Справа № 527/1940/25
провадження 2/527/931/25
30 вересня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої- судді Фіцай О.Л.
за участю секретаря судового засідання - Скорик В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу 527/1940/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» код ЄРДПОУ 42649746, яка подана представником позивача- Романенком Михайлом Едуардовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
25 червня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернулося звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 04.04.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7756829, згідно якого йому було надано кредит в сумі 7 000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів.
27.11.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № 27.11/24-Ф, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7756829 від 04.04.2024 року в сумі 29246,00 грн., перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором №7756829 від 04.04.2024р. на адресу реєстрації відповідача.
Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7769900 від 04.04.2024 року в сумі 29246,00 грн. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
02.07.2025 суддею отримано відповідь на запит з виконавчого комітету Глобинської міської селищної ради щодо встановлення місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в наданій суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 суду на 14.30 год 20.08.2025 не вручена повернулася до суду з відмітко «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.72). та на 11.00 год 25.09.2025 повістка вручена адресату.
Відзиву відповідач не подав.
Ураховуючи викладене, суд на підставі ч. 4 ст. 223, ст.280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні 25 вересня 2025 року завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Судом встановлено, що 04.04.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7756829 про надання споживчого кредиту в Особистому кабінеті на офіційному вебсайті Товариства, його підписання здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору (а.с.13-20).
За умовами кредитного договору сума кредиту становить 7000,00 грн. (п. 1.3 договору); кредит надається строком на 360 днів (п.1.4), стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1).
Даний Договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора С6867 (а.с.21).
Окрім того, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем підписано Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №7756829 від 04.04.2024 р., в якому також визначена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кред (а.с.21 на звороті).
Відповідно до довідки ТОВ «ПАЙТЕК»,№ Вих. № 20250519-472 від 19.05.2025 на суму 7000,00 (сім тисячі гривень 00 копійок) грн, зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ., Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 8ad120e6-e3d9-4b4e-8d32-26fd4b904d30 Номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 44544042 Session ID - 023882217607 (а.с.32).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої вимоги виконало 04.04.2024 року здійснило перерахування коштів у сумі 7000,00 грн.
27.11.2024 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідно до чинного законодавства України укладено Договір факторингу №27.11/24-Ф (а.с.26-30)
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 року (а.с. 11), ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 7756829 від 04.04.2024 в сумі 29246,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками 16016,00 грн.; заборгованість за пенею 6230,00 грн (а.с.11).
З досудової вимоги від 08.04.2025 року №3162115990-АВ, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідачу було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 7756829 від 04.04.2024 року та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та вказано, що у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості ТОВ «Діджи Фінанс» буде змушене звернутися до суду (а.с.36).
08.04.2025 року на адресу відповідача направлялась письмова претензія про погашення кредитної заборгованості (а.с. 36), однак відповідачем вона була проігнорована.
За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом установлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір відступлення права вимоги №27.11/24-Ф є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з ТОВ «Діджи Фінанс», що до нього, як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано Договір про споживчий кредит № 7756829 від 04.04.2024 року.
Даний договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 розумів умови договору та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
08.04.2025 року на адресу відповідача направлялась письмова претензія про погашення кредитної заборгованості (а.с. 36), однак відповідачем вона була проігнорована.
Всупереч умовам договору кредиту, відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.
У договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми кредиту та процентів, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №7756829 про надання споживчого кредиту від 04.04.2024 року за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн.; за відсотками в розмірі 16016,00 грн, всього 23016,00 грн.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з цим, суд відмовляє у стягненні суми пені у розмірі 6230,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п'ята статті 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
Суд зазначає, що за змістом ст.141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
На це зокрема вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Враховуючи вищевикладене, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача щодо безпідставності вимог, заява в частині стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.
Судом надано оцінку доказам понесених витрат, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 01.01.2025 року за №42649746, укладеного між «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Б.В., Додаткову угоду №7756829 до Договору №42649746 від 01.01.2025 року, Детальний опис робіт до Договору №42649746 від 01.01.2025 року, акт підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 31.03.2025 року, враховуючи подання представником позивача до суду належних доказів щодо вартості вказаних послуг та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4721,88 грн. на відшкодування понесених ним витрат на оплачену професійну правничу допомогу, виходячи з розрахунку 23016,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 6000 (розмір витрат): 29246,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2003,63 грн., виходячи з розрахунку 23016,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 29246,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2003,63 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 78, 81, 141, 178, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» код ЄРДПОУ 42649746, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за Кредитним договором № 7756829 від 04.04.2024. у розмірі 23016,00 грн (двадцять три тисячі шістнадцять гривень 00 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1)) витрати зі сплати судового збору в сумі 2003,63 ( дві тисячі три гривень 63 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (ДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4721,88 (чотири тисячі сімсот двадцять одна гривня вісімдесят вісім копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ, 04112 Код ЄРДПОУ 42649746)
Відповідач: ОСОБА_1 , ( зареєстрований за адресою: зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя О. Л. Фіцай