Справа № 527/581/23
провадження № 4-с/527/9/25
30 вересня 2025 року м. Глобине
Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Левицька Т.В. перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 , яка подана представником скаржника - адвокатом Мельничик Мариною Григорівною, на дії державного виконавця,
встановив:
29.09.2025 скаржник ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області зі скаргою, яка подана представником - адвокатом Мельничик Мариною Григорівною, на дії державного виконавця, в якій прохає: - визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Капустян Анни Юріївни, які полягають у винесенні постанов про арешт майна боржника від 28.05.2024 року у ВП № 75096393 та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.05.2025 року у ВП № 75096383 для оцінки майна - земельна ділянка кадастровий номер 5320687200:00:001:071; - визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Капустян Анни Юріївни про арешт майна боржника від 28.05.2024 року у ВП № 75096383; - визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Капустян Анни Юріївни про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.05.2025 року у ВП № 75096383 для оцінки майна - земельна ділянка кадастровий номер 5320687200:00:001:071.
Дослідивши зміст скарги , суд приходить до наступних висновків.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 449 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, тощо.
Висновки щодо презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г; від 31 липня 2023 року в справі № 2-3187/11.
За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, від 31 липня 2023 року у справі № 2-3187/11.
Оскаржувані постанови державного виконавця були винесені 28.05.2024 року та 06.05.2025 року відповідно.
Скарга не містить інформації щодо дати, з якої скаржник дізнався про ймовірне порушення його прав.
Тобто, з урахуванням положень пункту «а» частини 1 статті 449 Цивільного процесуального кодексу України, вбачається, що скаржником ОСОБА_1 пропущено передбачений чинним законодавством строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки скарга була направлена на адресу суду лише 26.09.2025.
Водночас, скаржник не звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до суду зі скаргою на дії держаного виконавця.
Згідно частини 2 статті 449 Цивільного процесуального кодексу України, пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
На підставі вищевикладеного, оскільки скаржником пропущено строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, водночас він не просив суд поновити йому пропущений строк, суд приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником скаржника - адвокатом Мельничик Мариною Григорівною, на дії державного виконавця слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 255, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником скаржника - адвокатом Мельничик Мариною Григорівною, на дії державного виконавця - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т. В. Левицька