Справа №949/2210/25
01 жовтня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_3 ,
за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_2 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №047803 від 09 липня 2025 року, старший солдат ОСОБА_1 в період з 09 год. 07 липня 2025 року по 09 год. 08 липня 2025 року виконував наказ на охорону та оборону державного кордону України у прикордонному наряді "Контрольний пост".
08 липня 2025 року в ході дистанційної перевірки начальником третього відділення інспекторів НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) сержантом ОСОБА_3 за допомогою додаткових засобів зв'язку було виявлено старшого прикордонного наряду "Контрольний пост" " ІНФОРМАЦІЯ_5 " старшого солдата ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ), який не зафіксував та не притягнув до відповідальності особу без відповідних документів, чим порушив наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22 листопада 2024 року №241-ОД "Про організацію несення служби на контрольних постах" та наказ коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 (з м.д. АДРЕСА_2 ) №4/32900/25-Вн від 06 квітня 2025 року.
Таким чином, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, своїми діями старший солдат ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1 п. 7 глави 2 розділу ІІ та п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19 жовтня 2015 року, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що в період з 09 год. 07 липня 2025 року по 09 год. 08 липня 2025 року виконував наказ на охорону та оборону державного кордону України в прикордонному наряді "Контрольний пост" "Переброди". Під час несення служби, а саме під час дистанційної перевірки, перебував біля шлагбауму та не здійснював перевірку документів осіб, які слідували через даний контрольний пост. Здійснював пропуск осіб за вказівкою старшого наряду, який, після огляду документів, дозволяв пропуск осіб.
Зауважив, що він свої обов'язки виконував у відповідності до отриманого наказу.
Вислухавши особу, яка притягається д о адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-18 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Частиною 1 ст. 172-18 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Диспозиція даної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, порушила правила несення прикордонної служби.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, основні завдання, права, обов'язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 №1261.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №047803, ОСОБА_1 порушив п.п. 1 п. 7 глави 2 розділу ІІ Інструкції, згідно якого під час несення служби прикордонні наряди зобов'язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону.
Разом з тим, протокол містить посилання про порушення ОСОБА_1 п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ вказаної Інструкції, згідно якого прикордонним нарядам забороняється учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.
Хоча, як вбачається з викладеної суті адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 виконував обов'язки з несення прикордонної служби саме у складі прикордонного наряду "Контрольний пост".
Отже, саме п. 12 глави 5 розділу ІІ Інструкції визначено, що контрольний пост це прикордонний наряд у складі трьох та більше прикордонників, який призначається для виявлення і затримання правопорушників, здійснення контролю за дотриманням правил прикордонного режиму та виконання інших завдань у межах ділянок відповідальності підрозділів охорони кордону, спрямованих на запобігання вільному переміщенню в межах контрольованого прикордонного району зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, та засобів терору, блокування та ізоляції визначених районів.
Під час виконання завдань контрольний пост зобов'язаний:
з прибуттям до місця несення служби прийняти ділянку під охорону та облаштувати місце несення служби (встановити переносні дорожні знаки та шлагбаум, привести в готовність до застосування пристрій примусової зупинки транспортних засобів, установити сигналізаційні прилади, розгорнути мобільний автоматизований комплекс);
вести спостереження за транспортними засобами і прилеглою місцевістю;
здійснювати перевірку документів у визначеної категорії осіб, які перебувають у транспортному засобі, наявності і дійсності реєстраційних документів на транспортний засіб, огляд транспортних засобів з метою виявлення правопорушників, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, інших підозрілих предметів;
вживати заходів щодо недопущення спроб осіб обминути місце несення служби прикордонного наряду;
підтримувати зв'язок з підрозділом охорони кордону, сусідніми прикордонними нарядами, нарядами від взаємодіючих органів державної влади та громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;
своїми діями безпідставно не перешкоджати господарській діяльності підприємств, установ та організацій в прикордонній смузі і в смузі місцевості, що знаходиться між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруд;
суворо дотримуватись заходів безпеки під час зупинки та перевірки транспортних засобів.
Проте, ОСОБА_2 інкриміновано порушення п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 №1261, втім не конкретизовано які саме інші дії, що заборонені законодавством України, сприяли порушенню, яке інкриміновано ОСОБА_2 .
Разом з тим, п. 12 глави 5 розділу ІІ Інструкції у свою чергу поділяються на підпункти. Втім, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання ні на пункт 12, ні на його підпункти, які порушив ОСОБА_1 .
Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Отже, зважаючи на наведене, немає відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Матеріали справи не містять жодних підтверджуючих доказів, що ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби, зокрема, що він не зафіксував та не притягнув до відповідальності особу без відповідних документів.
При цьому, суд критично відноситься до доданого до матеріалів справи відеозапису факту порушення ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення наказів, оскільки такий лише підтверджує надані ОСОБА_1 пояснення щодо того, що безпосередньо він не здійснював перевірку документів та пропуск осіб через "Контрольний пост" "Переброди".
Відсутність конкретних доказів у справі, фіксації події, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення, відомості які можуть підтверджувати його вину відсутні.
На підставі вищезазначених матеріалів справи, можливо дійти висновку що докази в своїй сукупності з наведених вище підстав не є належними, допустимим та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують факт невиконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків та порушення ним правил несення прикордонної служби.
Згідно зі статтею 2 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Конституційний Суд України в своєму рішення від 22 грудня 2010 року по справі №23-рп/2010 вказав на те, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріплених в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Згідно вимог ст. 255 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (п. 77 рішення у справі "Барбера, Мессеге і Хабар до проти Іспанії від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі "Яношевич проти Швеції" від 23 липня 2002 року).
Водночас, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Заразом, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України", ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних висновків - презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Однак, на переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Разом з тим, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , останній здійснив усі необхідні дії для виконання покладених на нього обов'язків по охороні та обороні держаного кордону України в прикордонному наряді "Контрольний пост", що наявними у справі матеріалами не спростовується.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЧЦП №047803 від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки начальника НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з м.д. АДРЕСА_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_4 , які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а доданий відеозапис, як єдиний доказ обставин, викладених у протоколі, оцінюється судом критично.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, як вбачається з наведеного вище, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, належними та допустимими доказами "поза розумним сумнівом" не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.