних ділянок.
Вказує на те, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, вносив її із порушенням строків та сум виплат визначених договорами. Так, орендна плата за 2022 рік була сплачена у березні 2023 року, а за 2023 рік - у січні 2024 році, в незмінній сукупній сумі - 15 018,33 грн. за рік, що в сукупності свідчить про систематичну несвоєчасну сплату орендної плати, без врахування індексації та зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача в усній формі з приводу своєчасної виплати орендної плати за договорами, але вказане питання до цього часу залишається не вирішеним, орендна плата й надалі сплачується із суттєвою затримкою. У зв'язку із зазначеними обставинами та систематичним порушенням відповідачем умов договорів, звертається до суду з відповідним позовом та просить розірвати Договори оренди, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року, провадження у справі було відкрито та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
03 квітня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
14 травня 2025 року від представника відповідача у справі, Вершиніна К.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд поновити строк для його подачі, посилаючись на те, що сторона відповідача лише 10 травня 2025 року дізналась про вказаний судовий спір. Проти позовних вимог заперечили, вважаючи такі необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідно такими, що не підлягають до задоволення. Наполягав на відсутні підстав для розірвання договорів оренди, оскільки умовами таких договорів не передбачається їх розірвання в односторонньому поряду. Зазначив, що позивач регулярно отримував грошові кошти по вказаним договорам, що підтверджується відповідними доданими документами. Тому переконаний, що відсутні вагомі підстави для розірвання зазначених договорів оренди з ОСОБА_1 .
В судових засіданях, представниця позивача, адвокат Малиновська М.М. свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задоволити з підстав викладених у позові. Наголошувала, на несвоєчасності сплати орендної плати її довірителю за два роки (2022 та 2023 роки). Крім того, звертала увагу на те, що навіть попри непередбачувані, форс-мажорні обставини, в тому числі пов'язані з війною в країні, ТОВ «Міатерра» зобов'язане було повідомити позивача та інших орендодавців про затримки з виплатою коштів, чого зроблено не було та таких доказів матеріали справи не містять. Також не надано доказів, що причиною невчасної сплати оренди відповідачем стала війна в Україні. Тому наполягала на задоволенні позовних вимог та розірванні спірних договорів оренди між сторонами. Також, заперечила щодо заявленої вимоги відповідача про відшкодування судових витрат пов'язаних з правовою допомогою, вважаючи заявлений розмір таких завищеним, виходячи навіть з тих обставин, що представник відповідача фактично не з'являвся в судові засідання, а брав участь в режимі відеоконференції.
Представник відповідача адвокат Вершинін К.В. в судовому засіданні 22 вересня 2025 року просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи такі безпідставними. Вказав, що ТОВ «Міатерра» свої зобов'язання за договорами виконує належним чином. Зауважив, що попри наявність випадків несвоєчаснгої сплати орендної плати, станом на 2022 рік (а також на сьогоднішній день) по виплатах вже наявною була переплата, тому відповідач міг взагалі не платити, проте, орендну плату все ж таки було сплачено. Також, на даний час існує така переплата, тому відповідач вже фактично проплатив всі кошти позивачу і іншим орендодавцям та не має перед ними невиконаних зобов'язань. Орендодавці були усвідомлені про наявність таких переплат, що доводилось до їх відома на зборах при видачі коштів за оренду і при фактичному отриманні готівкових коштів, люди проставляли свої власноручні підписи. Виплати наперед практикуються для того, щоб попередити непередбачувані, форс-мажорні обставини, оскільки в країні з 2014 року триває війна, ТОВ «Міатерра» вже втратила частину земельних ділянок, не мала можливості зібрати врожай і сплатити людям кошти, відповідно.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, комплексно дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 0,31 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0180 - на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 075867; площею 1,43 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0064 - на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 075866; площею 0,80 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0084 - на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 075865. Крім цього, ОСОБА_1 успадкував ще шість земельних ділянок від ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, земельні ділянки: площею 1,5646 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0321 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 228 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305121586); площею 0,8018 га., кадастровий номер 5623082600:02:010:0168 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 231(Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305123185); площею 0,8587 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0171 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 229 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305122045); площею 0,8105 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0172 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 230 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305122155); площею 0,3130 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0322 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 233 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305124621); площею 0,3315 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0293 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, номер в реєстрі 232 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305123901). Вказані земельні ділянки розташовані на території Залізницької сільської ради Рівненського (колишнього Корецького) району Рівненської області, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства.
