Справа №949/2471/24
30 вересня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретаря судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . На момент смерті ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серія РВ №046266, серія РВ №066598 від 12 грудня 2003 року, належали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,33 га та 0,99 га, що розташовані на території Осівської сільської ради (нині Дубровицька міська рада) Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області. За життя ОСОБА_3 заповіту не залишила. На момент смерті ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю донькою ОСОБА_2 , а тому остання вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Однак, ОСОБА_2 відмовляється від своїх прав на спадкове майно на її користь. Після смерті баби ОСОБА_3 , вона фактично вступила у володіння спадковим майном,
засаджувала та обробляла земельні ділянки, вирощувала врожай. Жодних претензій до мене
стосовно успадкованого майна ніхто не ставить. Інші спадкоємці відсутні. В процесі оформлення своїх спадкових прав я виявила, шо після смерті спадкодавця відсутні оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки. Маючи намір успадкувати спадкове майно, вона усно звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де в усній розові нотаріус їй повідомив, що оформити спадкові права на земельні ділянки через нотаріальну контору вона не зможе, оскільки на підтвердження права власності спадкодавиці ОСОБА_3 , на земельні ділянки нею було надано копії Державних актів на право власності на земельні ділянки, а не їх оригінали, а тому не може прийняти її заяву про прийняття спадщини та відкрити спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , що унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку та рекомендовано за вирішенням даного питання звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає.
Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач ОСОБА_2 визнала позов.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги позивача не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.9).
На момент смерті ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серія РВ №046266, серія РВ №066598 від 12 грудня 2003 року, належали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,33 га та 0,99 га, що розташовані на території Осівської сільської ради (нині Дубровицька міська рада) Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с.5,8).
Також встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не залишила. На момент смерті ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю донькою ОСОБА_2 , а тому остання вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Вказане підтверджується довідкою №1056 від 01 листопада 2024 року, виданою Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області (а.с.7).
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про нароження батька позивача (а.с.11), копією свідоцтва про народження позивача (а.с.12).
Як вбачається із позовної заяви, позивач зверталася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та відкритті спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .
Згідно заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мечкало О.В., ОСОБА_2 відмовляється від належної їй частки в спадковому майні, що залишилося після смерті її матері ОСОБА_3 (а.с.32).
Інші спадкоємці, які б мали право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України, однією із підстав припинення права власності є смерть власника.
Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України, внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.
Статтями 328, 392 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Згідно із статтею 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У статті 1265 Цивільного кодексу України зазначено, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Згідно частини 1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Під час розгляду справи відповідачка визнала позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому за позивачкою слід визнати право власності на земельні ділянки загальною площею 2,33 га та 0,99 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Осівської сільської ради (нині Дубровицька міська рада) Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області.
Керуючись статтями 328, 346, 392, 1216, 1217, 1218, 1265, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 200, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки загальною площею 2,33 га та 0,99 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Осівської сільської ради (нині Дубровицька міська рада) Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області, та які належали ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серія РВ №046266, серія РВ №066598 від 12 грудня 2003 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор