Cправа № 563/224/25
01.10.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді: Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
за участю:
представниці позивача, адвоката Малиновської М.М.
представника відповідача, адвоката Вершиніна К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» про розірвання договорів найму (оренди),
Адвокат Малиновська М.М., в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що позивач по справі є власником земельних ділянок: площею 0,9981 га., кадастровий номер 5623082600:02:010:0186; площею 0,333 га., кадастровий номер 5623082600:02:001:0199; площею 1,0878 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0326; площею 0,33 га., кадастровий номер 5623082600:02:001:0161; площею 0,96 га., кадастровий номер 5623082600:02:010:0118; площею 0,96 га., кадастровий номер 5623086000:02:005:0094, що розташовані на території Залізницької сільської ради Рівненського (колишнього Корецького) району Рівненської області.
10 травня 2016 року між сторонами було укладено Договори оренди землі № б/н та вказані земельні ділянки передані в оренду відповідачу строком на 10 років. За умовами Договорів відповідач зобов'язався протягом строку дії таких за кожен рік користування земельними ділянками вносити орендну плату до 20 числа останнього у звітному році місяці у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки кожної з земельних ділянок. Вказує на те, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, вносив її із порушенням строків та сум виплат визначених договорами. Так, орендна плата за 2022 рік була сплачена у березні 2023 року, а за 2023 рік - у лютому 2024 році, в незмінній сукупній сумі - 8 538,99 грн. за рік, що в сукупності свідчить про систематичну несвоєчасну сплату орендної плати, без врахування індексації та зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Вказує на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача в усній формі з приводу своєчасної виплати орендної плати за договорами, але вказане питання до цього часу залишається не вирішеним, орендна плата й надалі сплачується із суттєвою затримкою. У зв'язку із зазначеними обставинами та систематичним порушенням відповідачем умов договорів, звертається до суду з відповідним позовом та просить розірвати Договори оренди, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року, провадження у справі було відкрито та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
03 квітня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
14 травня 2025 року від представника відповідача у справі, Вершиніна К.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд поновити строк для його подачі, посилаючись на те, що сторона відповідача лише 10 травня 2025 року дізналась про вказаний судовий спір. Проти позовних вимог заперечили, вважаючи такі необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідно такими, що не підлягають до задоволення. Наполягав на відсутні підстав для розірвання договорів оренди, оскільки умовами таких договорів не передбачається їх розірвання в односторонньому поряду. Зазначив, що позивач регулярно отримував грошові кошти по вказаним договорам, що підтверджується відповідними доданими документами. Більш того, вказував на наявність переплати по орендній платі станом на поточний рік, тому переконаний, що відсутні вагомі підстави для розірвання зазначених договорів оренди з ОСОБА_1 .
В судовому засіданні, 22 вересня 2025 року представниця позивача, адвокат Малиновська М.М. свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задоволити з підстав викладених у позові. Наголошувала, на несвоєчасності сплати орендної плати її довірителю. Водночас, не зрозумілою для неї залишаються підстави переплати, на яку звертає увагу сторона відповідача. Вказала на відсутність будь яких доказів того, що така переплата є саме оплатою «орендної плати наперед». Також вказала на відсутність обґрунтування підстав несвоєчасності сплати оренди за 2022-2023 роки (форс-мажорних обставин, тощо).
Представник відповідача адвокат Вершинін К.В. в судовому засіданні 22 вересня 2025 року просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи такі безпідставними. Вказав, що ТОВ «Міатерра» свої зобов'язання за договорами виконує належним чином, орендну плату сплачує в межах строків, передбачених Договорами, що підтверджується долученими до матеріалів справи Відомостями та довідками. Наголосив також на наявності існуючої переплати (в рахунок подальших виплат), що практикується Товариством на випадок непередбачуваних обставин, що можуть виникнути в майбутньому та ймовірної неспроможності здійснити виплату належних коштів орендодавцям. Також зазначив, що будь яких звернень чи скарг від орендодавців щодо несплати чи не вчасної сплати орендної плати, в тому числі й від позивача, не зафіксовано.Тому вважає поданий позов безпідставним.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, комплексно дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 0,9981 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0186 - на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.2015 року, індексний номер: 47207549 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47207763); площею 0,333 га., кадастровий номер: 5623082600:02:001:0199 - на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.2015 року, індексний номер: 47201822 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47202136); площею 1,0878 га., кадастровий номер 5623082600:02:005:0326 - на підставі Свідоцтва про право власності від 14.11.2015 року, індексний номер: 47635964 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47636030); площею 0,33 га., кадастровий номер 5623082600:02:001:0161 - на підставі Державного акту серії ЯИ № 075929; площею 0,96 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0118 - на підставі Державного акту серії ЯИ № 075930; площею 0,96 га., кадастровий номер: 5623086000:02:005:0094 - на підставі Державного акту серії ЯЖ № 276237, що розташовані на території Залізницької сільської ради Рівненського (колишнього Корецького) району Рівненської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (а.п. 14-21).