10 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міатерра» та ОСОБА_2 (спадкоємцем якої є позивач) було укладено шість Договорів оренди землі, згідно з якими, остання передала відповідачу в оренду: земельну ділянку площею 0,8018 га., у тому числі ріллі 0,8018 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0168, нормативна грошова оцінка - 21 813,47 грн. (орендна плата складає 1090,67 грн.); земельну ділянку площею 0,8587 га., у тому числі ріллі 0,8587 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0121, нормативна грошова оцінка - 20957,7 грн. (орендна плата складає 1047,89 грн.); земельну ділянку площею 0,8105 га., у тому числі ріллі 0,8105 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0172, нормативна грошова оцінка - 21813,47 грн. (орендна плата складає 1090,67 грн.); земельну ділянку площею 0,3315 га., у тому числі пасовище 0,3315 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0293, нормативна грошова оцінка - 14277,55 грн. (орендна плата складає 713,88 грн.); земельну ділянку площею 0,3130 га., у тому числі пасовище 0,3130 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0322, нормативна грошова оцінка - 14277,55 грн. (орендна плата складає 713,88 грн.). Договору про передачу земельної ділянки площею 1,5646 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0321 в оренду ТОВ "Міатерра" до матеріалів справи не додано.
Також, 10 травня 2016 року між ТОВ «Міатерра» та ОСОБА_1 було укладено три Договори оренди землі, згідно з якими, останній передав відповідачу в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки: площею 1,43 га., у тому числі ріллі 1,43 га., кадастровий номер: 5623082600:02:000:0064, нормативна грошова оцінка - 20 957,70 грн. (орендна плата складає 1 047,89 грн.); площею 0,8 га., у тому числі рілля 0,8 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0084, нормативна грошова оцінка - 20 957,70 грн. (орендна плата складає 1 047,89 грн.); площею 0,31 га., у тому числі пасовище 0,31 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0180, нормативна грошова оцінка - 11 431,19 грн. (орендна плата складає 571,56 грн.).
За умовами Договорів, такі укладено на 10 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (п. 6 Договорів).
Згідно з п. 7-9 Договорів, орендна плата нараховується у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та уточнень нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно закону. Орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення, крім випадків передбачених в п. 26 Договору (п. 12 Договорів).
Зміна умов договорів здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 31 Договорів).
Пунктами 33-34 Договорів передбачено, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договорами та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав передбачених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини (п. 37 Договорів).
На підтвердження порушення строків сплати орендної плати за вищезазначеними договорами, стороною позивача долучено Виписку по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору за період 01.01.2022-08.11.2024, в якій, зокрема, зазначено надходження 21.03.2023 в сумі 8 581,90 грн. та 23.03.2023 року в сумі 6 436,45 грн. - коментар до платежів: ТОВ «Міатерра» сплата за пай за 2022 рік), надходження 22.01.2024 року - в сумі 8 581,90 грн. та 23.01.2024 року - 6 436,45 грн. - як сплата за пай за 2023 рік.
У відповідь на доводи сторони позивача, на підтвердження оплати відповідачем орендної плати ОСОБА_1 та його спадкодавиці, ОСОБА_2 , відповідачем долучено Відомості на виплату грошей: від 10 грудня 2016 року та від 17 грудня 2017 року - за якою ОСОБА_2 отримала 5 363,72 грн. за 2016 рік та позивач отримав по 2 681,86 грн. за два роки, а також 5 363,72 грн. за 2017 рік за ОСОБА_2 , як спадкоємець після її смерті; від 17 грудня 2018 року - ОСОБА_1 отримав дві виплати по 4 290,97 грн. та 5 363,72 грн.; від 20 листопада 2019 року - за якою позивачу виплачено 4 290,96 грн. та 8 581,93 грн.; за 2020 рік - позивач отримав 4 290,95 грн. та 8 581,90 грн.; за 2021 рік - ОСОБА_1 отримав 6 436,43 грн., про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_2 в 2016 році та власноручні підписи ОСОБА_1 .
