Справа № 545/4379/25
Провадження № 2-з/545/26/25
30.09.2025 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г. розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Януш А.І. про забезпечення позову,-
Представник заявника - адвокат Януш А.І. в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій прохає: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати та вчиняти будь-які інші реєстраційні дії з автомобілем марки SKODA KODIAQ, 2023 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 . Вказує, що є підстави вважати, що даний автомобіль, який на даний час є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб. Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.04.2018 року.
У відповідності до ч.1 ст.153ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
З аналізу викладених заявником фактів, вважаю, що у заяві не зазначені обставини та докази, що між сторонами дійсно існує спір, а також обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом заборони відчужувати спірне майно та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу.
Даних в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 здійснює намір та має реальну можливість відчужити майно на користь третіх осіб, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні дані про те, що відповідач здійснює будь-які дії, які зазвичай передують та необхідні при укладенні угоди по відчуженню майна (наявність потенційних покупців, огляд майна покупцями тощо).
Окрім того, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог статті 369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Право розпорядження майна закріплює абсолютну владу власника над майном, яке може здійснюватися у формі відчуження.
Чинним законодавством передбачений особливий порядок здійснення права власності подружжя.
Так, згідно зі статтею 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Поряд з іншими правовими інститутами, реалізацію вказаного конституційного права забезпечує нотаріат.
Пунктом 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5передбачено, що договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.
Враховуючи зазначене, згода подружжя на укладення договору має бути викладена на окремому документі (заяві).
Таким чином, без нотаріально посвідченої згоди позивача не зможе відчужити будь-яке майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів заяви, відсутні відомості, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний час розірвано.
Враховуючи вищевказане, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки останньою не вказано жодних вагомих обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений нею спосіб та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149-153,247 ЦПК України
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Януш А.І. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк.
Суддя: О. Г. Путря