10 травня 2016 року між ТОВ «Міатерра» та ОСОБА_1 було укладено шість Договорів оренди землі, згідно з якими, останній передав відповідачу в строкове платне користування: земельну ділянку площею 0,96 га., у тому числі ріллі 0,96 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0094, нормативна грошова оцінка - 20 957,70 грн. (орендна плата складає 1 047,89 грн.); земельну ділянку площею 0,96 га., у тому числі рілля 0,96 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0118, нормативна грошова оцінка - 11 431,19 грн. (орендна плата складає 571,56 грн.); земельну ділянку площею 0,33 га., у тому числі пасовище 0,33 га., кадастровий номер: 5623082600:02:001:0161, нормативна грошова оцінка - 11 431,19 грн. (орендна плата складає 571,56 грн.); земельну ділянку площею 0,9981 га., у тому числі рілля 0,9981 га., кадастровий номер: 5623082600:02:010:0186, нормативна грошова оцінка - 26 176,16 грн. (орендна плата складає 1 308,81 грн.); земельну ділянку площею 0,3330 га., у тому числі пасовище 0,3330 га., кадастровий номер: 5623082600:02:001:0199, нормативна грошова оцінка - 14 277,5 грн. (орендна плата складає 713,88 грн.); земельну ділянку площею 1,0878 га., у тому числі рілля 1,0878 га., кадастровий номер: 5623082600:02:005:0302, нормативна грошова оцінка - 26 176,16 грн. (орендна плата складає 1 308,81 грн.) (а.п. 22-27).
За умовами Договорів, такі укладено на 10 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (п. 6 Договорів).
Згідно з п. 7-9 Договорів, орендна плата нараховується у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та уточнень нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно закону. Орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення, крім випадків передбачених в п. 26 Договору (п. 12 Договорів).
Зміна умов договорів здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 31 Договорів).
Пунктами 33-34 Договорів передбачено, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договорами та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав передбачених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини (п. 37 Договорів).
На підтвердження порушення строків сплати орендної плати за вищезазначеними договорами, стороною позивача долучено Виписку по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00056710886 від 16.12.19 за період з 01.01.2023-11.11.2024, в якій, зокрема, виділено надходження 21.03.2023 року у сумі 8 538,99 грн., коментар до платежу: сплата за пай за 2022 рік, та надходження 22.01.2024 року у сумі 8538,99 грн., як сплата за пай за 2023 рік (а.п. 12-13).
У відповідь на доводи сторони позивача, на підтвердження оплати орендної плати ОСОБА_1 , відповідачем долучено: Відомості на виплату грошей № МТ0000143 від 10 грудня 2016 року та № МТ0000143 від 17 грудня 2017 року - за якими ОСОБА_1 отримав від відповідача по 5 363,72 грн. за кожен рік; Відомості на виплату грошей № МТ0000143 від 17 грудня 2018 року та № 1 від 20 листопада 2019 року - за якими ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Міатерра» 8 581,94 грн. (за 2018 рік) та 8 581,93 грн. (за 2019 рік), про що свідчать його підписи; Квитанцію № RС_USDRESPL4MR2YKJCPEMO, за якою 19 січня 2021 року на ім'я ОСОБА_1 було здійснено переказ готівкових коштів в сумі 8 539,01 грн. через представника ТОВ «Міатерра» Коваленко А.М.; Платіжне доручення № 80 від 23 березня 2022 року, за яким на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховано відповідачем 8 581,93 грн., призначення платежу: виплата паїв за 2021 рік.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, переказ коштів через банк здійснювалось у випадках відсутності орендодавця під час зборів та видачі готівкових коштів наручно по відомостях.
Крім того, стороною відповідача долучено також Довідки про виплату орендної плати за Договорами оренди землі від 10 травня 2016 року: по земельній ділянці, кадастровий номер: 5623082600:02:001:0161, за період з 2016 по 2024 рік орендної плати нараховано 5 649,64 грн., а виплачено - 10 852,79 грн. (переплата на сьогодні складає 5 203,15 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0118, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 358,14 грн., а виплачено 14 662,01 грн. (переплата 4 303,87 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:010:0186, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 11 307,86 грн., а виплачено 15 705,69 грн. (переплата 4 397,83 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0094, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 10 358,14 грн., а виплачено 14 662,01 грн. (переплата 4 303,87 грн.); по земельній ділянці кадастровий номер: 5623082600:02:005:0326, за період з 2016 по 2024 рік, орендної плати нараховано 11 307,86 грн., а виплачено 15 705,69 грн. (переплата 4 397,83 грн.).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЗУ «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно з положеннями ст. 21, 22 ЗУ«Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17).
Згідно з ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями ст. 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби.
У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, а загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Так, на підтвердження несвоєчасної виплати відповідачем орендної плати, стороною позивача надано суду докази у вигляді Виписки по рахунках ОСОБА_1 , з якої вбачається, що орендна плата за 2022 рік була здійснена із затримкою в 3 місяці, а за 2023 рік - із затримкою в 1 місяць.
Представник відповідача не заперечує випадків несвоєчасної виплати орендної плати, однак, просив також звернути увагу на наявність переплати (виплати наперед) по орендній платі, що практикується саме з метою уникнення та попередження подібних ситуацій, оскільки, в силу різних непередбачуваних обставин, існує ймовірність несвоєчасного розрахунку з людьми. Зокрема, з поданих стороною відповідача доказів можна побачити, що починаючи з 2020 року по 2024 рік включно орендна плата по кожному з договорів була сплачена зі значною переплатою. Таким чином, станом на 2022 рік переплата по шести договорах становила 11 308,69 грн., станом на сьогоднішній день - переплата по договорах становить 25 015,33 грн.
Як вже зазначалось представником відповідача в попередніх аналогічних справах, серед причин, що безпосередньо вплинули на можливість своєчасного виконання орендарем своїх зобов'язань за спірними Договорами зокрема є те, що ТОВ «Міатерра» зазнало значних втрат внаслідок військової агресії росії проти України. Крім іншого, не можливо було спланувати посів та приступити до оброблення земель, тому, підготовка полів у 2022 році була розпочата значно пізніше рекомендованих строків, відповідно, зібрати врожай також довелось пізніше - зокрема в лютому 2023 року, відомості про що було зафіксовано також і в примітках Довідок про виплату орендної плати: "у зв'язку з війною пізно посіяли урожай та зібрали лише в лютому 2023 року". Саме тому орендна плата була виплачена із затримкою.
Хоча в судовому засіданні представницею позивача вказано на відсутність обґрунтування підстав несвоєчасності сплати оренди за 2022-2023 роки (форс-мажорних обставин), загальновідомим є факт, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії на суверенну територію України, що стало підставою введення воєнного стану, який продовжується до сьогодні, збройна агресія рф проти України не припиняється. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН.
Згідно листа Торгово-промислової палати України, який був оприлюднений на офіційному сайті за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Сторони у пунктах 34, 36 та 37 Договорів домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається і за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Таким чином, суд схиляється до переконання, що несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати оренди в суб'єкта господарювання виникло саме через непередбачувані, форс-мажорні обставин, що не можна вважати умисним істотним порушенням договорів оренди.
Суд погоджується з тим, що затримка виплати орендної плати за була вимушеною, в тому числі, через збройну агресію російської федерації проти України, проте, ТОВ "Міатерра", виконало взяті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати.
Необхідно також звернути увагу на те, що відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді дострокового розірвання договорів сторонами у договорах не передбачалось. Натомість, пунктом 12 Договорів, сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені, що справляється у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно, права орендодавця захищені вказаним пунктом договорів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати, за наявності поважних причин - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Відомостей про те, що орендар допускав істотні порушення умов договорів оренди та не здійснював сплату орендної плати у період із 2016 до 2024 рік включно - матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов переконання про відсутність підстав для розірвання договорів оренди. Стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення ТОВ "Міатерра" умов договорів оренди та систематичної несплати орендної плати.
Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд в повному обсязі відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог - понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню стороною відповідача.
В свою чергу, представник відповідача, адвокат Вершинін К.В. 22 липня 2025 року звернувся до суду з письмовим клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до поданого стороною відповідача клопотання про розподіл та стягнення судових витрат, долучено такі документи: Договір про надання правової допомоги від 10 травня 2025 року, що був укладений між адвокатом Вершиніним К.В. та ТОВ «МІАТЕРРА»; Оредер серії АІ № 1128373 на надання правничої допомоги; Протокол узгодження вартості послуг № 3 від 18 серпня 2025 року, за яким вартість наданих ТОВ «МІАТЕРРА» послуг загалом становить 10 000,00 грн. (2 500,00 - збір доказів:ознайомлення з документами Позивача, збирання необхідних доказів; 5 000,00 грн - підготовка та подання до суду процесуальних документів (відзиву на позов, клопотань); 2 500,00 грн. - супроводження адвокатом справи у судових засіданнях суду першої інстанції). Змістом якого також передбачена післяплата наданих адвокатом послуг - після набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач користувався правовою допомогою, у зв'язку з чим поніс витрати, які його представник просив покласти на позивача. Відтак, згідно приписів ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення понесені на правничу допомогу витрати.
Частинами 5-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі якщо, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Таким чином, оцінюючи розмір витрат сторони відповідача на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, з огляду на розумну необхідність заявленого розміру судових витрат, з урахуванням складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, при цьому, стороною позивача такий розмір витрат не заперечується та клопотання про їх зменшення стороною позивача не подано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката в загальному розмірі - 10 000,00 грн.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 12, 15-16, 79, 81,141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 10 травня 2016 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: с. Залізниця Рівненського району Рівненської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра", код ЄДРПОУ: 40307206, місцезнаходження: 08156, с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, вул. Петрівська, 1, кв. 48, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: с. Залізниця Рівненського району Рівненської області;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра", код ЄДРПОУ: 40307206, місцезнаходження: 08156, с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, вул. Петрівська, 1, кв. 48.
Суддя