Крім того, стороною відповідача долучено також Довідки про виплату орендної плати за Договорами оренди землі від 10 травня 2016 року: по земельній ділянці, кадастровий номер: 5623082600:02:005:0064, за період з 2016 по 2024 рік орендної плати нараховано 10 358,14 грн., а виплачено - 14 662,01 грн (переплата на сьогодні складає 4 303,87 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0084, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 358,14 грн., а виплачено 14 662,01 грн. (переплата 4 303,87 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0168, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 513,83 грн., а виплачено 14 833,13 грн. (переплата 4 319,30 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0171, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 358,14 грн., а виплачено 14 662,01 грн. (переплата 4 303,87 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0172, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 513,83 грн., а виплачено 14 833,13 грн. (переплата 4 319,30 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0180, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 5 649,64 грн., а виплачено 10 852,79 грн. (переплата 5 203,15 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0293, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 6 157,74 грн., а виплачено 8 566,52 грн. (переплата 2 408,78 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0321, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 11 307,86 грн., а виплачено 15 705,69 грн. (переплата 4 397,83 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0322, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 6 157,74 грн., а виплачено 8 566,52 грн. (переплата 2 408,78 грн.).
З наданих довідок встановлено, що видачу коштів здійснено з порушенням встановлених договорами строків за період 01.01.2022-31.12.2022 - дата видачі 21 березня 2023 року (в примітці зазначено: у зв'язку з війною пізно посіяли та зібрали урожай лише в лютому 2023 року), за період 01.01.2023-31.12.2023 - дата видачі 22 січня 2024 року та за період 01.01.2024-31.12.2024 - дата видачі 27 грудня 2024 (у зв'язку з перевіркою банківського рахунку).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЗУ «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно з положеннями ст. 21, 22 ЗУ«Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17).
Згідно з ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями ст. 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби.
У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, а загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Так, на підтвердження несвоєчасної виплати відповідачем орендної плати, стороною позивача надано суду докази у вигляді Виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що орендна плата за 2022 рік була здійснена двома платежами із затримкою приблизно в 3 місяці (21 та 29 березня 2023 року), а за 2023 рік - також двома платежами із затримкою приблизно в 1 місяць (22 та 23 січня 2024 року). Крім того, затримка виплати орендної плати за 2024 рік становить сім днів (дата видачі - 27 грудня 2024 року), що відображено в довідках про виплату орендної плати.
Представник відповідача не заперечує випадків несвоєчасної виплати орендної плати, однак, просив також не залишати поза увагою наявність переплати по оренді, яка мала місце вже станом на 2022 рік. Наголошував, що на даний час відповідач вже фактично проплатив всі кошти позивачу і іншим орендодавцям та не має перед ними невиконаних зобов'язань. Вкотре пояснював, що виплати наперед практикуються для того, щоб попередити непередбачувані, форс-мажорні обставини, оскільки в країні з 2014 року триває війна, ТОВ «Міатерра» вже втратила частину земельних ділянок, не мала можливості зібрати врожай і сплатити людям кошти, відомості про що було зафіксовано також і в примітках Довідок про виплату орендної плати: "у зв'язку з війною пізно посіяли урожай та зібрали лише в лютому 2023 року". Саме тому орендна плата була виплачена із затримкою.
Так, з поданих стороною відповідача доказів можна побачити, що починаючи з 2020 року по 2024 рік включно орендна плата по кожному з договорів була сплачена зі значною переплатою. Таким чином, станом на 2022 рік переплата по дев'яти договорах становила 16 265,44 грн., станом на сьогоднішній день - переплата по договорах становить 35 968,75 грн.
Хоча в судовому засіданні представницею позивача вказано на відсутність доказів про причини невчасної сплати оренди відповідачем, в тому числі через війну в Україні, загальновідомим є факт, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії на суверенну територію України, що стало підставою введення воєнного стану, який продовжується до сьогодні, збройна агресія рф проти України не припиняється. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН.
Згідно листа Торгово-промислової палати України, який був оприлюднений на офіційному сайті за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Сторони у пунктах 34, 36 та 37 Договорів домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається і за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Таким чином, суд схиляється до переконання, що несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати оренди в суб'єкта господарювання виникло саме через непередбачувані, форс-мажорні обставин, що не можна вважати умисним істотним порушенням договорів оренди.
Суд погоджується з тим, що затримка виплати орендної плати була вимушеною, в тому числі, через збройну агресію російської федерації проти України, проте, ТОВ "Міатерра", повністю виконало взяті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати.
Необхідно також звернути увагу на те, що відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді дострокового розірвання договорів сторонами у договорах не передбачалось. Натомість, пунктом 12 Договорів, сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені, що справляється у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно, права орендодавця захищені вказаним пунктом договорів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати, за наявності поважних причин - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Відомостей про те, що орендар допускав істотні порушення умов договорів оренди та не здійснював сплату орендної плати у період із 2016 до 2024 рік включно - матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов переконання про відсутність підстав для розірвання договорів оренди. Стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення ТОВ "Міатерра" умов договорів оренди та систематичної несплати орендної плати.
Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Оскільки суд в повному обсязі відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог - понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню стороною відповідача.
В свою чергу, представник відповідача, адвокат Вершинін К.В. 22 липня 2025 року звернувся до суду з письмовим клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Частинами 5-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Так, 14 травня 2025 року, під час подання до суду відзиву на позовну заяву, представником ТОВ «МІАТЕРРА» було зазначено попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.
22 липня 2025 року, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до поданого стороною відповідача клопотання про розподіл та стягнення судових витрат, долучено такі документи: Договір про надання правової допомоги від 10 травня 2025 року, що був укладений між адвокатом Вершиніним К.В. та ТОВ «МІАТЕРРА»; Оредер серії АІ № 1128373 на надання правничої допомоги; Протокол узгодження вартості послуг № 4 від 18 серпня 2025 року, за яким вартість наданих ТОВ «МІАТЕРРА» послуг загалом становить 10 000,00 грн. (2 500,00 - збір доказів:ознайомлення з документами Позивача, збирання необхідних доказів; 5 000,00 грн - підготовка та подання до суду процесуальних документів (відзиву на позов, клопотань); 2 500,00 грн. - супроводження адвокатом справи у судових засіданнях суду першої інстанції). Змістом якого також передбачена післяплата наданих адвокатом послуг - після набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі якщо, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
25 вересня 2025 року від представника позивачки у справі, Малиновської М.М. до суду надійшло заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, яке вважає поданим передчасно, оскільки не відомо на чию користь буде винесене рішення а на данній стадії розгляду справи відповідач мав подати суду орієнтовний розрахунок витрат. Наголошувала, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Вказувала, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Тому, просила суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МІАТЕРРА" в клопотанні про стягнення судових витрат в повному обсязі. Викладену в письмовому запереченні думку також висловила в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідач користувався правовою допомогою, у зв'язку з чим поніс витрати, які його представник просив покласти на позивача. Відтак, згідно приписів ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення понесені на правничу допомогу витрати.
При цьому, суд наголошує на відсутності обов'язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України", Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, враховуючи подане стороною позивача заперечення щодо стягнення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, оцінюючи розмір таких витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору по вказаній справі, а також з огляду на розумну необхідність заявленого розміру таких судових витрат (що складає 10 000,00 грн.) для цієї конкретної справи, суд вважає такий розмір витрат відповідача на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції завищеним. Тому, з урахуванням складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг, фінансового стану сторін, суд вважає, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката необхідно задовольнити частково і стягнути з позивачки на користь відповідача понесені витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн, що буде справедливим по відношенню до обох сторін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 12, 15-16, 79, 81,141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 10 травня 2016 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра", код ЄДРПОУ: 40307206, місцезнаходження: 08156, с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, вул. Петрівська, 1, кв. 48, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра", код ЄДРПОУ: 40307206, місцезнаходження: 08156, с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, вул. Петрівська, 1, кв. 48.
Суддя: